Справа № 240/98/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
17 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фірма Беверс" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Фірма Беверс" (далі - відповідач) про стягнення 102 540, 30 грн,
позивач 04.01.2019 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Фірма Беверс" на свою користь заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у загальному розмірі 102540,30 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Фірма Беверс" на користь Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з липня по листопад 2018 року в сумі 102540,30 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що скаржником жодних гарантійних листів чи довідок, що слугували б підставою для відшкодування витрат на доставку пільгової пенсії до пенсійного органу не направлялось. Апелянт неодноразово звертався до пенсійного органу про направлення письмових роз'яснень із посиланням на закони та інші документи, які дають позивачу підстави вимагати щомісячно перерахувати до пенсійного органу кошти, але чіткого роз'яснення із посиланням на нормативні позивачем не надано.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що на адресу відповідача - ПАТ "Фірма Беверс" були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Вказані розрахунки за липень - листопад 2018 отримані скаржником 22.12.2018, проте зазначені в розрахунках суми у встановлений строк не сплачені. При цьому, не надавши заперечень та не оскарживши розрахунки в суді відповідач фактично узгодив такі розрахунки.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Згідно довідки про стан заборгованості публічного акціонерного товариства "Фірма Беверс" від 14.12.2018, у відповідача за липень-листопад 2018 року утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 102540,30 грн., чим порушено вимоги частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підтвердження заборгованості Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало копію розрахунків фактичних витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах з липня 2018 року.
Вказані розрахунки надсилались відповідачу разом з листами про направлення розрахунків.
Проте, відповідачем не вжито заходів для погашення заборгованості у сумі 102540,30 грн. перед Бердичівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, у зв'язку з чим, пенсійний орган звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки докази погашення заборгованості відповідачем відсутні, відповідач суму боргу не оспорив, то позовні вимоги про стягнення заборгованості за липень-листопад 2018 року в сумі 102540,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) вказано, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Частиною 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV вказано, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно пункту 6.1. Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В пункті 6.7 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Згідно п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у п.6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
При цьому, Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 23.04.2013 (справа № 21-113а13) виснував, що аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у контексті положень статті 14 Закону № 1788-ХІІ дає підстави вважати, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права міститься, зокрема і в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14, в постанові від 14.03.2019 у справі №813/681/17, в постанові від 11.04.2019 у справі № 805/211/17.
Згідно матеріалів справи, публічному акціонерному товариству "Фірмі Беверс" направлялися Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Докази направлення та отримання відповідачем розрахунків з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій наявні в матеріалах справи. Докази погашення заборгованості відповідачем відсутні. Вказані розрахунки відповідачем не оскаржувались.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за липень-листопад 2018 року в сумі 102540,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фірма Беверс" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.