Справа № 824/101/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
25 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Михальчанська сільська рада, ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2019 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Михальчанська сільська рада, ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
24 червня 2019 року до суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги.
01 липня 2019 року від Михальчанської сільської ради надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 липня 2019 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 20.11.2018 року звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,23 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту в с. Заволока в адміністративних межах Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (а.с. 9-10, 11).
Листом Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 27.12.2018 року №Ф-2789/0-1887/0-16-18 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись на те, що відповідачем на вказану земельну ділянку видано наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Водночас, запропоновано позивачу звернутись до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення іншої земельної ділянки (а.с. 14).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач за захистом свої прав звернувся до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність зареєстрованої заяви іншої особи на земельну ділянку жодним чином не перешкоджає у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки це не означає надання її у власність. У зв'язку з чим прийшов до висновку, що викладені відповідачем у листі від 27.12.2018 року № Ф-2789/0-1887/0/16-18 мотиви для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не містять жодної із передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК підстав для такої відмови.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Приписами частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або надає дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови
Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності прийняття оскаржуваної відмови, колегія судді зазначає наступне.
За приписами ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що як на підстав відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області зазначило те, що в Управлінні вже була зареєстрована заява іншої особи від 19.11.2018 року за №Б-2698/0/15-18 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Заволока в адміністративних межах Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, а тому неможливо задовольнити заяву позивача.
Разом з тим, колегія зауважує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів невідповідності земельної ділянки вказаної позивачем у викопіюванні, доданому до заяви, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, надано не було.
Крім того, апелянтом не наведеної жодної з підстав передбачених ст. 118 ЗК для відмови у задоволенні клопотання позивача.
Разом з тим, здійснивши аналіз статей 118, 122 ЗК суд прийшов до висновку, що про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК.
До того ж, будь-які законні критерії щодо визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні.
Тобто, колегія суддів звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття земель у власність. При дотриманні заявником при подачі зави щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вимог статей ЗКУ, у уповноваженого органу відсутні законні підстави для встановлення будь-яких обмежень у надані зазначеного дозволу.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наявність зареєстрованої заяви іншої особи на земельну ділянку жодним чином не перешкоджає у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки це не означає надання її у власність.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що викладені відповідачем у листі від 27.12.2018 року № Ф-2789/0-1887/0/16-18 мотиви для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не містять жодної із передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК підстав для такої відмови, у зв'язку з чим Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області протиправно відмовило позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,23 га, розташованої за межами населеного пункту в с. Заволока в адміністративних межах Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 27.12.2018 року.
Окрім того, згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).
За змістом пункту 8 Положення № 333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 820/4436/17 (К/9901/47011/18).
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,23 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту в с. Заволока в адміністративних межах Михальчанської сільської ради Сторожинецького району, Чернівецької області, згідно заяви від 20 листопада 2018 р.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.