Справа № 120/1251/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
23 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що період навчання позивача у Вінницькому політехнічному інституті з 1984 по 1989 роки не дає їй права на користування пільгами встановленими приписами ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 являється особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 за № НОМЕР_2 (а.с. 8).
З її трудової книжки № НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_1 у період з 23.08.1984 року по 30.06.1989 року навчалась в Вінницькому політехнічному інституті (а.с. 13-14).
11.09.2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
18.09.2018 року відповідачем прийнято рішення у вигляді протоколу №025150000838 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через невиконання умов вказаної норми права в повному обсязі. Зазначено, що оскільки подані позивачем документи, довідка Кирнасіївської селищної ради від 02.07.2018 року за №02-17/292 та Диплом Вінницького політехнічного інституту серії ПВ за №773404, суперечать один одному та є свідченням того, що в період свого навчання на денній формі в м. Вінниці з 26.04.1986 року по 08.06.1989 року позивач не могла одночасно постійно проживати в смт. Кирнасівка Тульчинського району.
На переконання пенсійного органу довідка Кирнасіївської селищної ради від 02.07.2018 рокуза №02-17/292 не підтверджує факту постійного проживання заявниці в смт. Кирнасівка, як того вимагає п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 10).
Листом від 04.04.2019 року за №168/13-1-13 Тульчинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області, у відповідь на повторне звернення позивача від 01.04.2019 року про призначення їй пенсії, роз'яснено, що право на пенсію за віком вона матиме після досягнення віку передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування, а саме після 23.01.2025 року (а.с. 9).
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в повній мірі документально підтверджено період власного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, який є необхідним для застосування приписів статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 року, який набрав чинності 01.01.2004 року, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 цього Закону. Зокрема, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року.
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.1 ст. 55 цього Закону, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 року і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.
Тобто, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI внесені зміни до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: жінкам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спірним у даних правовідносинах є підтвердженість та достатність періоду проживання (роботи) позивача на території радіоактивного забруднення в розумінні ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Згідно з вимогами ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Тому, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018 у справі №599/564/17.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі - Порядок №22-1) документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 28.09.2018 №02-17/442 засвідчується факт реєстрації та проживання позивача у період починаючи з 26.04.1986 по даний час в смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, яке відносилось до населеного пункту №4, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобилькій АЕС з 26.04.1986 року по 31.12.2014 року.
Однак, відповідно до трудової книжки № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 23.08.1984 по 30.06.1989 навчалась в Вінницькому політехнічному інституті (а.с. 13-14). Також вказане підтверджується копією диплома Вінницького політехнічного інституту серії ПВ за №773404.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивач в період з 26.04.1986 року по 08.06.1989 року знаходилась на навчанні у Вінницькому політехнічному інституті на денній формі навчання, а тому не могла постійно проживати в смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, що суперечить вимогам п.2 ч.1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відстань від м. Вінниці до місця проживання позивача смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області становить приблизно 90 кілометрів, що унеможливлює одночасно знаходитись на навчанні у Вінницькому політехнічному інституті на денній формі навчання та постійно проживати в смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.
Більше того, довідка Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 28.09.2018 №02-17/442 не підтверджує факту саме постійного місця проживання позивача смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 01.04.2019 року в справі №148/130/19, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме постійного місця проживання на території зони посиленого радіологічного контролю - відмовлено.
Враховуючи, що належними доказами не підтверджено факт постійного проживання позивача не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю, пенсійний орган, на думку апеляційного суду, правомірно відмовив у призначенні пільгової пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Виходячи із вищезазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням В-1 № НОМЕР_2 від 17 листопада 1992 , та не надала доказів постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю понад чотири роки, вона не має права на зниження пенсійного віку.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.