Справа № 723/1737/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бужора В.Т.
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
25 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2019 року (місце ухвалення рішення - м.Сторожинець Чернівецької області) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника СРПП №1 Кіцманського ВП Стежука Сергія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
В квітні 2019 ОСОБА_1 звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до начальника СРПП№1 Кіцманського ВП Стежука Сергія Миколайовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 08.04.2019 року серія ДПО18 № 482146 та закрити по справі провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Позивач вважав оскаржувану постанову незаконною, оскільки остання не відповідає дійсним обставинам. Зазначав, що із змісту постанови від 08.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі, він перетнув суцільну лінію та перевищив швидкість руху в населеному пункті, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим, була винесена оскаржувана постанова із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.
Вину у вчинені вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення позивач не визнав та звертав увагу на процесуальні порушення з боку відповідача при винесенні даної постанови, а саме: під час розгляду справи відповідачем не було проведено розгляду у передбаченому законом порядку, не продемонстровано позивачу, та не досліджено будь-яких доказів щодо вчиненого позивачем інкримінованого порушення. Жодних доказів, в тому числі фото-, або відеофіксація не були зазначена при винесені постанови, також відповідачем проігноровано пояснення позивача.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до начальника СРПП №1 Кіцманського ВП, Стежук Сергія Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії ДПО18 № 482146 від 08.04.2019 р., винесеної і начальника СРПП №1 Кіцманського ВП, відносно ОСОБА_1 , а справу - закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник звертає увагу на те, що судом не вірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
08.04.2019 року начальником СРПП №1 Кіцманського ВП Стежуком С.М. винесено постанову серії ДПО18 № 482146 від 08.04.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_1 24.02.2019 року об 17 год.10 хв. рухаючись по вул. Головній с.Черешенька, Вижницького району, Чернівецької області перетнув суцільну лінію та перевищив швидкість руху в населеному пункті чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак до суду належних доказів правопорушення надано не було, тому суд вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 482146 від 08.04.2019 р., винесеної і начальника СРПП №1 Кіцманського ВП, відносно ОСОБА_1 , а справу - закрити.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У п. 12.4. ПДР визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Межі населеного пункту відображаються відповідними знаками.
Знак 5.45 "Початок населеного пункту" застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак 5.46 "Кінець населеного пункту" місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
З наведених норм можна дійти до висновку, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є перевищення дозволеної швидкості саме у населеному пункті, межі якого позначаються дорожніми знаками 5.45 та 5.46.
Об'єктивною стороною вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 КУпАп є перевищення швидкості саме у населеному пункті, що відповідно до ст. 283 КУпАП повинно бути відображено у постанові, якою особу притягується до адмінвідповідальності.
Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих правил.
Пунктом 34.1 Правил дорожнього руху України визначено, що горизонтальна розмітка 1.1. (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів; майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1. і 1.3 перетинати забороняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Згідно Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (додаток 4) на розгляд справи.
Вказана норма кореспондується з частиною першою статті 268 КУпАП, якою передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд звертає увагу, що доказів повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні. Тобто, суб'єкт владних повноважень, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, 08 квітня 2019 року розглянув справу про адміністративне правопорушення та прийняв спірну постанову.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на положення ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вказує відповідач, ОСОБА_1 24.02.2019 року рухаючись по вул. Головній с.Черешенька, Вижницького району, Чернівецької області перетнув суцільну лінію та перевищив швидкість руху в населеному пункті внаслідок чого сталося ДТП.
Судом встановлено, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є постанова у справі про адміністративне правопорушення, а також пояснення працівників поліції, на які посилається відповідач як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Посилання відповідача на пояснення свідків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановити швидкість з якою рухався автомобіль з показів свідків неможливо.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів перетину суцільної лінії та перевищення швидкість руху позивачем, зокрема речові докази, показання технічних приладів та засобів, висновок автотехнічної експертизи, відео- та фотофіксація, тощо.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94 затверджено Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, яким визначено Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації: вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні; вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні.
В порушення норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно власними припущеннями щодо перетину позивачем суцільної лінії та перевищення ним швидкість руху в населеному пункті, що є неприпустимим та свідчить про протиправність спірної постанови відповідача.
Отже, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач перетнув суцільну лінію та перевищив швидкість руху в населеному пункті та відповідно вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 Купам, відповідач не надав.
Враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова серії ДПО18 № 482146 від 08.04.2019 року є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 липня 2019 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.