ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2019Справа № 911/269/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним договору та додаткової угоди,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.07.2019,
У січні 2019 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач, Чорномонафтогаз) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (далі - відповідач, Товариство) про:
- визнання недійсним з моменту укладення договору №1042 від 06.09.2011;
- визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди №1/798 від 14.09.2012 до договору №1042 від 06.09.2011.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення законодавства при укладенні договору від 06.09.2011 № 1042, а саме створення умов, які унеможливили конкуренцію під час публічної закупівлі, що свідчить про порушення принципу державної закупівлі на засадах максимальної економії та ефективності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/269/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.02.2019.
18.02.2019 позивачем подано клопотання про неможливість надання оригіналу договору № 1042 від 06.09.2011 та додаткової угоди № 1/798 від 14.09.2012 до договору № 1042 від 06.09.2011, оскільки зазначені документи в силу непереборним обставинам знаходять у фонді "Крымского республиканского предприятия "Черноморнафтогаз". Разом з тим зазначає, що оригінали відповідних документів є у відповідача та просить суд зобов'язати відповідача надати їх до суду для огляду.
25.02.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає щодо пропущеного позивачем строку позовної давності, а також вказує на порушення юрисдикції щодо подання позову, оскільки він має розглядатись Господарським судом міста Києва.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2019 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - третя особа, Компанія), в залученні до участі у справі Прокуратури Автономної Республіки Крим відмовлено.
15.03.2019 до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.
18.03.2019 позивачем подано клопотання про надання відповідачем доказів вчинення дій або наявності певної дії.
Ухвалою Господарського суду Київської області справу № 911/269/19 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11.04.2019, справу № 911/269/19 передано на розгляд судді Джарти В. В.
Ухвалою суду від 15.04.2019 справу № 911/269/19 прийнято до свого провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 15.05.2019.
10.05.2019 через автоматизований відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відвід судді Джарти В. В. від розгляду справи № 911/269/19 на підставі приписів пункту 4 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва 13.05.2019 заяву Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відвід судді Джарти В. В. від розгляду справи № 911/269/19 визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками автоматизованого розподілу справи № 911/269/19 заяву Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відвід судді Джарти В. В. від розгляду справи № 911/269/19 передано на розгляд судді Баранову Д.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у задоволені заяви Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відвід судді Джарти В. В. від розгляду справи № 911/269/19 відмовлено.
15.05.2019 через канцелярію суду від позивача надішли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, запропоновано відповідачу надати суду додаткові докази, підготовче судове засідання відкладено на 29.05.2019.
16.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про колегіальний розгляд справи.
20.05.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про зміну предмета позову.
24.05.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо витребуваних судом документів.
29.05.2019 від відповідача надійшли клопотання в порядку статей 74, 76, 78, 169 Господарського процесуального кодексу України про визнання такими, що не мають статусу доказів за критеріями належності відповідні обставини та визнання такими, що не є доказами у зв'язку їх невідповідністю критерію достовірність відповідні обставини.
У підготовче судове засідання 29.05.2019 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову, проти прийняття якої представник відповідача не заперечив.
Ухвалою суду від 29.05.2019 судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням зміни предмета позову, а саме щодо:
- визнання недійсним, з моменту укладання, договору від 16.09.2011 № 1042, що укладений між Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", як виконавцем;
- визнання недійсною, з моменту укладання, додаткової угоди від 14.09.2012 № 1/978 до договору від 16.09.2012 № 1042, що укладена між Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", як виконавцем.
Також вказаною ухвалою судом було закрите підготовче провадження в цій справі та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 26.06.2019.
У судовому засіданні 26.06.2019 судом було оголошено перерву до 01.07.2019.
Під час судового засідання 01.07.2019 суд, заслухавши думку представників учасників справи, залишив без розгляду клопотання відповідача на підставі статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Такий висновок суду ґрунтується на тому, що підготовче провадження у справі закрито 29.05.2019, у той час як подання клопотань та заяв сторонами регламентовано ГПК України в межах підготовчого провадження.
Надалі, у судовому засіданні 01.07.2019 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові, відповіді на відзив, поясненнях по суті спору та заяві про уточнення позовних вимог.
У свою чергу, в призначеному судовому засіданні представник Товариства проти позову заперечує, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві, запереченнях та додаткових письмових поясненнях.
Представник Компанії в судовому засіданні 01.07.2019 надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, які за своїм змістом та суттю співпадають із доводами позивача.
Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками процесу не заявлено.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Звертаючись із даним позовом до суду, Чорноморнафтогаз зазначає, що в серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (у подальшому мала місце зміна повного найменування на Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») про стягнення 4 511 680,13 грн з підстав неналежного виконання договору № 1042 від 16.09.2011 (із змінами і доповненнями), у зв'язку з чим відкрито провадження у справі № 910/15483/16.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/15483/16 позов ТОВ «СП «Стан-Комплект» задоволено частково, присуджено стягнути 1 827 314,98 грн суми основного боргу, 1 625 169,36 грн інфляційних втрат, 194 251,77 грн три проценти річних та 54 701,04 грн судового збору.
Позивач зазначає, що Чорноморнафтогаз не мав можливості нести судові витрати пов'язані із оскарженням вказаного рішення, оскільки на момент розгляду судового спору у суді позивач перебував під дією надзвичайної та невідворотної події (непереборної сили), що підтверджено Сертифікатом № 2018 від 03.12.2014 про форс-мажорні обставини, який виданий Торгово-промисловою палатою України.
Чорноморнафтогаз стверджує, що документальні матеріали, що містять відомості про господарські операції за договором від 16.09.2011 № 1042, які були проведені ДАТ «Чорноморнафтогаз», відновити неможливо внаслідок їх знаходження на тимчасово окупованій території України, однак отримані ДАТ «Чорноморнафтогаз» документи, у тому числі за допомогою правоохоронних органів, свідчать про те, що договір від 16.09.2011 № 1042 спрямований на незаконне заволодіння майном держави, ґрунтується на документах складених з грубим порушенням вимог чинного законодавства у сфері державних закупівель, наслідок чого порушує публічний порядок.
Позовні вимоги Чорноморнафтогаз щодо недійсності договору від 16.09.2011 № 1042 та додаткової угоди від 14.09.2012 № 1/978 ґрунтуються на наступному.
На підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» від 24.05.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДАТ «Чорноморнафтогаз», як суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл, що визначена статтею 5 Закону України «Про природні монополії», зобов'язаний продовжувати здійснення закупівель товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
06.06.2011 в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» номер 67 (513) опубліковано повідомлення (оголошення № 082303) про заплановану закупівлю у формі відкритих торгів «Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці «Таврида»)». Подання пропозицій конкурсних торгів здійснюється до 06.07.2011 о 09:00, а розкриття пропозицій - до 06.07.2011 о 10:20.
Як стверджує позивач, документація конкурсних торгів не була оприлюднена у порядку, встановленому статтею 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
22.08.2011 в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» номер 100/5 (546/5) опубліковано повідомлення (оголошення № 151278) про акцепт пропозиції конкурсних торгів Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Російське підприємство «Стан-Комплект» (у подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект») щодо надання послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці «Таврида») у сумі 6 280 437,6 грн (з ПДВ).
20.09.2011 в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» номер 112/6 (558/6) опубліковано повідомлення (оголошення № 170445) про результати торгів із закупівлі послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці «Таврида»).
Звіт про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації від 26.10.2011 № 348 (далі - Звіт від 26.10.2011 р. № 348) містить відомості про участь у публічній закупівлі пропозицій Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Явар».
Окрім цього, із змісту Звіту від 26.10.2011 № 348 слідує, що документація конкурсних торгів змінювалася, у зв'язку з чим було встановлено нові строки подання пропозицій конкурсних торгів до 21.07.2011 року до 09:00 год., а розкриття пропозицій конкурсних торгів - до 21.07.2011 року о 10:20 год., замість 06.07.2011 о 09:00 та 06.07.2011 о 10:20, відповідно.
Як стверджує позивач, зміни до документації конкурсних торгів не оприлюднено у порядку, встановленому статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Зокрема, згідно вимог частини 3 статті 23 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції,чинній на момент виникнення спірних відносин) інформація про внесення змін до документації конкурсних торгів оприлюднюється замовником відповідно до статті 10 цього Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Чорноморнафтогаз стверджує, що зважаючи на те, що новий строк подання пропозицій конкурсних торгів (до 21.07.2011) не був оприлюднений у відповідності до вимог чинного законодавства України, подання для участі у конкурсі лише пропозицій ТОВ «СП «Стан-Комплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Явар», є ознаками недобросовісної конкуренції під час проведення незаконної державної закупівлі послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці «Таврида».
16.09.2011 між ДАТ «Чорноморнафтогаз», як замовником, та ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», як виконавцем, укладено договір № 1042.
14.09.2012 між ДАТ «Чорноморнафтогаз», як замовником, та ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», як виконавцем, укладено додаткову угоду №1/798 до договору, у зв'язку з чим збільшено строк виконання зобов'язань за договором до 20.12.2012 визнано такими, що втратили чинність Календарний план, а також спрощено порядок розрахунків за договором, у зв'язку з чим єдиним документом для оплати вартості послуг визначено акт приймання-передачі послуг.
Позивач зазначає, що аналіз процедури державної закупівлі послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці «Таврида», а також положень договору та додаткової угоди, свідчить про те, що вказані правочини спрямовані на незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) ДАТ «Чорноморнафтогаз», у зв'язку з чим порушують публічний порядок, з наступних підстав.
Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2010 на балансовому обліку ДАТ «Чорноморнафтогаз» перебуває самопідіймальна плавуча бурова установка (СПБУ) «Таврида» (ІМО: 8763373, MMSI (ідентифікаційний номер станції): 273371830), побудована у 1991 році в м. Астрахань, добудована в 1995 році в м. Миколаїв.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Кодексу торговельного мореплавства України вказана несамохідна плавуча споруда, що використовується для розвідки і добування корисних копалин, відноситься до категорії торговельних суден.
Система технічного обслуговування та ремонту суден врегульована положеннями ГОСТ 24166-80 «РЕМОНТ СУДОВ», що затверджений Постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 08.05.1980 № 2050, а також Положенням про ремонт суден на відомчих ремонтних базах (КНД 31.5.001-96), затвердженим наказом Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 року № 221. При цьому, ГОСТ 24166-80 «РЕМОНТ СУДОВ» є чинним на момент виникнення спірних відносин відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP».
Відповідно до пункту 1.1 та 1.2 договору № 1042 від 16.09.2011 виконавець зобов'язувався за технічним завданням (Додаток №1) надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) «Таврида», а замовник зобов'язувався прийняти та сплатити за надані послуги. Предметом договору є послуги «Ремонт допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) «Таврида». Зокрема, за договором № 1042 від 16.09.2011 виконавець здійснює середній ремонт окремого судового обладнання, а саме - двох допоміжних дизель-генераторів ДГРА 200/750 (6ЧСПН2А 18/22), потужністю 200 кВт.
Згідно ГОСТу 24166-80 «РЕМОНТ СУДОВ» та ГОСТу 18322-78 «СИСТЕМА ТЕХНИЧЕСКОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ И РЕМОНТА ТЕХНИКИ» агрегатний ремонт судна та агрегатний ремонт техніки, відповідно, є лише методом ремонту судна (техніки), у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом закупівлі.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг, що виконуються за даним договором, згідно калькуляції (Додаток № 2) складає 5 233 698,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 046 739,60 грн, загальна вартість послуг з ПДВ 20% складає 6 280 437,60 грн.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що термін надання послуг становить до 20.09.2012 виконавець приступає до надання послуг з моменту отримання письмової заявки замовника.
Згідно з пунктом 5.10 договору було визначено, що після закінчення надання послуг по відповідному етапу, виконавець оформлює в 2х примірниках акт приймання-передачі наданого етапу послуг (окремо по кожній одиниці устаткування) і передає їх представнику Замовника. Акт приймання-передачі наданого етапу послуг оформлюється виконавцем у вигляді калькуляції з додаванням дефектного акту і бухгалтерською довідкою вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів.
Вказані положення договору узгоджувались із правовими приписами пункту 8.3 Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах (КНД 31.5.001- 96), затвердженого наказом Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 №221, якими визначено: « 8.3 с целью уточнения характера и объема работ, предусмотренных ведомостью ремонтных работ, номенклатуры узлов, деталей изделий, поставляемых заказчиком, перечня необходима необходимых заготовок, а также работ, сопутствующих модернизации или переоборудованию, подрядчик проводит дефектацию. СТС и судовых конструкций. порядок и сроки проведения дефектации определяется определяются подрядчиком и не могут служить причиной задержки оформления оформления контрактных документов, а также задержки судна в ремонте. время проведения дефектации входит в общую продолжительность ремонта».
Позивач зазначає, що жодного письмового замовлення ДАТ «Чорноморнафтогаз» про готовність отримання послуг не направлялось на адресу Товариства в порядку, передбаченому пунктом 5.1 договору.
14.09.2012 між сторонами укладено додаткову угоду №1/798, у зв'язку з чим: збільшено строк виконання зобов'язань за договором до 20.12.2012; визнано таким, що втратив чинність Календарний план; спрощено порядок розрахунків за договором, у зв'язку з чим єдиним документом для оплати вартості послуг визначено лише акт приймання-передачі послуг, без складання дефектних актів та бухгалтерських довідок про вартість послуг.
На момент вчинення додаткової угоди, між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних послуг: № 1 від 02.02.2012 - на суму 193 283,14 грн та № 2 від 24.07.2012 - на суму 3 184 765,70 грн.
За твердженнями Чорноморнафтогазу вказаний факт свідчить про те, що на момент вчинення додаткової угоди виконання зобов'язань сторонами за договором №1042 не проведено в повному обсязі, оскільки невиконана частина зобов'язань за договором становила 2 902 388,75 грн.
Отже, як зазначає позивач, додаткова. угода від 14.09.2012 № 1/798 не відповідає приписам частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а також за наслідками вказаного правочину ТОВ «СП «Стан-Комплект» був звільнений від господарської відповідальності внаслідок неналежного виконання послуг, оформлених, які не підтверджені дефектними актами та бухгалтерськими довідками відповідно до вимог пункту 5.10 договору, а частина зобов'язань за договором не могла бути виконана відповідачем у строк до 20.09.2012.
Водночас, позивач зазначає, що згідно практики Вищого господарського суду України посилання на те, що факт виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі, навіть які підписані неуповноваженими особами та в наступному схвалені замовником шляхом визнання боргу, не є беззаперечною обставиною настання юридичних наслідків, оскільки акти приймання-передачі с способом оформлення дій осіб, що його підписали.
Чорноморнафтогаз зазначає, що невиконання Товариством вимог пункту 5.10 договору в частині, що стосується складання дефектного акту і бухгалтерською довідкою вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів, подальша незаконна зміна цих умов договору на підставі додаткової угоди, а також створення умов, які унеможливили конкуренцію під час публічної закупівлі, свідчить порушення принципу державної закупівлі на засадах максимальної економії та ефективності, а також незаконне заволодіння коштами позивача.
Позивач у своїй позовній заяві, посилаючись на вищевикладені обставини, зазначає, що договір від 16.09.2011 № 1042 та додаткова угода № 1/978 від 14.09.2012 є такими, що порушують публічний порядок, а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку на підставі статті 228 Цивільного кодексу України та 207 Господарського кодексу України.
Товариство, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що подання цього позову ініційоване як підстава для перегляду рішення Господарського суду міста Києва в справі № 910/15483/16 від 12.06.2018, яке у свою чергу не оскаржене Чорноморнафтогаз в порядку апеляційного та касаційного порядку. Також, відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред'явлення до суду вказаного позову про визнання договору та додаткової угоди недійсним.
Крім того, Товариство вказує, що твердження позивача про те, що документація конкурсних торгів нібито не була оприлюднена в порядку, встановленому статтею 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель», є безпідставними. Такі заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що обов'язок оприлюднення документації конкурсних торгів було покладено саме на Чорноморнафтогаз. Водночас, позивач не звернув увагу, що форма Звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів № 348 від 26.10. 2011 затверджена наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 922 «Про затвердження форм документів у сфері державних закупівель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2010 за № 624/17919. Як випливає з форми цього Звіту, в ній не зазначається інформація про публікацію документації конкурсних торгів.
Товариство зазначає, що Чорноморнафтогаз обґрунтовує позовні вимоги надуманим невиконанням умов договору або висуває вимоги, які ним свого часу не були закріплені у договорі. Разом з тим, порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, Чономорнафтогаз належним доказами не доведено.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Аналогічні правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.
Суд відзначає, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
При цьому за частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 Справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Приписами статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Спірний договір та додаткова угода до нього за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно приписів статей 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом та не спростовано сторонами 16.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" (виконавець) укладено договір № 1042 (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору виконавець зобов'язувався за технічним завданням (Додаток №1) надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) «Таврида», а замовник зобов'язувався прийняти та сплатити за надані послуги. Найменування послуг - «Ремонт допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) «Таврида».
У пункті 3.1. договору сторони домовились, що вартість послуг, що виконуються за даним договором, згідно калькуляції (Додаток № 2) складає 5 233 698,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 046 739,60 грн., загальна вартість послуг з ПДВ 20% складає 6 280 437,60 грн.
Як передбачено в пункті 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 1/798 від 14.09.2012 до договору термін надання послуг: до 20.12.2012. Виконавець приступає до надання послуг з моменту отримання письмової заявки замовника.
Місце надання послуг: АР Крим, самопідіймальна плавуча бурова установка (СПБУ) «Таврида» ДАТ "Чорноморнафтогаз" (пункт 5.2.договору).
Згідно пункту 5.9. договору здача наданих виконавцем послуг та прийом їх замовником оформлюється актом прийму-здачі наданого етапу послуг, окремо по кожній одиниці обладнання. Акт прийому-здачі наданого етапу послуг, оформляється виконавцем у вигляді калькуляції з додатком бухгалтерської довідки вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів. До акту прийому-здачі наданого етапу послуг виконавець прикладає бухгалтерську довідку, яка підтверджує фактичні витрати на відрядження виконавця.
Після закінчення надання послуг по відповідному етапу, виконавець оформляє в 2-х екземплярах акт прийому-здачі наданого етапу послуг (окремо по кожній одиниці устаткування) і передає їх представникові замовника. Акт прийому-здачі наданого етапу послуг, оформляється виконавцем у вигляді калькуляції з додатком дефектного акту і бухгалтерської довідки вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів (пункт 5.10. договору).
За умовами пункту 5.11. договору після отримання акту прийому-здачі наданого етапу послуг замовник, при відсутності заперечень, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання підписує їх зі своєї сторони або, у разі наявності заперечень, складає мотивовану відмову від підписання акту прийому-здачі наданого етапу послуг.
У разі мотивованої відмови замовника від підписання акту прийому-здачі наданого етапу послуг сторонами складається протокол, в якому вказуються дефекти, недоліки та зауваження і терміни їх усунення. Акт прийому-здачі наданого етапу послуг підписується з тільки після усунення недоліків (пункт 5.12. договору).
Згідно пункту 5.13. договору підписаний замовником акт прийому-здачі наданого етапу послуг повертається виконавцю протягом 7-ми денного (календарного) терміну з моменту підписання замовником.
У додатках № № 1, 2 сторони погодили технічне завдання на надання послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на СПБУ «Таврида», калькуляцію вартості послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці «Таврида».
У рішенні Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15483/16 судом встановлено, що на виконання умов договору Товариством виконано передбачені договором роботи (надано послуги) на загальну суму 6 280 437,59 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі виконаних робіт та приймання-здачі наданих послуг до договору № 1042 від 16.09.2011, а саме: № 1 від 02.02.2012 на суму 193 283,14 грн; № 2 від 24.07.2012 на суму 3 184 765,70 грн; № 3 від 14.12.2012 на суму 275 073,77 грн; № 4 від 19.12.2012 на суму 2 627 314,98 грн. Вказані Акти приймання-передачі виконаних робіт та приймання-здачі наданих послуг до договору № 1042 від 16.09.2011, виконані позивачем роботи (надані послуги) були прийняті відповідачем без зауважень, про що в актах містяться відповідні підписи уповноважених представників сторін та відтиски їхніх печаток.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина 1-2 статті 640 ЦК України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).
Також, у вказаному рішенні Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15483/16 було встановлено, що Чорноморнафтогаз взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за виконані роботи (надані послуги) не виконав, вартість робіт за договором оплатив частково на суму 4 178 048,84 грн, з них 193 283,14 грн за актом № 1, 3 184 765,70 грн за актом № 2 та 800 000,00 грн за актом № 4.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, беручи до уваги, що вказане вище рішення Господарського суду міста Києва не було оскаржене Черноморнафтогазом, суд дійшов висновку про те, що обставини виконання спірного договору та часткової оплати виконаних робіт не підлягають повторному доведенню та підтверджують факт укладення договору та додаткової угоди до нього.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Очевидно, що дії позивача, який уклав 16.09.2011 договір та 14.09.2012 додаткову угоду до нього, а згодом пред'являє позов про визнання вказаних правочинів недійсними, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору, додаткової угоди, отриманню послуг та оплати наданих послуг) і є недобросовісним.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також, позивачем не наведено жодної обставини та не надано жодного доказу на підтвердження недійсності договору від 16.09.2011 № 1042 та додаткової угоди від 14.09.2012 № 1/978 до договору від 16.09.2012 № 1042, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Пунктами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, заява відповідача про застосування строку задоволенню не підлягає.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача. Керуючись статями 74, 76-80, 123-129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" про визнання недійсним, з моменту укладання, договору від 16.09.2011 № 1042, що укладений між Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", як виконавцем та про визнання недійсною, з моменту укладання, додаткової угоди від 14.09.2012 № 1/978 до договору від 16.09.2012 № 1042, що укладена між Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", як виконавцем - відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом позову, покладаються на Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23.07.2019
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ