вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" липня 2019 р. Справа№ 920/490/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Бонтлаб В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
на рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019
у справі № 920/490/18 (Головуюча суддя Спиридонова Н. О., судді: Коваленко О. В. та Резніченко О. Ю.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Соснівська"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
про стягнення 1 003 200,66 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Соснівська" звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на свою користь кошти в сумі 1 003 200,66 грн.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання згідно усної домовленості, досягнутої сторонами у лютому 2018 року щодо поставки товару, а саме насіння кукурудзи ЄС Кубус - 165 мішків 2017 року урожаю та насіння кукурудзи ЄС Москіто - 165 мішків 2017 року урожаю, у зв'язку з чим позивач відмовився приймати та розвантажувати вищезазначене насіння кукурудзи і підписувати видаткову накладну № 55 від 03.04.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Соснівська" грошові кошти в сумі 1 003 200,66 грн. за недопоставлений товар за договором поставки товару № 19 від 15.02.2018 та витрати по сплаті судового збору в сумі 15048,01 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивач обґрунтовано розраховував на отримання товару, а саме насіння кукурудзи 2017 року урожаю, та, відповідно, належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки зазначеного товару, а відтак в даному випадку має місце порушення відповідачем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/490/18 від 16.04.2019.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказав, що фактично описова та мотивувальна частина рішення суду суперечить резолютивній частині рішення, оскільки суд першої інстанції рішенням стягнув з відповідача 1 003 200,66 грн. за непоставлений товар за договором поставки товару № 19 від 15.02.2018, тоді як позовні вимоги та рішення суду першої інстанції було обґрунтовано досягненням між сторонами усної домовленості щодо поставки товару, в той час як договір поставки № 19 від 15.02.2018 укладений в розумінні статті 181 ГК України між сторонами не був. Також апелянт зазначив, що посилання суду першої інстанції на кримінальне провадження № 12018200080000368 без існування вироку суду, який набрав законної сили, є таким, що суперечить положенням ст.ст. 8,62 Конституції України та ст.ст. 3, 11, 75 ГПК України. Також апелянт зазначає, що відповідачем акт невідповідності насіння кукурудзи не підписувався, уповноважені представники ТОВ «Агрохім-Партнер» під час його підписання присутні не були. Судом першої інстанції не було враховано, що в рахунку № 51 від 23.02.2018 було наведено номенклатуру товару, який мав бути поставлений позивачу та те, що поставлений товар до сьогоднішнього дня знаходиться у позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/490/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/490/18 та призначено до розгляду на 03.07.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 було відкладено розгляд справи на 11.07.2019.
Позиції учасників справи
Через відділ документального забезпечення суду від позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вказав, що відповідач прийняті на себе зобов'язання з поставки насіння кукурудзи 2017 року урожаю не виконав, а поставив товар 2015 року урожаю та 2016 року урожаю, якого покупець не замовляв.
Явка представників сторін
Представник позивача у судове засідання 11.07.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник позивача був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 11.07.2019 за відсутності представника позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як зазначає позивач у позовній заяві, в лютому 2018 року на підставі усної домовленості відповідач зобов'язався поставити позивачу насіння кукурудзи насіння кукурудзи ЄС Астероїд 2017 року урожаю - 185 мішків; насіння кукурудзи ЄС Конкорд 2017 року урожаю - 165 мішків; насіння кукурудзи ЄС Кубус 2017 року урожаю - 165 мішків; насіння кукурудзи ЄС Москіто 2017 року урожаю - 165 мішків на загальну суму 2 156 802,06 грн., в т.ч. ПДВ.
На виконання усної домовленості відповідачем було виставлено позивачеві рахунок № 51 від 23.02.2018 на суму 2 156 802,06 грн. в т.ч. ПДВ.
Позивач, в свою чергу, 23.02.2018 на підставі рахунку № 51 від 23.02.2018 перерахував на банківський рахунок відповідача передоплату за товар на суму 2 156 802,06 грн. згідно платіжного доручення № 612 від 23.02.2018.
Як зазначає позивач, при здійснені здійсненні вищезазначеної передоплати позивач звернувся до відповідача з вимогою надати договір поставки товару і сертифікат якості насіння.
Як зазначає позивач, на виконання усних домовленостей відповідачем поставлено позивачеві 03.04.2018 товар, а саме: 1) насіння кукурудзи ЄС Астероїд 2017 року урожаю - 185 мішків; 2) насіння кукурудзи ЄС Конкорд 2017 року урожаю - 165 мішків; 3) насіння кукурудзи ЄС Кубус 2015 року урожаю - 165 мішків; 4) насіння кукурудзи ЄС Москіто 2016 року урожаю - 165 мішків; замість товару: 1) насіння кукурудзи ЄС Астероїд 2017 року урожаю - 185 мішків; 2) насіння кукурудзи ЄС Конкорд 2017 року урожаю - 165 мішків; 3) насіння кукурудзи ЄС Кубус 2017 року урожаю - 165 мішків; 4) насіння кукурудзи ЄС Москіто 2017 року урожаю - 165 мішків.
Як вказує позивач, разом із поставленим товаром відповідачем надано на підпис позивача договір поставки товару № 19 від 15.02.2018, рахунок № 51 від 23.02.2019, видаткову накладну № 55 від 03.04.2019 та товарно-транспортну накладну № Р55 від 03.04.2018.
В матеріалах справи міститься акт невідповідності насіння кукурудзи поставленої відповідачем позивачу від 03.04.2018, в якому зазначено, що при прийманні товару було виявлено: 1) насіння кукурудзи ЄС Астероїд 2017 року урожаю - 185 мішків; 2) насіння кукурудзи ЄС Конкорд 2017 року урожаю - 165 мішків; 3) насіння кукурудзи ЄС Кубус 2015 року урожаю - 165 мішків; 4) насіння кукурудзи ЄС Москіто 2016 року урожаю - 165 мішків. Насіння кукурудзи ЄС Москіто протравлене в 2016 році. Відповідно до домовленості насіння кукурудзи ЄС повинно бути 2017 року урожаю і протравлено в 2017 році.
Вказаний акт підписаний директором ПСП АФ «Соснівська» ОСОБА_1 , зам. директора по рослинництву ОСОБА_2 , головним інженером ОСОБА_3 .. На вказаному акті також міститься відмітка, що представник ТОВ «Агрохім-Партнер» ОСОБА_6 від підпису акту відмовився.
Позивач листами від 03.04.2018, від 06.04.2018, від 10.04.2018 та від 08.05.2018 просив повернути кошти, сплачені за насіння кукурудзи ЄС Кубус - 2015 року урожаю (замовлялося насіння 2017 року урожаю) та насіння кукурудзи ЄС Москіто - 2016 року урожаю (замовлялося насіння 2017 року урожаю).
10.04.2018 позивач отримав від відповідача лист № 66, відповідно до якого останній вимагав позивача підписати договір поставки № 19 від 15.02.2018, рахунок № 51 від 23.02.2018 та видаткову накладну № 55 від 03.04.2018, які були додані до вказаного листа.
Як зазначає позивач, 18.04.2018 ним було направлено на адресу відповідача договір поставки товару № 19 від 15.02.2018 на п'яти аркушах та протокол розбіжностей до договору № 19 від 15.02.2018 в 2-х екземплярах на 24-х арк.
11.05.2018 позивач направив на адресу відповідача лист № 30 від 08.05.2018, відповідно до якого на адресу відповідача було повторно направлено копію договору поставки товару № 19 від 15.02.2018 та копію протоколу розбіжностей до вказаного договору.
Оскільки, на думку позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки насіння кукурудзи ЄС Кубус у кількості 165 мішків 2017 року урожаю та насіння кукурудзи ЄС Москіто у кількості 165 мішків 2017 року урожаю, відмовився від отримання договору поставки товару № 19 від 15.02.2018 з доданим до нього протоколом розбіжностей, кошти за непоставлений товар не повернув, а тому ПСП Агрофірма "Соснівська" звернулась з даним позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача суму вартості непоставленого товару в розмірі 1 003 200,66 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано розраховував на отримання товару, а саме насіння кукурудзи 2017 року урожаю, та, відповідно, належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки зазначеного товару, а відтак в даному випадку має місце порушення відповідачем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений позивачем.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 2-6 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки товару від 15.02.2018 № 19 був підписаний позивачем разом із протоколом розбіжностей, який був надісланий на адресу відповідача 18.04.2018.
Колегія суддів відзначає, що порядок розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, встановлений частиною п'ятою статті 181 ГК України є обов'язковим.
Після отримання протоколу розбіжностей, відповідач не розглянув договір поставки разом із запереченнями позивача та в цей же строк не вжив заходів для врегулювання розбіжностей шляхом включення до договору пропозицій позивача та не передав в цей же строк до суду неврегульовані сторонами розбіжності, а тому згідно з частиною восьмою статті 181 ГК України такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що між сторонами у даній справі не було укладено третейської угоди, а тому відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав передачі спору на розгляд третейського суду.
В той же час, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Колегією суддів встановлено, що наявними в матеріалах справи документами (рахунок № 51 від 23.02.2018, платіжне доручення № 612 від 23.02.2018, листування сторін та письмові пояснення) підтверджується, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу вимог ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 671 ЦК України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки насіння кукурудзи ЄС Кубус у кількості 165 мішків 2017 року урожаю та насіння кукурудзи ЄС Москіто у кількості 165 мішків 2017 року урожаю.
Зокрема, суд першої інстанції також зазначив, що позивач обґрунтовано розраховував на отримання товару, а саме насіння кукурудзи 2017 року урожаю, та, відповідно, належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки зазначеного товару, а відтак в даному випадку має місце порушення відповідачем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений позивачем.
Однак, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не було зазначено, на підставі яких доказів ним було встановлено виникнення у відповідача обов'язку щодо поставки насіння кукурудзи саме 2017 року.
Так, відповідно до рахунку на оплату № 51 від 23.02.2018, наявність якого не заперечується сторонами, ТОВ «Агрохім-Партнер» зобов'язувався поставити ПСП Агрофірма «Соснівська» насіння кукурудзи ЄС Астероїд - 185 мішків; насіння кукурудзи ЄС Конкорд - 165 мішків; насіння кукурудзи ЄС Кубус - 165 мішків; насіння кукурудзи ЄС Москіто - 165 мішків на загальну суму 2 156 802,06 грн., в т.ч. ПДВ.
Тобто, в даному рахунку було визначено асортимент, кількість та номенклатуру товару, яку відповідач зобов'язувався поставити позивачу без визначення року урожаю кукурудзи.
Позивачем кошти у сумі 2 156 802,06 грн. були перераховані саме на підставі рахунку № 51 від 23.02.2018, а тому останній погодився з номенклатурою та кількістю товару.
Колегією суддів встановлено, що асортимент, тип та кількість насіння поставлено у відповідності до рахунку № 51 від 23.02.2018, який був акцептований та оплачений позивачем. В матеріалах справи наявні відповідні сертифікати, які засвідчують посівні якості насіння, поставленого відповідачем відповідно до рахунку № 51 від 23.02.2018.
Матеріали справи не містять, а позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту узгодження між сторонами поставки товару - насіння кукурудзи саме 2017 року урожаю (листи, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо).
Акт невідповідності насіння кукурудзи поставленої відповідачем позивачу від 03.04.2018 також не може бути доказом узгодження між сторонами поставки насіння кукурудзи 2017 року, та, зокрема, не підписаний зі сторони відповідача.
Твердження позивача, що представник ТОВ «Агрохім-Партнер» ОСОБА_6 був присутній при складені даного акту, проте відмовився від його підписання є недоведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів присутності ОСОБА_6 під час передачі спірного товару позивачу, в той час як відповідач свою участь у складені відповідного акту заперечує.
Крім того, колегією суддів враховано, що поставлений за рахунком № 51 від 23.02.2018 товар по сьогоднішній день знаходиться у позивача, що не заперечується сторонами.
Також позивач, зазначаючи про шахрайські дії відповідача, вказує, що поставка товару була здійснена іншим автомобілем, ніж зазначений у товарно-транспортній накладній № Р55 від 03.04.2018 та посилається на відкрите кримінальне провадження № 12018200080000368.
В той же час, колегія суддів відзначає, що дана обставина щодо перевезення товару іншим автомобілем не впливає на відносини купівлі-продажу, які склались між сторонами, оскільки вона не підтверджує, що поставка спірного товару не відбулась або здійснена з порушеннями.
Матеріали справи не містять, що сторонами було погоджено поставку товару певним автомобілем.
Крім того, посилання позивача на відкрите кримінальне провадження № 12018200080000368 є безпідставним, оскільки за відсутності вироку суду в межах даного кримінального провадження такі факти є невстановленими, а тому підлягають доказуванню на загальних підставах.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами поставки позивачу кукурудзи саме 2017 року урожаю, тоді як асортимент, номенклатура і кількість поставленого товару, що зазначені в видатковій накладній № 55 від 03.04.2018 відповідають товару, визначеному в рахунку № 51 від 23.02.2018, на підставі якого і була здійснена оплата позивачем, а тому висновки суду першої інстанції, що відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки насіння кукурудзи ЄС Кубус у кількості 165 мішків 2017 року урожаю та насіння кукурудзи ЄС Москіто у кількості 165 мішків 2017 року урожаю, є такими що суперечать матеріалам справи.
Крім того, колегія суддів вважає за можливе відзначити, що в резолютивній частині рішення суд першої інстанції стягнув кошти в сумі 1003200,66 грн. за недопоставлений товар за договором поставки товару № 19 від 15.02.2018, тоді як в описовій частині рішення судом першої інстанції було встановлено, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції, що договір поставки товару № 19 від 15.02.2018 є неукладеним (таким, що не відбувся).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами узгодження сторонами спору поставки товару - кукурудзи саме 2017 року урожаю, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за не поставку товару згідно з домовленості насіння кукурудзи ЄС Кубус - 165 мішків 2017 року урожаю та насіння кукурудзи ЄС Москіто - 165 мішків 2017 року урожаю у сумі 1 003 200,66 грн. є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами поставки позивачу кукурудзи саме 2017 року урожаю, тоді як асортимент, номенклатура і кількість поставленого товару, що зазначені в видатковій накладній № 55 від 03.04.2018 відповідають товару, визначеному в рахунку № 51 від 23.02.2018, на підставі якого і була здійснена оплата позивачем, а тому висновки суду першої інстанції, що відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки насіння кукурудзи ЄС Кубус у кількості 165 мішків 2017 року урожаю та насіння кукурудзи ЄС Москіто у кількості 165 мішків 2017 року урожаю, є такими що суперечать матеріалам справи.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 року - скасуванню.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі № 920/490/18 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі № 920/490/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Соснівська" (вул. Бондаря, буд. 37, с. Соснівка, Конотопський район, Сумська область, 41662, ідентифікаційний код 30490415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (вул. Металургів, буд. 17, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 38397547) 22 572,02 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.
5. Матеріали справи № 920/490/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 22.07.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко