Справа № 909/265/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.07.2019 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Дичковській І. М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/265/19 за позовом фізичної особи-підприємця Космини Андрія Володимировича про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" 1 640 686 грн 35 коп. за договором купівлі-продажу.
Фізична особа-підприємець Космина А. В. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Мізунь" 1 640 686 грн 35 коп. за договором купівлі-продажу від 16 квітня 2015 р. № 29/04/14. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення договірних зобов'язань не оплатив прийнятий від позивача товар.
25 березня 2019 р., суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зобов'язав позивача у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки.
09 квітня 2019 р., у зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15 травня 2019 р.
15 травня 2019 р., підготовче засідання суд відклав на 06 червня 2019 р.
06 червня 2019 р., підготовче провадження суд закрив та призначено розгляд справи по суті на 20 червня 2019 р.
20 червня 2019 р., розгляд справи суд відклав на 17 липня 2019 р.
Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Копію ухвали від 20 червня 2019 р., як і інші ухвали у цій справі, суд надіслав відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 77543, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Новий Мізунь, вул. Ровенька, 1.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 20 червня 2019 р. відділення Укрпошти 06 липня 2019 р. повернуло суду із зазначенням: "повернення за зворотною адресою: інші причини".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, копії ухвал від 15 травня, 06 і 20 червня 2019 р. суд надсилав також засновникам та кінцевому бенефіціарному власнику відповідача.
За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Усі ухвали суду у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), а тому відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.
Крім того, відповідачу було відомо про дане судове провадження з огляду на клопотання його адвоката про відкладення розгляду справи від 19 червня 2019 р., а також враховуючи те, що 21 березня 2019 р., ТОВ "Мізунь" отримало надіслані позивачем копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд
16 квітня 2014 р., фізична особа-підприємець Космина А. В. (продавець) та ТОВ "Мізунь" (покупець) уклали договір поставки № 29/04/14, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти покупцю і передавати у його власність ПЕТ преформи та кришки (товар), а покупець зобов'язується вчасно оплачувати і приймати цей товар.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору, ціна на товар визначається сторонами для кожної партії поставки товару в рахунку і видатковій накладній. Продавець зобов'язується протягом одного робочого дня з моменту узгодження сторонами ціни товару в обсязі партії поставки виставити покупцю рахунок для оплати. Покупець попередньо оплачує сто відсотків вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку протягом двох банківських днів з моменту його виставлення.
В п. 6.1 цього Договору визначено, що передача товару від продавця покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.
Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору від 16 квітня 2014 р., даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 р. Якщо сторони за місяць до закінчення строку дії договору не попередять одна одну про припинення договірних зобов'язань у письмовому вигляді, то договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах.
Протягом березня - вересня 2016 р. позивач передав у власність покупця визначений у договорі товар на загальну суму 1 681 760 грн 59 коп. відповідно до видаткових накладних: від 18 березня 2016 р. № РН-056 на суму 251 160 грн 48 коп., від 23 березня 2016 р. № РН-063 на суму 118 241 грн 28 коп., від 29 березня 2016 р. № РН-069 на суму 118 241 грн 28 коп., від 31 березня 2016 р. № РН-075 на суму 329 843 грн 52 коп., від 31 березня 2016 р. № РН-080 на суму 210 185 грн 28 коп., від 15 квітня 2016 р. № РН-089 на суму 36 095 грн 76 коп., від 20 квітня 2016 р. № РН-093 на суму 60 121 грн 44 коп., від 25 квітня 2016 р. № РН-096 на суму 100 089 грн 72 коп., від 23 травня 2016 р. № РН-124 на суму 86 256 грн 14 коп., від 31 травня 2016 р. № РН-138 на суму 140 352 грн 98 коп., від 16 червня 2016 р. № РН-157 на суму 44 904 грн 60 коп., від 23 червня 2016 р. № РН-166 на суму 44 323 грн 20 коп., від 24 червня 2016 р. № РН-169 на суму 34 231 грн 68 коп., від 30 червня 2016 р. № РН-180 на суму 22 581 грн, від 05 липня 2016 р. № РН-187 на суму 33 368 грн 40 коп., від 15 липня 2016 р. № РН-203 на суму 77 779 грн 80 коп., від 29 липня 2016 р. № РН-225 на суму 21 834 грн, від 29 серпня 2016 р. № РН-254 на суму 33 440 грн 40 коп., від 09 вересня 2016 р. № РН-269 на суму 24 633 грн 94 коп., від 22 вересня 2016 р. № РН-284 на суму 12 316 грн 97 коп.
Як зазначає позивач, у зв'язку із частковою оплатою залишкова заборгованість відповідача перед ним становить 1 640 686 грн 35 коп.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В п. 4.2 Договору був визначений обов'язок покупця здійснити 100 % передоплату товару, однак докази передоплати покупцем товару в матеріалах справи відсутні.
Незважаючи на те, що покупець передоплати товару не здійснив, однак продавець передав покупцю товар, який останній прийняв.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах. Отже, сторона договору поставки, яка прийняла поставлений товар на виконання такого договору, не повідомивши протилежну сторону про прийняття товару на відповідальне зберігання, не вправі відмовитись від виконання зобов'язань з розрахунку за отриманий товар, незважаючи на те, що умовами договору поставки передбачалась 100% передоплата товару, оскільки протилежне матиме наслідки зловживання правом з боку одержувача товару.
Отже, покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2018 р. у справі № 905/105/17.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач поставив відповідачу визначений договором товар, який відповідач не оплатив.
Відтак позов фізична особа-підприємець Космина А. В. про стягнення з ТОВ "Мізунь" 1 640 686 грн 35 коп. слід задовольнити.
Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити;
з товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (77543, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Новий Мізунь, вул. Ровенька, 1; ідентифікаційний код 32149452) на користь фізичної особи-підприємця Космини Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 640 686 (один мільйон шістсот сорок тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 35 коп. за договором купівлі-продажу та 24 610 (двадцять чотири тисячі шістсот десять) грн 30 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І. В. Ткаченко
Повне рішення складено 25 липня 2019 р.