Справа № 560/4141/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
16 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: Сурника С.М. ,
представника відповідача: Ткачук М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" звернулося до суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, Головного Управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Хмельницькій області №622934/41269586 від 30.03.2018;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №2799/41269586/2 від 05.05.2018 та зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 17.10.2017 складену товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Хмельницькій області №622934/41269586 від 30.03.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної;
- зобов'язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 17.10.2017 складену товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ".
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в повідомленні №11 від 28.03.2018 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК №23 від 17.10.2017, реєстрація якої/го зупинена, невірно вказано обсяг постачання - 4260756,77 грн., а згідно ПН №23 від 17.10.2017 обсяг постачання становить - 3550630,64 грн.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Предстанвик позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи - позивачем складено податкову накладну №23 від 17.10.2017 та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
Контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567. Згідно квитанції №1 за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:2715.
Фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567.
Позивачем на адресу відповідача було направлено пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена. До вищевказаного пояснення додано документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за податковою накладною №23 від 17.10.2017.
Разом з тим, комісією ГУ ДФС у Хмельницькій області, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача та додані до них документи, прийнято рішення №622934/41269586 від 30.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №23 від 17.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567. Проте, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16. статті 201 ПК України, не вказано конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.
Позивачем на адресу відповідача було направлено пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена. До вищевказаного пояснення додано документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за податковою накладною №23 від 17.10.2017.
Разом з тим, комісією ГУ ДФС у Хмельницькій області, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача та додані до них документи, прийнято рішення №622934/41269586 від 30.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №23 від 17.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування.
Проте, в рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.
В свою чергу, рішення Комісії повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування". Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки платником податків надані відповідачу всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події виготовлення та реалізації асфальтобетонної суміші, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні/розрахунки коригування. А тому, зважаючи на наявність у позивача, передбачених чинним законодавством України, документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПАТ "Хмельницьке ШБУ №56" та на те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №23 від 17.10.2017.
Стосовно зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 17.10.2017, суд першої інстанції зазначає, що нормами ПК України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації. У даному випадку, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Отже, наявні правові підстави для зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" №23 від 17.10.2017.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з пп."а, б" п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК Українивважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п.74.2. ст.74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як передбачено п.74.3 ст.74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Аналогічні норми містяться і у підпункті 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2. статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно матеріалів справи, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №23 від 17.10.2017 критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.
Крім того, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФ України від 13.06.2017 № 567.
Однак, слід зазначити, що фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16. ст.201 ПК України, не вказано конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567.
Так, наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 містить у собі пункт 4 наступного змісту: "Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки".
Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу № 567 містить пункт 4 наступного змісту: "Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".
Відповідно до пп.201.16.2 п.201.16. ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена. До вищевказаного пояснення позивачем додано відповідні копії документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за податковою накладною №23 від 17.10.2017, а саме: договір №30/06/17/1 від 30.09.2017 ШБУ-56; заявка №30 від 17.10.2017; видаткова накладна №76 від 17.10.2017 ШБУ-56; калькуляція 80 від 17.10.2017; калькуляція 80/1 від 17.10.2017; договір №175-17 від 23.06.2017; видаткова накладна 34735 від 17.10.2017; договір від 01.07.2017; видаткова накладна №554 від 18.09.2017; договір №17-17 від 07.07.2017; видаткова накладна №212 від 14.10.2017; договір №13/0517 від 11.05.2017; видаткова накладна №541 від 11.10.2017; видаткова накладна №561 від 17.10.2017; видаткова накладна №445 від 13.09.2017; видаткова накладна №549 від 13.10.2017; договір №040617 від 26.06.2017; видаткова накладна №977 від 14.10.2017; видаткова накладна №974 від 13.10.2017; договір №240717 від 24.07.2017; видаткова накладна №124 від 11.10.2017; видаткова накладна №128 від 17.10.2017; договір №581 від 30.06.2017; видаткова накладна №282 від 17.10.2017; карточка рахунку за 17.10.2017; табель обліку робочого часу від 31.10.2017; договір оренди АБЗ/003-17 від 01.09.2017.
Проте, комісією ГУ ДФС у Хмельницькій області, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача та додані до них документи, прийнято рішення №622934/41269586 від 30.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №23 від 17.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування.
Відповідно до абз.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з абз.2 Постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Комісії повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування".
Однак, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Разом з тим, в частині доводів апеляційної скарги про те, що в повідомленні №11 від 28.03.2018 (т.1 а.с.18) щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК №23 від 17.10.2017, реєстрація якої/го зупинена, невірно вказано обсяг постачання - 4260756,77 грн., а згідно ПН №23 від 17.10.2017 обсяг постачання становить - 3550630,64 грн., то колегія суддів зазначає, що в наданих контролюючому органу поясненнях та документах позивач вказує про здійснення господарської діяльності підприємства, зокрема щодо видів та обсягів діяльності, наявності спеціалізованих працівників та дозвільних документів, необхідних для виконання певних видів робіт.
Так, із пояснень представника позивача вбачається, що одним із видів діяльності позивача є виготовлення асфальтобетонних сумішей. У межах зазначеного напрямку діяльності підприємство виготовляє та реалізовую асфальтобетонні суміші різних типів для дорьожнього покриття. Реалізація асфальтобетонної суміші підтверджується Договором поставки №30/06/17-1 від 30.06.2017, заявкою №30 від 17.10.2017, накладною на реалізацію №76 від 17.10.2017.
Слід зазначити, що на основі даної накладної сформовано і відправлено на реєстрацію податкову накладну №23 від 17.10.2017 на суму 4 260 756,77 грн., в тому числі ПДВ - 710 126,13 грн.
Так як підприємство являється виробником даної продукції, а тому на вході матеріали (складові для виготовлення даної продукції) на виході готова продукція, що пояснює невідповідність обсягів постачання обсягам придбання.
При цьому, факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події виготовлення та реалізації асфальтобетонної суміші, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.
Комісією ГУ ДФС в Хмельницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на вищевказані документи, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність у позивача, передбачених чинним законодавством України, документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ПАТ «Хмельницьке ШБУ №56» та на те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №23 від 17.10.2017
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Хмельницькій області №622934/41269586 від 30.03.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної і задоволення позовних вимог у цій частині.
В частині позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 17.10.2017, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, нормами ПК України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.
Крім того, колегія суддів зазначає наступне: у даному випадку, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 17.10.2017 ТОВ "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ".
Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 липня 2019 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.