Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №2а-580/12/0970
адміністративне провадження №К/9901/2554/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 (суддя - Гундяк В.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Кухтей Р.В., Ніколін В.В.) у справі № 2а-580/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - ТОВ «Станіславська торгова компанія») звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у місті Івано-Франківську) № 95 від 10.01.2012 на суму 24139,74 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 позов задоволено частково. Зменшено суму грошового зобов'язання, визначену ТОВ «Станіславська торгова компанія» у податковій вимозі за № 95 від 10.01.2012, на 21927,08 грн. та податкову вимогу за № 95 від 10.01.2012 в цій частині скасовано.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування пені контролюючим органом згідно вимог підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України можливе виключно після набрання чинності нормами даного Кодексу, тобто з 01.01.2011.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі № 2а-580/12/0970 змінено, викладено абзаци перший та другий резолютивної частини цієї постанови у наступній редакції: «Позов задовольнити. Скасувати податкову вимогу ДПІ в місті Івано-Франківську від 10.04.2012 № 95 на суму 24139,74 грн.». В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що нарахування пені згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за весь період заниження може розпочатися тільки у разі несплати у встановлений строк грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, а саме: на наступний день після спливу 10-денного строку з дня отримання податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у місті Івано-Франківську оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у місті Івано-Франківську зазначає, що Податковий кодекс України чітко розмежовує підстави нарахування пені: з дня заниження грошового зобов'язання, яке виявлене в результаті проведеного податкового контролю, та до дня настання строку його погашення, тобто, до дня узгодження грошового зобов'язання, нараховується пеня, передбачена підпунктом 129.1.2, а з дня узгодження та до дня погашення такого зобов'язання нараховується пеня на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України. В спірному випадку застосовано пеню виключно на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1статті 129 Податкового кодексу України, будь-якої іншої пені не нараховувалось, оскільки позивачем не допущено виникнення податкового боргу.
ТОВ «Станіславська торгова компанія» своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалась.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у місті Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Станіславська торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.02.2011 № 656/23-2/32873692 в якому зафіксовано порушення позивачем у періоді, вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за I квартал 2009 року на 77827,00 грн. та за II квартал 2009 року на 22403,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000482302, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 125280,00 грн., з них 100230,00 грн. - за основним платежем, 25058,00 грн. - штрафні санкції.
Згідно з платіжним дорученням від 25.02.2011 № 6411 позивачем сплачено 125288,00грн. податку на прибуток підприємства, донарахованого контролюючим органом.
10.01.2012 відповідачем складено податкову вимогу № 95, згідно якої у позивача наявний податковий борг в сумі 24139,74 грн., який виник внаслідок нарахування податковим органом пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань визначених загаданим вище податковим повідомленням-рішенням.
Відповідно до розрахунку пені, доданого відповідачем в якості письмового доказу до матеріалів справи, нарахування пені було проведено ДПІ в місті Івано-Франківську відповідно до приписів підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового Кодексу України. При цьому за результатами розрахунків, проведених контролюючим органом, розмір пені за період 20.05.2009 по 27.02.2011 за заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток I кварталу 2009 року становить 19927,12 грн. та відповідно II кварталу - 4212,62 грн.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39, 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Нарахування пені здійснюється у порядку, встановленому статтею 129 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у разі несплати грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, у визначених законодавством строк, який у даному випадку складає 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання за весь період заниження.
При цьому, зазначені вище правові норми могли бути застосовані податковим органом лише з 01.01.2011 - дати набрання чинності Податковим кодексом України.
До введення в дію Податкового кодексу України порядок нарахування пені було визначений статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала права контролюючого органу нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкового зобов'язання на суму такого заниження за весь період заниження.
Наведене судом апеляційної інстанції тлумачення Податкового кодексу України не можна визнати правильним, оскільки сплата позивачем податкового зобов'язання до дня настання граничного строку його сплати не виключає настання такого строку. Умовою нарахування пені є виявлення періоду заниження податкового зобов'язання, а не дотримання граничного строку сплати податкового зобов'язання, нарахованого у податковому повідомленні-рішенні. Відтак, рішення суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Вирішуючи даний спір, судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 129 Податкового кодексу України лише з 01.01.2011 та визнано законним нарахування пені у сумі 2212,66 грн. Відповідачем заперечень щодо здійсненого розрахунку пені не наведено. Таким чином, спір по суті судом першої інстанції вирішено правильно.
Проте, у резолютивній частині судового рішення, суд першої інстанції помилково зменшив суму грошового зобов'язання, оскільки правом на зменшення або збільшення грошового зобов'язання наділені виключно податкові органи, а суд не може підміняти собою відповідний компетентний державний орган, рішення якого оскаржується.
З огляду на викладене, резолютивна частина постанови суду першої інстанції підлягає відповідній зміні, з одночасним зазначенням висновку стосовно позовних вимог, що залишились незадоволеними.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга ДПІ у місті Івано-Франківську підлягає частковому задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 підлягає скасуванню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 підлягає зміні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 скасувати.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 змінити, виклавши перший та другий абзаци її резолютивної частини у наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» задовольнити частково.
Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 10.01.2012 №95 на суму 21927,08 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити».
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду