Копія
Справа № 560/975/19
іменем України
16 липня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.
за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Чорної А.А.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 20.03.2019 № 22/116 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 751140,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 лютого 2019 року для інспекційного відвідування здійснення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області було здійснено виїзд у АДРЕСА_1 . 26 лютого 2019 року відповідачем було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХМ 731/1635/АВ. Не погоджуючись із змістом викладеним у даному акті позивач надав до управління письмові заперечення, посилаючись на неправомірність здійснення перевірки та складення такого роду процесуальних документів. 12 березня 2019 року відповідачем було надано письмову відповідь, за якою відповідач рекомендував звернутись, до суду для вирішення даного питання. 17 березня 2019 року на адресу позивача надійшов припис про усунення виявлених порушень № ХМ 731/1635/АВ-П 211 від 13.03.2019, де на конверті відправлення стоїть поштова дата - "11.03.2019", що свідчить про неправомірність складеного документу, який відправлений відповідачем. Позивач вважає зазначений документ неправомірним, незаконним та таким, що складений передчасно, без врахування дійсних обставин, що відбувались на момент перевірки та надання послуг фізичними особами (виконавцями) позивачу, як фізичній особі-підприємцю за волевиявленням сторін. Позивач зазначає, що в його діях будь-яких правопорушень чинного трудового законодавства немає, оскільки між ним та фізичними особами ( ОСОБА_3. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) існували виключно цивільно-правові відносини, про що свідчать цивільно-правові угоди між ними, проте відповідач даної позиції при винесенні Постанови № 22/116 від 20.03.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами не врахував. Отже, висновки, які покладені в основу оскаржуваного рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, а висновки про допущенні порушення є необґрунтованими. Зазначає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/116 від 20.03.2019 на суму 751140,00 грн. повинна бути скасована.
Ухвалою суду від 16.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
У строк встановлений судом представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувана в даній справі постанова Управління Держпраці у Хмельницькій області від 20.03.2019 № 22/116 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 751140,00 грн. є цілком законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою від 16.07.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа - підприємець 01.11.2010 за № 26530000000001449. Основним видом економічної діяльності позивача є лісопильне та стругальне виробництво, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Управління захисту економіки в Хмельницькій області на адресу Управління Держпраці у Хмельницькій області надіслало лист вих. № 1467/39/121/01-2019 від 12.02.2019, щодо необхідності перевірки офіційного працевлаштування у ФОП ОСОБА_2 на об'єкті переробки лісопродукції в с. Подолянське, Віньковецького району, Хмельницької області.
Посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області проведено відвідування ФОП ОСОБА_2 , що здійснює підприємницьку діяльність, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою моніторингу стану дотримання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, та зафіксовано виконання робіт по розпиленню та складанню деревини особами у складі вісім чоловік без належного оформлення позивача із працівниками трудових відносин. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ХМ731/1635/АВ від 26.02.2019.
Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення вимог ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме, встановлено, що трудові відносини із ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в період - станом на 26 лютого 2019 року не оформлені. Трудові договори ФОП ОСОБА_2 у письмовій формі із вищевказаними найманими працівниками (чи шляхом видання наказів про прийом) відповідно до вимог ч. 1, ч. З ст. 24 КЗпП України не укладені, до початку допуску працівників до роботи своєчасно не подано відповідного повідомлення до органів ДФС, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». З цього приводу роботодавцем не надано підтверджуючих документів про оформлення трудових відносин із вищевказаними особами.
06.03.2019 відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 90 від 06.03.2019, згідно якого вирішено розгляд справи про накладення штрафу на ОСОБА_2 , за порушення відповідальність за яке передбачена статтею 265 КЗпП України, зафіксовані актом від 26.02.2019 № ХМ731/1635/АВ призначити на 20.03.2019, про що направлено на адресу позивача повідомлення № 1126/19 від 06.03.2019 про розгляд справи з накладення штрафу.
Позивач не погодившись із висновками акту інспекційного відвідування, подав до Управління Держпраці у Хмельницькій області заперечення до акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ХМ731/1635/АВ від 26.02.2019.
12.03.2019 відповідачем розглянуто заперечення позивача та надано останньому відповідь, в якій управління зазначило, що висновки зроблені за результатами інспекційного відвідування, і які оформлені Актом інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ХМ731/1635/АВ від 26.02.19 дають підстави для внесення припису інспекторами праці на усунення порушення законодавства про працю у відповідності до вимог пунктів 23, 24, 27 Порядку № 295. Наведені у листі підприємцем доводи не спростовують обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування. Також, роз'яснено позивачу, що у разі незгоди із зазначеною відповіддю позивач вправі згідно ст. 55 Конституції України, ст. 221 КЗпП України звернутись із відповідним позовом до місцевого суду.
Також, у зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю відповідачем винесено припис № ХМ731/1635/АВ-П211 від 13.03.2019 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 14.04.2019.
20.03.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/116 від 20.03.2019, згідно з якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 751140,00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Хмельницької області.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу від 20.03.2019 № 22/116 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України.
Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, на виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015 за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.
Як свідчать матеріали справи між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 укладено ряд цивільно-правових договорів, а саме:
- 14.02.2019 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: розпиляти лісопильні матеріали круглі - породи дуб, класу якості А, В, С, на дошку необрізну товщиною 30 мм. та 54 мм. в обсязі 60 м. куб. і здати результат замовнику. Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 6000 грн.
- 14.02.2019 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_7 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм. та 54 мм. в обсязі 60 м. куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 грн.
- 14.02.2019 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: розпиляти лісопильні матеріали круглі - породи дуб, класу якості А, В, С, на дошку необрізну товщиною 30 мм. та 54 мм. в обсязі 60 м. куб. і здати результат замовнику. Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 6000 грн. Протягом п'яти робочих днів із моменту підписання договору - аванс у розмірі 1000,00 грн.
- 19.02.2019 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_5 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм. та 54 мм. в обсязі 60 м. куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 грн.
- 19.02.2019 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_8 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм. та 54 мм. в обсязі 60 м. куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 грн.
- 19.02.2019 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_6 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм. та 54 мм. в обсязі 60 м. куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 грн.
За результатами наданих послуг з між сторонами складено акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до цивільно-правових договорів від 14.02.2019 та 19.02.2019.
Також, позивачем на підтвердження отримання фізичними особами - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винагороди за виконану роботу (надані послуги) згідно вищезазначених цивільно-правових договорів, надано до суду копії видаткових касових ордерів та платіжних доручень Хмельницької філії АТ КБ "Приватбанк" у Хмельницькій області.
Отже, судом встановлено, що зазначені в акті інспекційного відвідування працівники мали відносини з позивачем на підставі договорів цивільно-правового характеру, копії яких містяться в матеріалах справи.
Жодних відомостей про те, що вказані особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) здобуто не було, а відтак вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що трудовий договір укладається відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України.
Статтею 22 КЗпП встановлено гарантії щодо укладення трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
За трудовим договором громадянин набуває статусу «працівник», його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інші права, встановлені законом.
Предметом трудового договору є процес праці виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції (ст. 23 КЗпП). При цьому трудова функція, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату.
Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконанням іншим. Працівник підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Оплата праці гарантована. Заробітна плата виплачується регулярно у робочі дні, не рідше двох разів на місяць. Для підприємств, установ, організацій усіх форм власності є обов'язковими норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством, зокрема, щодо мінімального розміру заробітної плати, норм оплати, а також щодо гарантій для працівників на оплату відпусток та інші випадках.
Натомість у договорі підряду/ цивільно-правовій угоді будь-які гарантії при укладанні такого виду договору Цивільним кодексом України не передбачені. За договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони. Предметом договору є кінцевий результат. Підрядник/виконавець робіт не зобов'язаний виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку.
За договором підряду сторони рівноправні і замовник не зобов'язаний забезпечувати належні та безпечні умови праці (глави 61 та 63 ЦК).
Цивільний кодекс України не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Слід зазначити, що за цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Працівник за договором такого характеру є незахищеним та позбавлений будь-яких соціальних гарантій. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування підрядників від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності або загибелі, здійснюється добровільно. Договір підряду припиняється у зв'язку з виконанням обумовленої при його укладенні роботи, про що складається акт завдання-приймання, який підписується обома сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є цивільно-правовим договором.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про виконання робіт.
Так, відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України, одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому особливості цих договорів є різними.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.
Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Результат праці визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його рамками, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу на підставі цивільно-правового договору, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється.
Саме за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Таким чином, за цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Тобто дві рівноправних сторони домовляються: про виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі. Факт виконання обов'язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг; конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу; вартості виконання робіт, надання послуг.
Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за результат. Його не включають до штатного розпису, він не підпорядковується правилам трудового розпорядку і не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір.
Крім того, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України, а строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України.
Тобто законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатися цивільно-правовий договір. Водночас цивільно-правові договори не можуть укладатися на невизначений строк.
Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, чинним законодавством передбачена можливість укладання цивільно-правових договорів.
Крім цього, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 (п. 40-42) про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Суд також зауважує, що системний аналіз діючого законодавства дає можливість зробити висновок, що відповідачу повноважень щодо встановлення фактів заміни та приховування трудових відносин договорами цивільно-правового характеру чинним законодавством не надано. У чинному законодавстві відсутні критерії та ознаки, за якими інспектор з праці може зробити означені висновки щодо такої заміни та приховування. Чинне законодавство не містить визначення заміни та приховування трудових відносин договорами цивільно-правового характеру.
Судом встановлено, що правовідносини позивача із фізичними особами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ґрунтувалися на досягненні результату за певний період. Зазначені відносини не мали постійного характеру, а укладені договори не врегульовували трудову організацію, а лише визначали умови досягнення результату із застосуванням власних інструментів, деталей, запасних частин, іншого приладдя.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає судження відповідача, як суб'єкта владних повноважень, про наявність ознак трудових відносин за цивільно-правовими угодами помилковими. Відповідач дійшов хибного висновку про те, що позивач та 6 осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) фактично вступили у трудові відносини, що мають бути оформлені наказом чи розпорядженням роботодавця.
Крім того, статями 6, 627 Цивільного кодексу України, декларується принцип свободи договору. Тобто сторони мають право укладати договори, в тому числі й не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів. Укладаючи цивільно - правовий договір, його сторони самостійно визначають його характер, узгоджують усі його істотні умови і скріплюють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.
Твердження щодо можливості фізичної особи виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору неодноразово підкреслювало Мінсоцполітики у листах № 151/06/186-11 від 16.05.2011 р. та № 64/06/187-12 від 20.04.2012р.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Частинами 1 та 2 статті 213 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.
Станом на дату подачі позовної заяви відсутнє жодне судове рішення, згідно якого вищезазначені цивільно-правові договори вважались би неукладеними, розірваними чи визнаними недійсними. У разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що інспекторами відповідача не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, інспектори жодним чином не встановили, де знаходилися робочі місця вищевказаних осіб і яким чином вони створені; не опитали жодного працівника підприємця на предмет того, чи перебували відповідні фізичні особи у трудових відносинах з позивачем, чи мали постійне робоче місце, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо.
Більше того, інспектори з праці не визначили характер відповідних правовідносин та їхню періодичність.
В ході судового розгляду в повній мірі доведено, що громадяни ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебували з позивачем не у трудових відносинах, а в цивільно-правових. Такі правовідносини носили разовий характер і не супроводжувалися обов'язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.
Відповідачем під час судового засідання протилежного не доведено належними доказами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами судового розгляду, факт порушення позивачем трудового законодавства не доведено, позаяк жодних належних та допустимих доказів порушення стороною відповідача не надано.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим та третім частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 751140 грн. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/116 від 20.03.2019 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 7511,40 грн. сплачений відповідно до платіжного доручення № 66 від 27.03.2019 та квитанції від 09.04.2019 № 1559-2925-4597-2006.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 22/116 від 20.03.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 7511 (сім тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24 липня 2019 року
Позивач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам'янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький