вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/14826/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 (повний текст підписано 07.02.2019)
у справі №910/14826/18 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного ти інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт"
про стягнення 121 913,16 грн.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного ти інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт" про стягнення 121 913,16 грн.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем грошового зобов'язання щодо передачі позивачу додатково одержаної вигоди, що виникла внаслідок вчинення відповідачем правочину з придбання продукції на більш вигідних умовах, ніж тих, що передбачені за укладеним між сторонами спору договором комісії від 02.02.2018 № POE - 30.3-2-D-18.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/14826/18 в позові відмовлено.
Рішення мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 05.03.2019 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі:
- суд не дослідив умови договору та дійшов помилкового висновку, що дії банку відповідача з приводу продажу валюти вчинені правомірно, та є витратами останнього, пов'язаними з укладеним між сторонами договору, які в свої чергу, мають бути відшкодовані позивачем, враховуючи положення п. 3.2.3 договору;
- висновки суду про те, що комерційні ризики, у разі зміни офіційного валютного курсу на дату здійснення платежу за договором, а саме ціна договору у гривнях, мають бути визначені саме умовами договору, свідчать про неповне дослідження судом матеріалів справи та неналежну правову оцінку природи спірних коштів, які виникли саме з невитраченої Комісіонером суми, що надійшла на його рахунок від Комітента в національній валюті України;
- судом не було взято до уваги той факт, що всі розрахунки були здійсненні позивачем в національній валюті України - у гривнях;
- судом не було досліджено той факт, що всі витрати здійснювались Комітентом з коштів, які надійшли на його поточний рахунок у гривні, а саме сума у розмірі 121 136, 56 грн. є фактично невитраченими коштами, які залишились на рахунку Комітента;
- судом не було належним чином досліджено умови договору та не встановлено, що договором чітко встановлена гранична сума витрат, яка може бути утримана Комісіонером з коштів, які було зараховано на його поточний рахунок Комітентом (9 770, 82 євро);
- судом не було належним чином досліджено правову природу оскаржуваних коштів та не встановлено, що дані кошти є додатково одержаною вигодою Комітента у розумінні положень ст. 1014 ЦК України, що призвело до ухвалення невірного рішення по суті, що є підставою для скасування такого рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 20.03.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
01.04.2019 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" про розгляд справи №910/14826/18 за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи", як комітентом та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного ти інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт", як комісіонером, укладено договір комісії від № POE - 30.3-2-D-18 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов'язується за дорученням позивача, за плату, вчинити правочин закупівлі, від свого імені та за рахунок позивача, патронів 223Rem.,FMJ та патронів 5.56 Х 45мм NATO до бойової стрілецької зброї (далі - продукція) для потреб кінцевого споживача, згідно з специфікацією продукції, яка наведена у додатку № 1 до Договору (п. 1.1 Договору).
Положеннями розділу 3 Договору, зокрема, визначено:
- відповідач зобов'язується протягом 30 календарних днів після виконання наданого доручення, надати позивачу Звіт комісіонера (далі - Звіт) (п. 3.1.5 Договору);
- позивач зобов'язується відшкодувати відповідачу витрати які він здійснив в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 Договору в тому числі: витрати, пов'язані з виконанням пункту 3.1.1 цього Договору; витрати на зберігання продукції, витрати на завантаження, розвантаження, транспортування, страхування, охорону продукції; поштово-телеграфні витрати; інші фактичні витрати, пов'язані з виконанням Договору (п. 3.2.3 Договору);
- позивач доручає відповідачу придбати Євро, які необхідні для придбання продукції у постачальника, на міжбанківському валютному ринку України за курсом, встановленим на момент купівлі валюти, протягом 10 робочих днів з дати надходження до відповідача авансового платежу від позивача (п. 3.2.7 Договору).
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що термін поставки продукції становить 2 місяці з моменту настання останнього з подій: отримання відповідачем дозволу державної служби експортного контролю України на імпорт продукції відповідачем; отримання постачальником дозвільного документу відповідного державного органу України на експорт продукції; надходження на рахунок відповідача авансового платежу від позивача.
Розділом 5 Договору, зокрема, передбачено:
- вартість продукції встановлюється відповідачем самостійно та повинна бути погоджена з позивачем. Підтвердженням того, що позивач погодив вартість продукції, яку запропонував відповідач є підписання позивачем цього Договору (п. 5.1 Договору);
- погоджена позивачем вартість продукції (що включає в себе вартість продукції, яку відповідач сплатить постачальнику, витрати та комісійну плату відповідача) становить 150 935,60 євро. Валюта розрахунків за Договором - гривня, позивач сплачує відповідачу грошові кошти в гривнях за курсом НБУ на день проведення платежу, при цьому позивач в 10-ти денний термін, з дати підписання сторонами Звіту, відшкодовує відповідачу курсову різницю, яка виникне на дату покупки валюти відповідачем для розрахунків з постачальником. Така курсова різниця буде відображена в звіті. (п. 5.2 Договору);
- за виконання доручення, зазначеного у Договорі, відповідач отримує комісійну плату в розмірі 5 % від погодженої позивачем вартості продукції, що становить 7 546,78 євро (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті відповідачем з отриманої комісійної плати) (п. 5.3 Договору);
- запланований обсяг витрат, пов'язаних з постачанням продукції, які відповідач вправі утримувати без додаткового погодження з позивачем, становить 9 700,82 євро. У разі виникнення залишку коштів, утриманих відповідачем для відшкодування витрат, вони будуть вважатися додатковою комісійною платою відповідача (п. 5.5 Договору).
Умовами п. 11.4 Договору визначено, що якщо позивач має заперечення по Звіту (п. 3.1.5), то він зобов'язаний повідомити про такі заперечення відповідача протягом 30 календарних днів з дня одержання Звіту. В іншому випадку Звіт вважається прийнятим.
Відповідно до Звіту від 18.06.2018 витрати, понесені відповідачем, склали 9 927,97 євро.
Позивач вказує, що відповідачем в попередній Звіт необґрунтовано включено вартість комісії банку за продаж валюти в розмірі 8 416,47 грн., що еквівалентно 267,32 євро, оскільки враховуючи умови п. 3.2.7 Договору позивач надав відповідачу право виключно на купівлю валюти.
Оскільки кошти в розмірі 8 416,47 грн., що еквівалентно 267,32 євро. були витрачені відповідачем з порушенням умов Договору, вказані кошти відшкодуванню не підлягають, а загальна сума підтверджених сторонами витрат відповідача становить 9 660,35 євро.
За твердженнями позивача, різниця між сплаченою позивачем та фактично витраченою відповідачем сумою на виконання Договору становить 121 136,56 грн., які він просить стягнути з відповідача, одночасно заявивши до стягнення 3 % річних в сумі 776,60 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії.
Положеннями частини 1 статті 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Частиною 1 статті 1013 ЦК України встановлено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2018 на виконання укладеного між сторонами Договору, позивачем на підставі рахунку-фактури № 10 від 10.04.2018 перераховано відповідачу 4 805 999,76 грн., що за курсом на дату здійснення платежу еквівалентно 150 935,60 євро.
В подальшому позивачем отримано попередній Звіт від 18.06.2018, з якого вбачається, що відповідачем здійснено перерахування на рахунок компанії AB "GIRAITES GINKLUOTES GAMYKLA" валюту за продукцію в сумі 133 688,00 євро, що еквівалентно 4 158 365,24 грн. Сума комісійної винагороди, яка була утримана відповідачем склала 230 293,80 грн., що еквівалентно 7 546,78 євро за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2018.
Витрати, понесені відповідачем відповідно до вказаного Звіту склали 9 927,97 євро, в які, зокрема, були включені витрати на: комісію банку за переказ валюти в сумі 126,37 євро; комісію банку за купівлю валюти в сумі 467,91 євро та комісію банку за продаж валюти в сумі 267,32 євро.
Так, відповідачем на виконання п. 3.2.7 Договору, 03.05.2018 придбано 133 688,00 євро на міжбанківському валютному ринку України за курсом, встановленим на момент купівлі (31,465 грн. за 1 євро). Платіжним дорученням № 3823 від 03.05.2018 кошти в іноземній валюті були перераховані до банку-кореспонденту продавця (Естонія).
Проте, переказ відповідача в сумі 133 658,00 євро був повернутий банком-кореспондентом 05.05.2018 у зв'язку із внутрішньою політикою останнього (30 євро було стягнуто банком-кореспондентом за переказ коштів в іноземній валюті). Відтак, кошти, що залишились (133 658,00 євро) не відповідали сумі, яку мав перерахувати відповідач продавцю продукції (133 688,00 євро).
Таким чином, банком - суб'єктом ринку здійснено продаж валюти на підставі Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, який затверджений постановою правління НБУ від 10.08.2005 № 281 (далі - Положення).
Пунктом 7 розділу ІІІ Положення визначено, що суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення, клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 17 розділу I цього Положення) у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.
Клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, куплену у випадку, передбаченому абзацом десятим підпункту "а" пункту 1 глави 3 розділу II цього Положення, не пізніше ніж за два робочих дні після дня її зарахування на його поточний рахунок на цілі, пов'язані з виконанням зобов'язань перед уповноваженим банком-кредитором за кредитним договором.
У заяві про купівлю іноземної валюти резидент зобов'язаний доручити суб'єкту ринку продати куплену, обміняну іноземну валюту, що не буде перерахована за призначенням у вищезазначений строк.
Приймаючи до уваги умови Положення, у зв'язку з поверненням переказу, відповідно до внутрішньої політики банку-кореспондента, повернені кошти в сумі 133 658,00 євро були продані банком - суб'єктом ринку. За вказану послугу з продажу валюти відповідачем сплачена комісія банку в сумі 8 416,47 грн. (267,32 євро).
Таким чином, дії банку відповідача щодо продажу валюти вчинені правомірно, та є витратами останнього, пов'язані з укладеним між сторонами спору Договором, які, в свою чергу, мають бути відшкодовані позивачем, враховуючи положення п. 3.2.3 Договору.
Приписами статті 533 ЦК України, зокрема, встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Комерційні ризики у разі зміни офіційного валютного курсу на дату здійснення платежу за договором, а саме: ціна договору у гривнях, мають бути визначені саме умовами договору.
Проте, порядок врахування вказаних ризиків в укладеному між сторонами у Договорі не передбачений.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, витрати відповідача з продажу валюти у вигляді комісії банку в сумі 8 416,47 грн. (267,32 євро) є правомірними та відповідно до Звіту від 18.06.2018 становлять 9 927,97 євро, тобто суму, яка навіть перевищує суму витрат, передбачених п. 5.5 Договору (9 700,82 євро).
Враховуючи викладені обставини та те, що вартість продукції, комісійна плата та запланований обсяг витрат встановлений у євро, укладений між сторонами спору Договір зі сторони відповідача виконаний повністю, а позивачем не доведено факту отримання відповідачем додаткової вигоди, що свідчить про безпідставність поданого позову, та, як наслідок, відмову у задоволенні останнього в частині стягнення з відповідача 121 136,56 грн. заборгованості.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 776,60 грн. 3 % річних не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості, у задоволенні якої судом було відмовлено.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Твердження скаржника про не дослідження судом умов договору та помилкового висновку, що дії банку відповідача з приводу продажу валюти вчинені правомірно, та є витратами останнього, пов'язаними з укладеним між сторонами договору, які в свою чергу, мають бути відшкодовані позивачем, враховуючи положення п. 3.2.3 договору, не знайшли свого підтвердження під час розгляд справи апеляційним господарським судом.
Твердження апелянта стосовно відсутності доказів того, що продаж валюти здійснено з вини третіх осіб, або з інших обставин, що не залежали від волі відповідача, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Переказ Комісіонера в сумі 133 658, 00 євро повернуто банком - кореспондентом 05.05.2018 у зв'язку із його внутрішньою політикою, що зазначено в меморіальному ордері №7643493911 від 05.05.2018, копію якого додано до позовної заяви.
Посилання апелянта на те, що судом не було взято до уваги той факт, що всі розрахунки здійснені позивачем в національній валюті України - у гривнях спростовуються наступним.
Відповідно до п. 5.2 договору тільки комітент відшкодовує Комісіонеру курсову різницю, яка виникає на дату покупки валюти Комісіонером для розрахунків з продавцем. Умова щодо відшкодування Комісіонером Комітенту коштів, пов'язаних із перерахунком ціни договору в гривнях, відповідно до курсу Національного банку України, в договорі комісії відсутня.
Колегія суддів не бере до уваги долучений позивачем до відповіді на відзив договір комісії від 14.08.2017 №USE-20.4-180-D/K-17, укладений з Державною компанією з експорту та імпорту і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та звіт комісіонера № 1 від 28.02.2018, оскільки вони не мають відношення до предмету спору у даній справі і стосуються іншої юридичної особи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/14826/18.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/14826/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/14826/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/14826/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 24.07.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська