вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" липня 2019 р. Справа№ 920/13/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тищенко А.І.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Денисюк І.Г.
за участю представників
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Артамонова А.А.;
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Архіпова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2019 (повне
рішення складено 30.05.2019)
у справі №920/13/19 (суддя Котельницька В.Л.)
за первісним
позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії
Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"
Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче
акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"
про стягнення 4 089 599,53 грн
та за зустрічним
позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче
акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії
Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"
Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 4 089 599,53 грн
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (далі за текстом - відповідач) 4 089 599,53 грн заборгованості за договірними зобов'язаннями, в тому числі: 2 101 599,76 грн пені та 1 987 999,77 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля за власні кошти) від 29.05.2017 № 616/17 в частині строку виконання зобов'язання.
Відповідач проти позову заперечував та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, до 1 022 400,00 грн (170 400,10 грн штрафу та 851 999,90 грн пені) з урахуванням того, що розмір штрафних санкцій становить майже 15% від загальної вартості договору, що є неспівмірним, а також вказує на відсутність доказів, які б підтверджували погіршення фінансового становища позивача внаслідок прострочення відповідача.
В процесі судового розгляду відповідачем подано зустрічний позов до позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4 089 599,53 за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля за власні кошти) від 29.05.2017 № 616/17, укладеного між позивачем та відповідачем, який ухвалою господарського суду першої інстанції від 31.01.2019 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідачем за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов зазначено, що у випадку задоволення первісного позову судом у повному обсязі останній не заперечує проти задоволення зустрічного позову.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.05.2019 у справі №920/13/19 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" 1 050 799,88 грн пені, 993999,89 грн штрафу за неналежне виконання умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) № 616/17 від 29.05.2017 та витрати по сплаті судового збору в сумі 61 343,99 грн. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.
Зустрічний позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" 4 089 599,53 грн за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) № 616/17 від 29.05.2017 та витрати по сплаті судового збору в сумі 61 343,99 грн.
Проведено зустрічне зарахування стягнутих судом сум та стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" 2 044 799,76 грн за поставлений товар згідно умов договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) № 616/17 від 29.05.2017.
Вказане судове рішення в частині первісного позову мотивоване встановленим судом фактом прострочення поставки товару відповідачем за первісним позовом, а тому, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог. Однак, враховуючи надане законом суду право на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання по договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання договірного зобов'язання та враховуючи інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру стягуваної неустойки (пені, штрафу) на 50 %.
В частині зустрічного позову суд враховуючи, що факт прострочення з оплати вартості поставленого товару встановлений у ході розгляду справи, відповідач за зустрічним позовом проти вимог зазначеного позову не заперечує, дійшов висновку про правомірність вимог позивача за зустрічним позовом та про їх задоволення у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2019 у справі №920/13/19 в частині відмови в задоволені первісного позову та в частині задоволення зустрічних позовних вимог, постановивши нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального права та що суд довільно підійшов до оцінки обставин, які мають значення для зменшення неустойки, не надавши оцінку доказам, наданих позивачем за первісним позовом на підтвердження обставин завдання йому збитків внаслідок порушення строку поставки товару.
Також апелянт наголошував на порушені судом норм процесуального права щодо не дослідження всіх доказів та не надання їм належної оцінки, що, в свою чергу, спричинило прийняття необґрунтованого рішення в окремій частині.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог апеляційної скарги заперечував, зазначаючи про те, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують добросовісне прагнення відповідача за первісним позовом щодо належного виконання зобов'язань з поставки саме якісного товару та неодноразове вжиття заходів щодо врегулювання ситуації з виконання договору.
Крім того, відповідач за первісним позовом наголошує на тому, що станції газові поршневі, поставка яких є предметом договору є розробкою конструкторського підрозділу відповідача, виготовлені за передовими технологіями в машинобудівній галузі та містять новаторські розробки. У зв'язку з втручанням 27.06.2017 невстановленими особами за допомогою шкідливого комп'ютерного вірусу у роботу комп'ютерної техніки серверного та мережевого обладнання відповідача за первісним позовом відбувалась втрата та блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації та порушення порядку її маршрутизації, внаслідок чого останній був позбавлений можливості вплинути на належне виконання договору в частині дотримання строків виробництва та поставки товару, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем за первісним позовом повідомлено суд щодо суми попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона очікує понести за результатами апеляційного перегляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та призначено до розгляду на 22.07.2019.
В судовому засіданні 22.07.2019 представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2019 у справі №920/13/19 в частині відмови в задоволені первісного позову та в частині задоволення зустрічних позовних вимог, постановивши нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 22.07.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.05.2017 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (далі за текстом - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" (далі за текстом - Покупець) укладено договір поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти), що зареєстрований в юридичному відділі ГПУ "Полтавагазвидобування" за № 616/17 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації (далі за текстом - Товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Відповідно до п.п. 5.1-.5.3 договору від 29.05.2017 строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору. Обсяг поставки Товару визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.
Товаром згідно Специфікації №1 до Договору є чотири станції газові поршневі:
1.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/15 У2;
2.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/11 У2;
3.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/15 У2;
4.Станція газова поршнева СГП-4,5-0,5-1,0/3,5/18 У2;
Вартість чотирьох станцій газових поршневих, що підлягали поставці, складає 28 399 996,74 грн.
Згідно п.3 Специфікації №1 (додаток 1 до Договору № 616/17 від 29.05.2017) строк поставки Товару визначено до 31.10.2017.
Додатковою угодою №1 до Договору № 616/17 від 29.05.2017, підписаною сторонами, внесено зміни в п.3 Специфікації №1, який викладено в наступній редакції: "Строк поставки Товару до 31.12.2017".
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог п.5.2. Договору позивачем за первісним позовом надсилалась рознарядка за № 11- 5801/1 від 07.06.2017 на весь обсяг поставки, факт її отримання 12.06.2017 відповідачем за первісним позовом підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана до матеріалів справи.
Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" здійснило поставку Товару лише 16.03.2018, тобто несвоєчасно, про що свідчить акт приймання-передачі №1, який підписали представники обох підприємств, у той час як відповідно до п.3 Специфікації Договору поставка мала бути здійснена до 31.12.2017. Таким чином Постачальник допустив прострочення, що складає 74 днів.
Враховуючи те, що поставку Товару Постачальник у передбачений умовами договору строк не здійснив, ним допущено прострочення виконання своїх зобов'язань згідно умов Договору за № 616/17 від 29.05.2017, викладених в п.3 Специфікації №1 (додаток №1 до Договору).
Відповідач за первісним позовом у поданому до суду першої інстанції відзиві не заперечує факту прострочення виконання ним договірних зобов'язань, при цьому зазначає, що відповідне прострочення сталось внаслідок порушення іноземними постачальниками строків постачання комплектуючих матеріалів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стеттею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Статтею 266 Господарського кодексу України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки може бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Судом першої інстанції встановлений і відповідачем за первісним позовом не спростований факт наявного прострочення з поставки товару, який є предметом договору № 616/17 від 29.05.2017.
Приписами ч. 2 ст. 617 ЦК України встановлено, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (на що посилався відповідач за первісним позовом як на підставу прострочення поставки товару) не є випадком, який звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Штрафними санкціями у ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 7.11. Договору передбачає, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
Судом першої інстанції встановлено факт прострочення поставки товару відповідачем за первісним позовом. Відповідно до п.7.11. Договору має останній мав сплатити на користь ПАТ "Укргазвидобування" пеню (0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення) та штраф (7% від вартості несвоєчасно поставленого Товару); сума пені за несвоєчасну поставку Товару, що зобов'язаний сплатити Постачальник згідно умов Договору складає 2 101 599,76 грн; сума штрафу за несвоєчасну поставку Товару, що зобов'язаний сплатити Постачальник згідно умов Договору складає 1 987 999,77 грн (загальна сума 4 089 599,53 грн).
ПАТ "Укргазвидобування" надіслало на адресу відповідача за первісним позовом претензію за № 22-4146 від 02.04.2018, у якій запропонувало йому перерахувати суму пені та штрафу у розмірі 4 089 599,53 грн в семиденний термін на поточний рахунок Покупця, однак дана претензія залишена Постачальником без відповіді та задоволення.
Враховуючи, що встановлені судом обставини свідчать про правомірність і обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення суми пені у розмірі 2 101 599,76 грн, а також 1 987 999,77 грн штрафу підлягають стягненню на його користь з відповідача за первісним позовом.
Однак, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання по договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання договірного зобов'язання та враховуючи інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру стягуваної неустойки (пені, штрафу) на 50 %, тобто 1 050 799,88 грн пені та 993 999,89 грн штрафу.
Скаржником в апеляційній скарзі вказано, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та довільно оцінено обставини, які мають значення для зменшення неустойки, з даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Вказане питання віршується судом з урахуванням приписів частини 1 статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту норм ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Свій висновок про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції мотивував тим, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4089599,53 грн спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.
На підставі аналізу поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу) за прострочення виконання господарського зобов'язання на 50%.
Аналогічну правову позицію щодо зменшення належних до стягнення штрафних санкцій викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення первісного позову.
Щодо зустрічної позовної заяви судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Як вже зазначалось, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору поставки станцій газових поршневих (закупівля товару за власні кошти) від 29.05.2017 №616/17.
Так, за умовами до п.1.1 Договору позивач за зустрічним позовом зобов'язався поставити відповідачу товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Відповідач - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно п.5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору.
З метою виконання умов Договору між сторонами 29.05.2017 підписано специфікацію №1, відповідно до умов якої Позивач прийняв на себе зобов'язання із поставки товару, а саме - станцій газових поршневих СГП у кількості 4 шт. загальною вартістю 28 399 996,74 грн з ПДВ.
Відповідно до п.3 Специфікації (у редакції викладеній у додатковій угоді №1 від 21.11.2017 до Договору) строк поставки товару до 31.12.2017.
Відповідно до п.5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Судом встановлено, що постачальник здійснив поставку товару у кінцевий пункт призначення погоджений сторонами у Специфікації 30.01.2018, що підтверджується відмітками посадових осіб у товарно-транспортних накладних №№Р52/1, Р53/1, Р54/1, Р55/1. Акт приймання-передачі товару підписано представниками сторін 16.03.2018.
Згідно п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах зазначених у Специфікації.
Відповідно до п.4 Специфікації оплата товару відбувається по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
З огляду на те, що акт приймання-передачі товару підписано 16.03.2018, поставлений товар мав бути оплачений відповідачем за зустрічним позовом у строк до 16.04.2018.
Однак, покупцем зобов'язання із оплати поставленого товару виконані не належним чином. 19.04.2018 була здійснена часткова оплата товару у розмірі 24 310 397, 21 грн. Станом на 25.01.2019 заборгованість відповідача за зустрічним позовом із оплати поставленого товару складає 4 089 599,53 грн.
Зазначеними вище положеннями діючого господарського та цивільного законодавства встановлена обов'язковість виконання договірних зобов'язань та неприпустимість прострочення їх виконання.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо правомірності вимог позивача за зустрічним позовом та про їх задоволення у повному обсязі.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на факт відсутності в апеляційній скарзі доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині задоволених вимог зустрічного позову, які позивач за первісним позовом просить скасувати.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні по справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2019 у справі № 920/13/19 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
4. Матеріали справи № 920/13/19 повернути Господарського суду Сумської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 25.07.2019.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді А.І. Тищенко
Г.А. Кравчук