Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 липня 2019 р. № 520/6688/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанов,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Комунальне підприємство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО", з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №59244643 від 30.05.2019, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження №59244643 від 19.06.2019, постанову №59382850 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження, постанову №59382973 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/11210/18 від 03.04.2019 Комунальному підприємству "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО" заборонено використання певного обладнання. 30.05.2019 за вказаним рішенням Шевченківським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження №59244643 (Державний виконавець Березньов А.С.), надано 10 - денний термін для виконання рішення суду, стягнуто виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. Вказану Постанову Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького" отримало 31.05.2019. 13.06.2019 державному виконавцю були надані докази виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження з проханням закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору. 14.06.2019 державним виконавцем було здійснено виїзд до Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького" та в присутності представників сторін виконавчого провадження складено акт, в якому відображено факт самостійного виконання судового рішення боржником, а саме опломбування приладів, відокремлення їх від електромережі тощо. 20.06.2019 державному виконавцю були надані додаткові докази виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження (наказ №80а від 15.04.2019 про створення комісії на виконання рішення ХОАС від 03.04.2019, та акт від 18.04.2019, відповідно до якого газоелектрозварювальні роботи на підприємстві не ведуться, а вказані в рішенні прилади не експлуатуються) з проханням закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору. 26.06.2019 підприємством було отримано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП59382850 від 20.06.2019 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн від 19.06.2019 постановлену в рамках виконавчого провадження №59244643 та постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП59382793 від 20.06.2019 на виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 150,00 грн від 19.06.2019 постановлену в рамках виконавчого провадження №59244643. При цьому самі постанови в рамках виконавчого провадження №59244643 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження від 19.06.2019 підприємством не отримувалися. Будь-якої вмотивованої відповіді щодо неприйняття наданих підприємством доказів виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не надано. Позивач просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №59244643 від 30.05.2019, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження №59244643 від 19.06.2019, постанову №59382850 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження, постанову №59382973 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження, вважаючи їх неправомірними через те, що ним до відкриття провадження були вчинені усі необхідні дії на виконання судового рішення, у зв'язку з чим, на думку позивача, у відповідача не виникло підстав на стягнення з позивача сум виконавчого збору та виконавчих витрат.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив, у якому адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані постанови прийняті у спосіб та у межах, визначених Законом України “Про виконавче провадження”.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому спростовував позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.
Представники сторін в судове засідання 25.07.2019 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/11210/18 від 03.04.2019 Комунальному підприємству "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО" заборонено використання саморобного свердлильного верстату інв. № б/н, інвектора NВС-250 L інв. № 08133, інвектор ТIG 250 (агронадувний) інв. № 06996, агрегат зварювальний Каіsеr МАG-175К інв. б/н №., виконання газоелектрозварювальних робіт.
30.05.2019 за вказаним рішенням Шевченківським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження №59244643 (Державний виконавець Березньов А.С.), надано 10 - денний термін для виконання рішення суду, стягнуто виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. Вказану Постанову Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького" отримало 31.05.2019.
13.06.2019 державному виконавцю були надані докази виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження (акти вилучення відповідних приладів від 12.03.2019, наказ №15-А від 23.01.2019 про заборону здійснення газоелектрозварювальних робіт, акти опломбування вказаних приладів від 12.03.2019 та фото пломб на згаданих приладах), з проханням закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору.
14.06.2019 державним виконавцем було здійснено виїзд до Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького" та в присутності представників сторін виконавчого провадження складено акт, в якому відображено факт самостійного виконання судового рішення боржником, а саме опломбування приладів, відокремлення їх від електромережі тощо.
20.06.2019 державному виконавцю були надані додаткові докази виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження (наказ №80а від 15.04.2019 про створення комісії на виконання рішення ХОАС від 03.04.2019, та акт від 18.04.2019, відповідно до якого газоелектрозварювальні роботи на підприємстві не ведуться, а вказані в рішенні прилади не експлуатуються) з проханням закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору.
21.06.2019 боржником було отримано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2019 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
26.06.2019 боржником було отримано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП59382850 від 20.06.2019 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн від 19.06.2019, винесену в рамках виконавчого провадження №59244643.
Також 26.06.2019 боржником було отримано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП59382793 від 20.06.2019 на виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 150,00 грн від 19.06.2019, винесену в рамках виконавчого провадження №59244643.
При цьому доказів отримання боржником постанов в рамках виконавчого провадження №59244643 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження від 19.06.2019 до матеріалів справи відповідачем не надані.
01.07.2019 підприємством було сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження на загальну суму 16842,00 грн.
Позивач вважає, що державний виконавець неправомірно не скасував постанову про стягнення виконавчого збору №59244643 від 30.05.2019, неправомірно виніс постанову про стягнення витрат виконавчого провадження №59244643 від 19.06.2019 та, відповідно, постанову №59382850 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження, постанову №59382973 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження, а відтак вони підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, у спірних відносинах, а саме, в діях державного виконавця щодо винесення ним постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження та відповідних постанов про відкриття виконавчих провадження, належним способом захисту є звернення до суду з адміністративним позовом про скасування згаданих постанов.
В ході розгляду справи до суду не надано доказів на спростування тверджень позивача про дату отримання 26.06.2019 оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень від 20.06.2019. Отже, позивачем дотриманий строк звернення до суду.
При вирішенні справи та прийнятті рішення суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ ).
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VІІІ).
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно частини другої статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що боржником (позивачем по справі) державному виконавцю були надані докази виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження, що знайшло своє відображення в акті державного виконавця від 14.06.2019, а виконавче провадження №59244643 було закінчено саме на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.
Посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність доказів списання вказаного у рішенні суду обладнання або його опломбування, як такого, що підлягає вилученню у зв'язку з непридатністю до експлуатації, суд не бере до уваги в якості належного обґрунтування правомірності стягнення з позивача виконавчого збору, оскільки перевірка дотримання порядку відображення в бухгалтерському обліку певних господарських операцій боржником не входить до обсягу дій, які мав вчинити державний виконавець при примусовому виконанні рішення суду про заборону експлуатації певних приладів.
Крім того, відповідачем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі як наявних під час розгляду справи № 520/11210/18, так і додатково наданих боржником доказів виконання рішення суду, датованих до відкриття виконавчого провадження, які сам державний виконавець визнав належними та достатніми для доведення добровільного виконання боржником рішення суду.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач мав керуватися нормою ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. (частина третя статті 27 Закону № 1404-VІІІ).
Таким чином, із наведених законодавчих норм слідує, що для стягнення виконавчого збору необхідна наявність такої умови, як: примусове виконання рішення.
Заходи примусового виконання рішень визначені у статті 10 Закону України №1404, якими відповідно до частини першої вказаної статті є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
З огляду на встановлені судом обставини, передбачені наведеною нормою виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись, а було здійснено перевірку добровільного виконання рішення боржником.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, вчинення боржником дій на виконання рішення суду не вчинялися в примусовому порядку, тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 819/1116/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, ще однією підставою для задоволення позовних вимог є відсутність будь-яких дій державного виконавця, спрямованих на фактичне виконання судового рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору №59244643 від 30.05.2019 та постанови №59382850 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження підлягають задоволенню. (а.с. 33, 36)
Щодо оцінки заявлених позовних вимог в частині скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження №59244643 від 19.06.2019 та, відповідно, постанови №59382973 від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.
Відповідно до норм статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі, з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
В ході розгляду справи судом з наданого відповідачем розрахунку встановлено, що витрати виконавчого провадження складалися з наступних витрат: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 69 грн, - рекомендована кореспонденція - 2 листа*15,00 грн - 30,00 грн, - офісний папір - 30 аркушів*0,15 грн - 4,50 грн; - проста кореспонденція - 2 листа*8,00 грн - 16,00 грн, - копіювання та друк документів - 30 сторінок*1,01 грн - 30,6 грн.
Вказані витрати є належними та співмірними з діями, вчиненими державним виконавцем з моменту відкриття виконавчого провадження, зокрема, з направлення кореспонденції на адресу сторін виконавчого провадження, та підтверджуються наданим відповідачем розрахунком та доданими списками направленої кореспонденції. Крім того, позивачем не доведено, що ним до відкриття провадження було повідомлено стягувача про повне виконання рішення суду, що виключало б підстави для звернення до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду.
Отже, в цій частині заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що вони не є обґрунтованими, тому в їх задоволенні належить відмовити.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на часткову доведеність відповідачем, Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, правомірності прийнятих ним постанов, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та, як наслідок, часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-246, 255, 268-272, 287, 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанов - задовольнити частково.
Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 по ВП №59244643, постанову від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження №59382850.
В задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 19.06.2019 по ВП №59244643, постанови від 20.06.2019 про відкриття виконавчого провадження №59382973 - відмовити.
Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, 2 пов., м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 34952393) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Комунального підприємства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО" у розмірі 1903,89 грн (одна тисяча дев'ятсот три гривні вісімдесят девять копійок).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2019 року.
Суддя Білова О.В.