25.07.2019
Справа № 635/9305/18
Провадження № 2/635/1255/2019
25 липня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,
секретар судового засідання - Желізова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, -
встановив:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою, яка уточнена 15 січня 2019 року, в якій просять суд ОСОБА_3 таким, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог позовної заяви вказали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками (кожна по 1/2 частки) житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 06.12.2018 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павловою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №708, та свідоцтвом про право власності, виданого 06.12.2018 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павловою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №706. В даному житловому будинку зареєстровані власник ОСОБА_1 , а також її син - ОСОБА_3 . Останній за вказаною адресою не мешкає з 2012 року, що підтвердженого актом депутата Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 13 грудня 2018 року. А оскільки відповідач не проживає у відповідному будинку та не приймає участі у сплаті комунальних послуг, існування реєстрації місця проживання за відповідачем обмежує права власників житлового будинку, які його утримують та вимушені сплачувати комунальні та інші платежі в залежності від кількості зареєстрованих осіб у домоволодінні. Обґрунтовуючи підстави позову, позивачем виконано посилання на положення статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та статей 321, 379, 383, 391, 405 ЦК України, а також статей 64, 150 ЖК УРСР, у зв'язку з чим просять суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
13 лютого 2019 року на адресу Харківського районного суду Харківської області надійшла інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, отримана в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно ухвали від 15 лютого 2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали до суду заяви, в яких вказали, що просить суд розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, а також не заперечують проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в його відсутність не надав, відзив на позовну заяву до суду не направив.
Відповідно до вимог частин першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними права не допускається.
Згідно вимог частин сьомої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місяця проживання чи місця перебування, зареєстровано у встановленому законом порядку.
Відтак, враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Третя особа - Височанська селищної ради Харківського району Харківської області в судове засідання свого представника не направила, в матеріалах справи міститься заява, в якій вказано, що селищна рада просить розглядати справу у відсутність їх представника, проти позову не заперечує.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами частини третьої статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності належить по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями таких документів: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 06.12.2018 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павловою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №708 (а.с.6); витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №54378827 від 06.12.2018 (а.с.7-8); витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2018 №148311385 (а.с.9); свідоцтво про право власності, виданого 06.12.2018 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павловою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №706 (а.с. 10); витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2018 №148310745 (а.с.11-12).
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області за №3228/02-31 від 14.12.2018 (а.с.21), копії довідки виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області за №45/02-31 від 11.01.2019 (а.с.37) та відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, отриманих судом 13.02.2019 за вх.№4605 (а.с.41,42), за адресою: АДРЕСА_1 , значиться зареєстрованим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частинами першою та третьою статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Положення цього конституційного принципу закріплені у частині четвертій статті 9 Житлового кодексу Української РСР (дані - ЖК УРСР), згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення (частина перша статті 61 ЖК УРСР).
За положеннями статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Відповідно до вимог статті 163 ЖК УРСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 та 5 частини третьої, частини четвертої статті 71 цього Кодексу.
За положеннями частини другої статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, і втрачають право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік.
В статті 2, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» закріплено, що особа може мати декілька місць проживання, однак проведенням реєстрації свого місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання.
Зі статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що поняття реєстрації визначено як внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з актом від 13.12.2018, складеного депутатам Височанської селищної ради Воропаєвою ОСОБА_4 (а.с. 20) встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає з 2012 року, особистих речей в будинку немає, у витратах на утримання будинку не приймає участі.
Доказів поважності причин не проживання за зазначеною вище адресою відповідача протягом тривалого часу судом не було встановлено, які і не надано відповідачем, а також не встановлено наявності перешкод у відповідача проживати за вказаною адресою. Будь-яких домовленостей між сторонами з приводу користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено в ході судового розгляду.
Відповідачем не заявлено та судом не встановлено, наявність підстав, передбачених частиною третьої статті 71 ЖК України, для збереження за ним права на користування жилим приміщенням понад встановлений законом строк.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Керуючись статями 12, 81, 141, 200, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Позивач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Третя особа - Височанська селищної ради Харківського району Харківської області, місцезнаходження юридичної особи: 62459, смт Високий Харківського району Харківської області, вулиця Бульварна, будинок 12; ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 04396503.
Повне рішення складено 25 липня 2019 року.
Суддя - Я.А. Шинкарчук