Справа № 620/1162/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
25 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Чернігівського ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Чернігівське ОУ ПФУ призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що Чернігівським ОУПФУ протиправно відмовлено у призначенні і виплаті грошової допомоги згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач працювала на посадах, які дають право на отримання зазначеної грошової допомоги.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В апеляційній скарзі Чернігівське ОУПФУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник стверджує про те, що згідно з наданими позивачем документами неможливо встановити її посаду, яка була основною (викладач чи методист), а тому в Управління відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.09.2001 до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 04.09.2015 року перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14 серпня 2018 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Чернігівського ОУПФ від 18.10.2018 №815/09 відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що виплата такої допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі 10 місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. При призначенні позивачу пенсії за віком було встановлено, що, починаючи з 2001 року остання працювала на посадах і викладача, і методиста, а згідно з первинними документами, які були надані на перевірку, неможливо встановити робота на якій посаді була основною, тому даний період неможливо зарахувати як роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до п. 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі за текстом - «Закон № 1058-IV») особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначено Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (надалі за текстом - «Порядок»).
Згідно п. 5 Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 2 Порядку визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
В розділі 1 «Освіта» Переліку №909 встановлено, що на пенсію за вислугу років мають право особам, які працювали, зокрема, у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , вона працювала в період: з 13.01.1978 по 27.08.1980 у Кладьківській середній школі Куликівського району Чернігівської області на посаді вихователя групи продовженого дня; з 05.09.1980 по 10.10.1980 у Чернігівському заводі автозапчастин на посаді вихователя дитячого комбінату; з 13.10.1980 по 16.10.1980 у Дитячому комбінаті №19 м. Чернігова на посаді вихователя; з 16.10.1980 по 04.04.1983 у Дитячих яслах-садку №65 м. Чернігова на посаді вихователя; з 06.04.1983 по 22.08.1984 у Дитячому комбінаті №74 на посаді вихователя; з 25.08.1984 працює у Куликівському професійно-технічному училищі №30, яке наказом Міністерства освіти і науки України від 04.08.2006 №598 «Про перейменування професійно-технічних навчальних закладів Чернігівської області» перейменовано у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Куликівський професійний аграрний ліцей», на посадах: вихователя (з 25.08.1984 по 24.08.1985), викладача біології, етики і психології сімейного життя (з 25.08.1985 по 31.08.1986), викладача естетики (з 01.09.1986 по 31.08.1990), майстра виробничого навчання за спеціальністю лаборантів - хімічно-бактеріологічного аналізу (з 01.09.1990 по 31.08.1992), заступника директора з навчальної роботи (з 01.09.1992 по 28.02.2001), методиста (з 01.03.2001 по 31.08.2001), викладача (з 01.09.2001 по теперішній час).
При цьому підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було те, що при призначенні позивачу пенсії за віком було встановлено, що, починаючи з 2001 року остання працювала на посадах і викладача, і методиста, а згідно з первинними документами, які були надані на перевірку, неможливо встановити робота на якій посаді була основною, тому даний період неможливо зарахувати як роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Отже відповідачем визнається період роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 01.03.2001, який складає більше 22 років, та не зараховується період роботи з 01.09.2001 на посадах викладача, методиста з підстав неможливості встановлення робота на якій посаді була основною.
Також відповідач як на підставу для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги посилається на акт зустрічної перевірки факту роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя, викладача, методиста у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Куликівський професійний аграрний ліцей» від 06.11.2015 №76.
Водночас у вказаному акті за спірний період перевіркою встановлено в особових рахунках по оплаті праці нарахування позивачу педагогічної заробітної плати, доплати за години та доплати за спеціальний стаж.
Крім того, перевірка проводилась до внесення 24.11.2016 інспектором кадрів до трудової книжки позивача запису №24 про недійсність запису №23 і до внесення запису №25 про переведення позивача з 01.09.2001 на посаду викладача.
За таких обставин період роботи ОСОБА_1 на посаді викладача, починаючи з 01.09.2001 року підлягає зарахуванню до її спеціального (педагогічного) стажу роботи.
Більш того, ні Переліком №909, ні постановою, якою він затверджений, не ставиться в залежність зарахування роботи на посаді викладача (який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах) від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом.
Враховуючи, що позивач досягла пенсійного віку та має необхідний страховий стаж не менш як 30 років роботи, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у призначенні такої допомоги є протиправною.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 27 липня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук