Справа № 636/191/19
25 червня 2019 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карімова І.В.,
за участю секретаря - Караулової О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ( далі -ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 14 жовтня 2011 року відповідно до вимог ч.1 ст. 634 ЦК України був укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 35000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначав, що щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору про надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 договору надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.
Позивач посилається на те, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору про надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору про надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) + 5% від суми позову.
Відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 25.12. 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 66318,64 грн., яка складається з наступного: 20551,44 грн. - тіло кредиту; 22513,37 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 19619,61 грн. -нараховано пені, а також штрафи підповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3134,22 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання грошового зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитом та судовий збір в сумі 1921 грн., сплачений за подання позовної заяви.
Позивач також просив розглянути справу за відсутністю свого представника та у разі неявки відповідача ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України, відзив на позов не надав.
У зв'язку із зазначеним та на підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу в заочному порядку.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 14 жовтня 2011 року року, згідно якої отримав кредитні кошти в розмірі 35000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку365/366 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Договору про надання банківських послуг.
З тексту анкети-заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримати платіжну кредитну картку. Своїм підписом ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач ознайомився та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також з «Тарифами Банку», які були йому надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Також відповідача повідомлено, що «Умови та правила надання банківських послуг» розміщені на офіційному сайті банку та він зобов'язався виконувати вимоги «Умов та правил надання банківських послуг» та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання було укладено в письмовій формі кредитний договір.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Відповідно до п. п. 1.1.3.2.4 договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, і банк має право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Банк нараховував відсотки за користування відповідачем кредитом в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку365/366 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Договору про надання банківських послуг.
Матеріали справи свідчать про те, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору про надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 договору у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до ст.ст. 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК) з першого дня прострочення та доти, доки зобов'язання не буде виконане.
Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
Отже, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вказані висновки викладені у постанові Великої палати ВС від 4.07.2018 у справі №14-154цс18.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору про надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.( в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.
Відповідно до ч.І ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно п. 2.1.1.3.3 договору про надання банківських послуг відповідач доручив банку здійснювати списання грошових коштів з карткового рахунку в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також відповідно до п.2.1.1.12.9 договору списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
У зв'язку з вищезазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 25.12. 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 66318,64 грн., яка складається з наступного: 20551,44 грн. - тіло кредиту; 22513,37 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 19619,61 грн. -нараховано пені, а також штрафи підповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3134,22 грн. - штраф (процентна складова).
Суд не погоджується з нарахованими позивачем штрафами, оскільки у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та у відповідності до вимог ч.2 ст. 214 ЦПК України має враховуватись судами першої інстанції під час розгляду справи.
За таких обставин, підстави для стягнення з боржника на користь позивача штрафів в розмірі 500,00 грн. фіксованої частини та 3134,22 грн. - процентної складової, відсутні.
З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 62684,42 грн., яка складається з наступного: 20551,44 грн. - тіло кредиту; 22513,37 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 19619,61 грн. -нараховано пені.
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1921 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1815,73 грн.
Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, п/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 жовтня 2011 року в розмірі 62684 (шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 42 копійки, яка складається з наступного: 20551,44 грн. - тіло кредиту; 22513,37 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 19619,61 грн. -нараховано пені, а також судові витрати в сумі 1815,73 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з наступного дня після складення його повного тексту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Повне рішення складено 05 липня 2019 року.
Головуючий суддя: