Справа № 636/3084/19
Провадження № 2-о/636/132/19
25 липня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
секретаря судового засідання Шикової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про встановлення факту смерті, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ, Луганської області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, що визначена Верховною Радою України. При зверненні до відділу РАЦС з метою отримання свідоцтва про смерть батька йому було відмовлено, оскільки пред'явлений документ про смерть виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Заявник у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про підтримання заявлених вимог, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Представник заінтересованої особи - відділу ДРАЦС по м. Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах ГТУЮ у Харківській області в судове засідання не з'явився, начальником відділу надана заява про розгляд справи за відсутності представника та відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Розпорядженням КМУ № 1085 від 07.11.2014р. затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До таких населених пунктів входить м. Луганськ.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, документи про смерть, видані на тимчасово окупованій території України, є недійсними та не створюють правових наслідків.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Заявником для підтвердження факту смерті батька надане свідоцтвом про смерть батька, видане 16.07.2019 відділом записи актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ, Луганської області, про що 16.07.2019 складений відповідний актовий запис № 999.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilaєcu and others v. Moldova and Russia») у зазначеному листі зроблено висновок, що документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 257-1 ЦПК (який діяв на момент надання Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ інформаційного листа від 11.04.2017).
Отже, оскільки у заявника відсутні будь які інші документи щодо підтвердження факту смерті батька, суд вважає за можливе прийняти надане свідоцтво про смерть як доказ.
Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014р. № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Луганської області тимчасово припинено до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території м. Луганськ.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до роз'яснень п. 13 цієї Постанови, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у відповідності до ст. 315 ЦПК України.
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25.11.2014 та № 935/5 від 17.06.2014, всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами, не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались, з 01.12.2014р. вважаються недійсними.
Частиною 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про смерть особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу ІІІ «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених Наказом МЮУ 18.10.2000 № 52/5, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
На підтвердження родинних відносин між заявником та померлим ОСОБА_2 , надана копія свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 від 07.07.1977, в якому батьком заявника ОСОБА_1 вказаний ОСОБА_2 .
Таким чином, факт родинних відносин між померлим та заявником підтверджується наданими суду доказами.
Встановлення факту смерті для заявника має юридичне значення, оскільки свідоцтво про смерть батька, видане на тимчасово окупованій території України, є недійсним, і відділом ДРАЦС по м. Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах ГТУЮ у Харківській області їй відмовлено у реєстрації смерті ОСОБА_2 у зв'язку з пред'явленням заявником документу, виданого на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
З урахуванням встановлених обставин, факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 підтверджується наданими суду доказами.
Таким чином, вимоги заявника є обґрунтованими, оскільки надані нею докази достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин, тому вимоги підлягають повному задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 293, 294, 315-317, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Свердловськ, Луганської області ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Майкоп, Краснодарського краю, громадянина України.
Рішення допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя -