ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.07.2019Справа № 910/7284/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 15/2)
до проПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ РИБАЛЬСЬКА, будинок 22) стягнення страхового відшкодування в розмірі 18 559 грн. 70 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 18 559 грн. 70 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №209.18.2397277 від 06.04.2018 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6632701, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача. Крім того, просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 151 грн. 44 коп. та інфляційні у розмірі 344 грн. 83 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 року відкрито провадження у справі № 910/7284/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
18.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про визнання позову.
24.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.06.2019 була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 12.06.2019 року та 14.06.2019 року уповноваженим особам Сторін.
Відповідно до статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, Суд дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у даній справі за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.04.2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма «Преміум» №209.18.2397277, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску. (а.с. 26-29)
Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2018 року по вул. Берегова, ЖВ «Масив «Луч» Кут Ткачева у м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) та рапортами Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. (а.с. 33-36)
Відповідно до ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 20.06.2018 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
При цьому, наявність недоліків у європротоколі, а саме відсутність відміток у графі "свідки", не нівелюють доказової сили вказаного документу.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 20.06.2018 року як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Звітом про оцінку колісного транспортного засобу №1156-07-18, складеного Фізичною особою - підприємцем Нікотіним Д.Є., від 28.08.2018 року, визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 20 562 грн. 64 коп. (а.с.38-48)
Фізичною особою - підприємцем Петруня Т .М. було виставлено рахунки на оплату №0000002837, №0000002834 від 27.06.2018 року, №0000003715, №0000003714 від 17.08.2018 року на ремонт автомобілю марки «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму в розмірі 18 063 грн. 43 коп. (а.с.49-52)
Відповідно до Страхового акту № 3.18.1377-1 від 13.07.2018 року та Страхового акту № 3.18.1377-2 від 21.08.2018 року (а.с. 59-60) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 18 063 грн. 43 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №ЦО02630, №ЦО02629 від 13.08.2018 року, №ЦО03133, №ЦО03134 від 21.08.2018 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг.дог. №209.18.2397277 від 06.04.2018 р.». (а.с. 61-62)
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6632701, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн. (а.с. 74-75)
15.11.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву про відшкодування шкоди у розмірі 18 063 грн. 43 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення 19.11.2018 р. уповноваженій особі Відповідача. (а.с.65-67)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 18 063 грн. 43 коп. відповідно до встановлених Полісом № АК/6632701лімітів відшкодування по майну та франшизи. Крім того, просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 151 грн. 44 коп. та інфляційні у розмірі 344 грн. 83 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма «Преміум» №209.18.2397277 від 06.04.2018 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 18 063 грн. 43 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 20.06.2018 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Звітом про оцінку колісного транспортного засобу №1156-07-18, складеного Фізичною особою - підприємцем Нікотіним Д.Є., від 28.08.2018 року, визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 20 562 грн. 64 коп. (а.с.38-48)
Фізичною особою - підприємцем Петруня Т.М. було виставлено рахунки на оплату №0000002837, №0000002834 від 27.06.2018 року, №0000003715, №0000003714 від 17.08.2018 року на ремонт автомобілю марки «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму в розмірі 18 063 грн. 43 коп. (а.с.49-52)
Відповідно до Страхового акту № 3.18.1377-1 від 13.07.2018 року та Страхового акту № 3.18.1377-2 від 21.08.2018 року (а.с. 59-60) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 18 063 грн. 43 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №ЦО02630, №ЦО02629 від 13.08.2018 року, №ЦО03133, №ЦО03134 від 21.08.2018 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг.дог. №209.18.2397277 від 06.04.2018 р.». (а.с. 61-62)
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2017, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (20.06.2018 року) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував п'яти років.
Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунках, виставлених станцією технічного обслуговування (Фізичною особою - підприємцем Петруня Т.М.)
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, рахунки Фізичної особи - підприємця Петруня Т.М . № 0000002837 , №0000002834 від 27.06.2018 року, №0000003715, №0000003714 від 17.08.2018 року, Акти виконаних робіт, накладні від 09.08.2018 р., платіжні доручення №ЦО02630, №ЦО02629 від 13.08.2018 року, №ЦО03133, №ЦО03134 від 21.08.2018 року визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6632701 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 18 063 грн. 43 коп.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 19.02.2019 р. по 31.05.2019 р. у розмірі 151 грн. 44 коп. та інфляційні у розмірі 344 грн. 83 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15.
Оскільки дані правовідносини сторін виникли не з договірних правовідносин, а з інших підстав, передбачених цивільним законодавством й Сторонами не визначено строку виконання боржником його зобов'язання відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено Судом, 15.11.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву про відшкодування шкоди у розмірі 18 063 грн. 43 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення 19.11.2018 р. уповноваженій особі Відповідача. (а.с.65-67)
Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Таким чином, обов'язок Відповідача по виплаті страхового відшкодування у розмірі 18 063 грн. 43 коп. на момент розгляду даної справи настав.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 18 063 грн. 43 коп. за загальний період прострочки з 19.02.2019 р. по 31.05.2019 р., заявлений Позивачем, у розмірі 151 грн. 44 коп. вважає, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 344 грн. 83 коп. за загальний період прострочки з 19.02.2019 р. по 31.05.2019 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ РИБАЛЬСЬКА, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 30968986) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 15/2, ідентифікаційний код юридичної особи 36086124) страхове відшкодування у розмірі 18 063 (вісімнадцять тисяч шістдесят три) грн. 43 (сорок три) коп., 3% річних у розмірі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 44 (сорок чотири) коп., інфляційні у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 83 (вісімдесят три) коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 липня 2019 року
Суддя О.В. Чинчин