18 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/209/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Плужника М.В.,
представника відповідача Зінченко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/209/19 (головуючий 1-ї інстанції Сацький Р.В., рішення складено в повному обсязі 18.04.2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 09.01.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства Оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 у розмірі: 320000,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у жовтні 2017 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІ групи інвалідності. Зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №337/261/18 зобов'язано Міністерство оборони України розглянути його документи. При цьому в судовому рішенні (яке набрало законної сили) суд встановив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. На виконання судового рішення Міністерство оборони України розглянуло його заяву про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням відповідача безпідставно (знову по тій самій причині) та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 у розмірі 320000 грн. 00 коп..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 19 жовтня 2017 року, і станом на цей момент редакція статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачала виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження строкової військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Оскільки у позивача інвалідність настала поза межами тримісячного строку він немає права на отримання такої допомоги. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанцій помилково застосували редакцію Закону №2011-ХІІ, яка на день встановлення інвалідності позивачу - 19 жовтня 2017 року, не діяла. Оскільки право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності, то така допомога повинна призначатися та виплачуватися у встановленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав.
Позивач та представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.10.2017 року (а.с.11).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки до акту огляду МСЕК від 19.11.2017 року серії АВ №0825999 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні у країнах, де велись бойові дії - безстроково (а.с.15).
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2577 від 28.09.2017 року захворювання ОСОБА_1 , 1948 р.н.: «дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст., переважно гіпертонічного та атеросклеротичного ґенезу, стійкого цефалічного, вираженого церебростенічного та вести було-атактичних синдромів: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, стенокардія напруги ФК ІІ, СН ІІ-А; гіпертонічна хвороба ІІІ, дуже високий кардіоваскулярний ризик; хвороба оперованного шлунку; гастрит культі, хронічний холецистит, вторинний панкреатит з порушенням зовнішньо секреторної функції залози», що підтверджується медичними документами, - захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).
Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року №975.
Департаментом фінансів Міноборони України від 20.11.2017 року №248/3/6/3960 документи повернуто без реалізації з посиланням на пп.6 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого особам, звільненим зі строкової військової служби, одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 звільнений зі строкової служби у 1969 році, а інвалідність первинно встановлено у 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення (а.с.17).
Позивач оскаржив таке рішення Міноборони до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року у справі №337/261/18 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (а.с.18-20).
На виконання вказаного рішення Запорізького окружного адміністративного суду відповідач 16.11.2018 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняв рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки останній визнаний особою з інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії понад 3-місячний термін після звільнення зі служби (а.с.21).
Позивач не погодився з такими рішенням Міністерства оборони України та оскаржив його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, а відтак наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну грошову допомогу.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст.41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З 01.01.2017 року до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесені зміни, зокрема частину другу статті 16 пункт 6 викладено в такій редакції:
« 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві».
З аналізу вказаної норми вбачається, що інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби, при виконанні обов'язків такої військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 квітня 2019 року (справа №803/1093/16).
Зокрема в постанові зазначено, що ч.6 ст.16 Закону №2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Як зазначено вище, позивач під час проходження строкової військової служби (в період з 18 листопада 1967 року по 20 листопада 1969 року) отримав захворювання та на нього розповсюджується виключно п.6 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Проте дана норма статті вказує, що інвалідність повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби та має бути внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Позивачу (вперше) третю групу інвалідності встановлено 19.10.2017 року, тобто через 48 років після проходження строкової військової служби.
Таким чином, передбачена п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» норма (в редакції на момент встановлення позивачу інвалідності), не дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.
Посилання позивача та суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №806/986/16 колегією суддів до уваги не приймається, оскільки у вказаному рішенні розглядались інші підстави відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а саме - відсутність відомостей про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975. Крім того, у вказаній справі позивач проходив не строкову військову службу.
Крім того, позивач в адміністративному позові та суд першої інстанції в рішенні послався на ту обставину, що відповідачем безпідставно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року у справі №337/261/18 вже встановлено право позивача на отримання такої допомоги.
Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки вказаним рішенням право позивача на отримання допомоги не встановлювалось. Предметом позову була бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи та зобов'язанням відповідача розглянути документи ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Постанови №975.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом №2011 та Порядком №975, а відтак таке рішення не належить скасуванню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім передбачених цим пунктом випадків.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/209/19 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/209/19 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному.
Повне судове рішення складено 23 липня 2019 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак