Справа № 120/601/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
23 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: Катеренюка В.М.,
представника відповідача: Вербицької Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (рішення ухвалено суддею Крапівницькою Н.Л. у м. Вінниці, інформація про дату виготовлення повного тексту рішення відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці провести перерахунок його пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, та виплачувати її з 01.10.2017.
Підставою звернення з даним позовом до суду слугувала незгода з відмовою пенсійного органу у проведенні перерахунку отримуваної ним пенсії по віку у відповідності до приписів ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон 796-ХІІ). Зокрема, позивач заперечує позицію пенсійного органу стосовно наявності права на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати лише у осіб, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про безпідставність висновків окружного суду, які здійснені в результаті помилкового застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, приписів ч. 3 ст. 59 Закону 796-ХІІ, в той час як ним ставилось питання про перерахунок його пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону 796-ХІІ.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до довідки Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату від 05.03.2019 №506 сержант ОСОБА_1 в період з 11.09.1987 року по 06.101987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини НОМЕР_1 та отримав дозу опромінення Д-3, 1276 бер.
Відповідно до записів у військовому квитку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 у 1987 році проходив спеціальні збори у складі в/ч НОМЕР_1 , де у період з 11.09.1987 року по 06.10.1987 року виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії в 30-ти километровій зоні сектора №2 Чорнобильської АЕС.
Довідкою, виданою Державним підшипниковим заводом 07.12.1992 року №492, засвідчується факт перебування ОСОБА_1 у період з 11.09.1987 року по 06.10.1987 року на військових зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 23.08.2017 року Вінницькою обласною державною адміністрацією.
03.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 26.12.2018 року №288/К-2 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви, зазначивши про відсутність у нього права на проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження ним строкової військової служби.
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII) , який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення
Положеннями ст. 1 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 59 Закону № 796-XII визначено види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Так, частиною 1 статті 59 вказаного Закону встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Статтею 10 Закону №796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями.
Факт проходження позивачем військових зборів для участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підтверджується матеріалами справи, а саме копією військового квитка НОМЕР_4 , копією архівної довідки №5 від 17.02.2015 року, виданої Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України, копією довідки №492 від 07.12.1992 року, виданої Державним підшипниковим заводом та копією довідки Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату від 05.03.2019 №506.
Крім того, про проходження позивачем відповідних військових зборів свідчить зміст листа відповідача від 26.12.2018 за №288/К-2, в якому зазначено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 11.09.1987 року по 06.10.1987 року, як військовозобов'язаний, що був призваний на спеціальні військові збори.
Також слід зазначити, що у період перебування позивача на військових зборах під час ліквідації наслідків на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов'язок".
Відповідно до ст. 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами ст. 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Солдати, матроси, сержанти, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил України.
Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість та періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями та колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Аргументи суду першої інстанції, які наведені в оскаржуваному в межах даної справи рішенні від 24.04.2019 року та з якими пов'язана відмова у задоволенні вимог позивача про перерахунок його пенсії, фактично стосуються ч.3 ст. 59 Закону №796-XII.
Вказані доводи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
У той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача у відповідності до приписів ч. 1 ст. 59 Закону №796-XII.
Доводи апеляційної скарги містять належні та об'єктивно обумовлені міркування, які спростовують наведенні висновки суду першої інстанції та є підставою для їх скасування.
Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, позивачем у даному позові сформульовано позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплачувати йому пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 01.10.2017.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
В даному випадку, судова колегія, в розрізі встановлених обставин справи, з метою повного і всебічного захисту прав позивача доходить до переконання, що перерахунок пенсії позивача повинна проводитись з моменту його звернення до пенсійного органу із заявою за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Зокрема, оскільки позивач з заявою про проведення перерахунку його пенсії звернувся до пенсійного органу 03 грудня 2018 року, то саме з цієї дати підлягає виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, та виплачувати її з 03.12.2018 року.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України
Постанова суду складена в повному обсязі 26 липня 2019 року.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Кузьменко Л.В. Франовська К.С.