23 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4299/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ісанаєва І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в адміністративній справі №160/4299/19 (суддя першої інстанції Юрков Е.О.) за позовом Акціонерного товариства «Оператор газопровідної системи «Криворіжгаз» (раніше назва - Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування постанови, -
Позивач 11.05.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 26.04.2019 року №659 «Про накладення штрафу на ПАТ «Криворіжгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».
16.05.2019 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення адміністративного позову, якою прсив:
- зупинити дію постанови Національної комісії №659 від 26.04.2019 року про накладення штрафу на ПАТ «Криворіжгаз» до набрання законної сили рішення суду;
- заборонити Національній комісії вчиняти дії, спрямовані на реалізацію оскаржуваної постанови до набрання законної сили рішення суду;
- заборонити Національній комісії вчиняти дії щодо здійснення заходів контролю до ПАТ «Криворіжгаз» шляхом проведення позапланових перевірок до набрання законної сили рішення.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що предметом даного позову є постанова Національної комісії від 26.04.2019 року №659 «Про накладення штрафу на ПАТ «Криворіжгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», якою на позивача накладено штраф у розмірі 850000,00 грн.. Згідно постанови вказана сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії постанови.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення у випадку задоволення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено частково.
Зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 659 від 26.04.2019 року про накладення штрафу на ПАТ «Криворіжгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/4299/19.
В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням судом обставин, невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом неправильного застосовані норми матеріального права.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд у задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Ухвала суду в частині відмовлених вимог заяви про забезпечення позову сторонами не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.
У відповідності до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Згідно з абзацем другим пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження державного органу. Також відповідач зазначає, що позивачем суду першої інстанції не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З цього приводу колегія суддів зазначає.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Як зазначалося вище, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
Враховуючи те, що Кодексом адміністративного судочинства України до повноважень суду віднесено забезпечення позову шляхом зупинення дії, зокрема, індивідуального акта, а тому в даному випадку втручання суду у дискреційні повноваження відповідача не відбулося.
Оскаржувана постанова національної комісії не відноситься до рішень, передбачених частиною 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, відносно яких не допускається забезпечення позову, в тому числі шляхом зупинення їх дії.
Суд зазначає, що звернення позивача із позовом до суду про оскарження постанови про накладення штрафу не зупиняє її дії. Обставини, на які посилався позивач в своїй заяві щодо наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до набрання законної сили рішення у справі суду першої інстанції, знайшли своє підтвердження і поновлення цих прав та інтересів у випадку задоволення позову може бути ускладнено процедурою повернення з бюджету сплаченої суми штрафу та зворотним перерахунком споживачам обсягів спожитого газу і сум нарахованих платежів.
Вказані обставини свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Отже, враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в адміністративній справі №160/4299/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в адміністративній справі №160/4299/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 липня 2019 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак