Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
25 липня 2019 р. Справа № 520/7166/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова прийняти рішення про виділення та закріплення додаткової кімнати №620 гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 для мешкання ОСОБА_1 та його родини;
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова надати лист-згоду на реєстрацію за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 та членам його родини.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що з 2001 року знаходяться на квартирному обліку як військовослужбовець ЗСУ та члени його родини. На даний час родина з п'яти осіб мешкає в одній кімнаті гуртожитку (м. АДРЕСА_2 ), який знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова. 22.05.2019 до відповідача позивачами направлений лист з проханням надати додаткову житлову кімнату АДРЕСА_3 , яка не закріплена за конкретною особою та використовується тільки родиною ОСОБА_1 КЕВ м. Харкова провів перевірку за листом позивачів та з'ясував, що кімната № НОМЕР_1 не використовується за призначенням ніким, окрім мешканців кімнати №619 протягом семи років, але рішення про надання кімнати позивачам кімнати №620 не прийняв і для прийняття вимагає погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надання довідки КЕВ м. Харкова про відсутність заборгованості та документ, що є підставою для заселення родини у кімнату № АДРЕСА_4 . Позивачі не згодні з вказаною бездіяльністю відповідача, у зв'язку з чим звернулись до суду за захистом своїх порушених прав.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” вказав, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …”. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до адміністративного суду з позовом про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова прийняти рішення про виділення та закріплення додаткової кімнати №620 гуртожитку для мешкання ОСОБА_1 та його родини.
Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав громадян, зокрема прав на отримання житла, тобто із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових правовідносин.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватно-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2139цс15), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2018 № 826/15164/15 та Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 № 11-124апп18.
Враховуючи вказані обставини, та те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав позивача, спір, що розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, оскільки даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.А. Волошин