вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2019 р. Справа№ 910/1165/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
без повідомлення учасників справи,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019
у справі №910/1165/19 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 95 616,86 грн
1. Зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - позивач, ТОВ «Лемтранс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця») про стягнення 95 616,86 грн збитків.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевезення відповідачем вагонів, власником яких є позивач, відповідачем було допущено незбереження їх цілісності. Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів позивач був змушений придбати необхідні деталі та передати вказані вагони на ремонт.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на свою користь понесені збитки у розмірі 95 616,86 грн, а також понесені ним по справі судові витрати.
1.3. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що розукомплектування вагонів не є їх пошкодженням, а тому факту пошкодження вагонів не відбулося. Також, відповідач стверджував, що вини АТ «Українська залізниця» у розукомплектуванні вагонів позивача немає, оскільки доказів на підтвердження розукомплектування вагонів працівниками залізниці матеріали справи не містять. Крім того, на переконання відповідача, він не повинен відшкодовувати шкоду завдану цілісності майна (вагонів) при перевезенні, оскільки вагони не є вантажем.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами
2.1. Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснено перевезення 15 вантажних вагонів, а саме: №№ 56957335, 53530978, 61190468, 54752266, 55330054, 56167448, 61993473, 61013645, 62112289, 53602355, 61297925, 61077814, 56170020, 53533949, 55339071, що підтверджується відповідними залізничними накладними.
2.2. На станції Інгулець структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було виявлено факт пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, що підтверджується актами про пошкодження вагона (форма ВУ-25М) №56957335 від 01.08.2018, №53530978 від 01.08.2018, №61190468 від 02.08.2018, №54752266 від 03.08.2018, №55330054 від 03.08.2018, №56167448 від 03.08.2018, №61993473 від 04.08.2018, №61013645 від 04.08.2018, №62112289 від 04.08.2018, №53602355 від 04.08.2018, №61297925 від 05.08.2018, №61077814 від 05.08.2018, №56170020 від 05.08.2018, №53533949 від 05.08.2018, №55339071 від 06.08.2018, та актами (форма ВУ-23М) №4253 від 25.08.2018, №4235 від 25.08.2018, №4239 від 25.08.2018, №2087 від 03.08.2018, №4258 від 25.08.2018, №2109 від 03.08.2018, №4260 від 25.08.2018, №4261 від 25.08.2018, №4259 від 25.08.2018, №4240 від 25.08.2018, №4244 від 25.08.2018, №4255 від 25.08.2018, №4257 від 25.08.2018, №4238 від 25.08.2018, №4262 від 25.08.2018, які містяться в матеріалах справи.
2.3. З метою складання відповідних комерційних актів форми ГУ-22 позивач письмово зверався із заявою до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та отримав відповідь, що підстави для складання комерційних актів форми ГУ-22 відсутні, оскільки вагони слідували на станцію Інгулець у порожньому стані.
2.4. ТОВ «Лемтранс» було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах. Так, на підставі договору поставки №710/16 від 01.11.2016 позивачем у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано головну частину 270.023-1 у кількості 14 шт. на загальну суму 72 422,62 грн; магістральну частину 483.010-01 у кількості 2 шт. на загальну суму 11 258,09 грн.
2.5. На підставі договору поставки №410/11 від 17.06.2011 у TOB «AB метал груп» було придбано болти 12x50 ГОСТ 7798:2008 у кількості 0,96 кг на загальну суму 33,00 грн, болти 12x35 ГОСТ 7798:2008 у кількості 2,75 кг на загальну суму 96,39 грн.
2.6. На підставі договору поставки №235/16 від 13.04.2016 року позивачем у ПрАТ «ХМЗ» було придбано гайки М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,938 кг на загальну суму 34,67 грн.
2.7. За договором поставки №558/14 від 11.12.2014 у TOB «ФІРМА «ЛІК-РТІ» позивачем було придбано прокладки 270.326 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 12 шт. на загальну суму 179,28 грн; прокладки 270.399.2 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 2 шт. на загальну суму 26,16 грн.
2.8. Загальна вартість придбаних деталей становить 84 050,21 грн, підтверджена відповідними платіжними дорученнями, що наявні у матеріалах справи, та сторонами не оспорюється.
2.9. Необхідні деталі для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані Структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів №30 та №31 від 31.08.2018.
2.10. Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» були виконані ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони, що підтверджується також актами №45 від 31.08.2018, №46 від 31.08.2018. Факт оплати позивачем вказаних ремонтних робіт підтверджується платіжними дорученнями №7231 від 18.09.2018, №7230 від 18.09.2018 та №7232 від 18.09.2018. На підставі здійсненої оплати позивач просив стягнути з відповідача за виконані ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони 11 566,65 грн.
2.11. Таким чином, як встановлено місцевим господарським судом, позивач поніс фактичні витрати по придбанню та встановленню придбаних деталей на розукомплектовані вагони у розмірі 95 616,86 грн.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/1165/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» 95 616,86 грн збитків та 1 921,00 грн судового збору.
3.2. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено суду, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини залізниці (відповідача), а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не враховано того, що позивач не наділений правом пред'являти позовні вимоги щодо пошкодження вантажу у зв'язку з тим, що власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, у відповідності до положень Статуту залізниць України не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення. Апелянт зазначає, що позивач є вантажовідправником лише 7 вагонів, а саме: №№56957335, 53530978, 55330054, 56167448, 61297925, 61077814, 56170020. При цьому, відповідач не заперечує, що позивач є власником всіх 15 вагонів, стосовно яких було виявлено пошкодження.
4.3. Скаржник зазначає, що оскільки стосовно вагонів №№ 56957335, 53530978, 61190468, 54752266, 55330054, 56167448, 61993473, 61013645, 62112289, 53602355, 61297925, 61077814, 56170020, 53533949, 55339071 не були складені комерційні акти по факту розукомплектування вагонів, то відповідно до ст.ст. 126, 129 Статуту залізниць України відсутні підстави для матеріальної відповідальності залізниці. Відповідач наголошує, що факту втрати або псування вантажу не було, що підтверджується відсутністю відповідних комерційних актів.
4.4. Також, відповідач стверджує, що судом не враховано, що розукомплектування вагонів, про яке складено відповідні акти за формою ВУ-25М, не є пошкодженням вагонів, а є ознакою викрадання комплектуючих частин, та розслідування таких випадків є виключно компетенцією правоохоронних органів за заявою власника вагонів. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що розукомплектування вагонів сталося внаслідок крадіжки комплектуючих невстановленими особами, а не працівниками залізниці, а тому, на думку апелянта, вина в діях АТ «Українська залізниця» відсутня. Отже, на переконання відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що він як власник вагонів має право на відшкодування збитків, завданих відповідачем у зв'язку із незабезпеченням відповідачем цілісності майна позивача під час перевезень на підставі ст. 1166 ЦК України. Позивач звертає увагу, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення сталося не з вини відповідача. Натомість, обов'язок АТ «Українська залізниця» забезпечувати збереженість (схоронність) вагонів передбачена ст.ст. 110, 114, 126 Статуту залізниць України.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. 02.05.2019 відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 08.04.2019 у справі №910/1165/19.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/1165/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
7. Джерела права й акти їх застосування
7.1. Цивільний кодекс України
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1-2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
7.2. Господарський кодекс України
За приписами частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
7.3. Господарський процесуальний кодекс України
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
7.4. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998
Відповідно до ст. 2 Статуту Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
7.5. Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999
Відповідно до п. 19 Правил підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів, претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334.
Згідно з п. 20 Правил пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Доводи апелянта стосовно того, що позивач не наділений правом пред'являти позовні вимоги щодо пошкодження вантажу у зв'язку з тим, що він є власником вантажу, а не вантажовідправником або вантажоодержувачем, спростовуються ст. 126 Статуту залізниць України. Судова колегія зазначає, що за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, незалежно від того, чи є власник вагонів вантажовідправником чи вантажоодержувачем відповідно до залізничних накладних.
8.3. Колегія суддів зазначає, що наявність комерційного акту не є єдиною підставою для настання матеріальної відповідальності відповідача. Наявні в матеріалах справи акти форми ВУ-25М є належним підтвердженням факту розукомплектування (пошкодження) вагонів, а отже залізниця, маючи обов'язок нести відповідальність за збереження вагонів, прийнятих до перевезення, на підставі вказаних актів зобов'язана відшкодувати власнику вагонів фактичні витрати, пов'язані з їх ремонтом. Відтак, твердження відповідача про те, що факт пошкодження вантажу (вагонів) не підтверджений у зв'язку з відсутністю відповідних комерційних актів, судовою колегією не приймаються.
8.4. Судовою колегією відхиляються також доводи апеляційної скарги щодо того, що розукомплектування вагонів не є їх пошкодженням, а тому виключає відповідальність відповідача. Як встановлено Правилами користування вагонами і контейнерами, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів. На переконання судової колегії, акт форми ВУ-25М є належним документом, який засвідчує технічно несправний стан вагону, а отже є підставою для пред'явлення претензій щодо відшкодування збитків.
8.5. Стосовно доводів відповідача про те, що розукомплектування вагонів сталося внаслідок крадіжки комплектуючих частин невстановленими особами, а не працівниками залізниці, судова колегія звертає увагу, що вказане не може свідчити про відсутність вини відповідача, оскільки, враховуючи положення ст. 924 ЦК України, дані обставини не спростовують обов'язку відповідача забезпечувати схоронність вагонів, прийнятих до перевезення, та нести матеріальну відповідальність за пошкодження вагонів у розмірі фактично заподіяної шкоди.
9. Висновки апеляційного суду
9.1. За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Судова колегія звертає увагу, що відповідачем ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення належними та допустимими доказами не було доведено, що пошкодження вагонів відбулося не з його вини, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову у повному обсязі.
9.2. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/1165/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/1165/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
4. Матеріали справи №910/1165/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко