проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" липня 2019 р. Справа № 922/1273/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.
Без виклику сторін
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№ 1921 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2019 (повний текст складено та підписано 30.05.2019 р. у місті Харкові) по справі №922/1273/19 (суддя Кухар Н.М.)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків
про стягнення 13302,58 грн,
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2019 року по справі №922/1273/19 позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, м. Харків про стягнення боргу в загальному розмірі 13302,58 грн., у тому числі: пені в розмірі 11566,15 грн., 3% річних у розмірі 807,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 928,58 грн. задоволені частково (а.с. 60 -64).
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” борг у загальному розмірі 9832,74 грн. (у тому числі: пеню в розмірі 8096,31 грн.; 3% річних у розмірі 807,85 грн.; інфляційні втрати в розмірі 928,58 грн.), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач оплату за переданий газ у період з січня по квітень 2016 року здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, передбачено договором №84/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу від 30.01.2016р.
Суд задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені частково на 30%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, приймаючи до уваги, що відповідачем було повністю виконано зобов'язання, періоди прострочення нетривалі, позивач є державною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач, Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2019 року по справі №922/1273/19, в якій просить суд скасувати рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 3 469, 84 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків в частині стягнення пені в розмірі 3 469 грн. 84 коп. та відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.72-77).
Скаржник вважає зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значенням для справи.
Апелянт зазначає, що рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 3 469, 84 грн. прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-522, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Барбашова С.В., Пушай В.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 року по справі № 922/1273/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», встановлено строк відповідачу до 10.07.2019 року включно для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 70-71).
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, до таких відносяться: - справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі є стягнення боргу у загальній сумі 13 302, 58 грн., у тому числі: пеня у сумі 11 566, 15 грн., 3% річних у сумі 807, 85 грн., інфляційні витрати у сумі 928, 58 грн.
Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , з повідомленням учасників справи, а тому доходить висновку про можливість призначити апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 року розгляд справи № 922/1273/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 93-94).
На адресу Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали господарської справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20077720), що підтверджено Витягом зі Статуту (а.с.40-41).
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є юридичною особою (код ЄДРПОУ 07923280) та знаходиться в мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Державного бюджету на 2019р. та повністю фінансується з Державного бюджету, що підтверджується довідкою управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області від 16.01.2019р. № 02-29/28 (а.с.50).
30.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, який згідно постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 перейменований в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (відповідач) було укладено Договір № 84/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу (а.с. 17-24, 39).
Відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (код ДК 016::2010-06.20.2 газ природний, скраплений або в газоподібному стані ( код ДК021:2015-09123000-7 природний газ). Природний газ (надалі газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 в редакції Додаткової угоди № 1 до договору постачання природного газу від 30.0.1.2016р. №84/16-ТЕ(Т)-32 (а.с.25), постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року(включно) газ обсягом до 115, 000 тис. куб.м. (сто п'ятнадцять тисяч куб. м) у тому числі по місяцях (тис. куб.м):
МісяцьОбсяг
Січень43, 700
Лютий27, 233
Березень44, 067
I кв.115, 000
Відповідно до п. 3.2 споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяг поставки підтверджується постачальником споживачу на відповідний місяць поставки(розрахунковий період) в установленому порядку.
Пунктом 6.1 оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 8.2 у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 10.3 договору встановлено строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Судом першої інстанції зазначено, що доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, за період прострочення зобов'язання у період з січня по квітень 2016 року є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 10.3 договору № 84/16 ТЕ(Т)-32 від 30.02.2016 сторони узгодили, що строк, к межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Пункт 12 в редакції Додаткової угоди №2 до договору постачання природного газу від 30.01.2016р. №84/16-ТЕ(Т)-32 визначає, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016р. до 30 квітня 2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (згідно ч. 3 ст. 631 ЦКУ) (а.с.27).
На виконання умов вищевказаного Договору, позивач, як постачальник, передав у власність відповідачу, як споживачу, природний газ на загальну суму 231914,52 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (28-30).
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 6.2 при невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 6.1 договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату за переданий позивачем газ у період з січня по квітень 2016 року здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, що слугувало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом (а.с.15-16).
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За своєю правовою природою договір №84/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу від 30.01.2016р. є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін.
Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, до звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до п. 8.2 договору, в якому визначено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Вказаний пункт Договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За розрахунком позивача, сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором у січні - квітні 2016 року, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу перед позивачем за Договором, становить 11566,15 грн. за період з 16.02.2016р. по 28.06.2016р.
Судом першої інстанції було частково задоволено клопотання відповідача та зменшено розмір пені на 30% з урахуванням того, що відповідач є бюджетною установою, яка здійснює безпосереднє квартирно- експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.
При цьому, суд врахував заперечення позивача проти зменшення суми неустойки, посилаючись на ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, визнав за можливе частково зменшити пеню, яка підлягала стягненню, на 30% в розмірі 8096,31 грн, що становить 70% від заявленої позивачем до стягнення суми пені.
Апелянт не згоден зі зменшенням судом першої інстанції розміру пені, оскільки вважає, що суд не з'ясував повністю обставини справи, не врахував доводи позивача, чим порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Дані твердження апелянта відхиляються з наступного.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зменшення розміру пені на 30% та вважає, що судом першої інстанції були враховані інтереси позивача та матеріальний стан відповідача, який є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також те, що відповідачем було повністю виконано зобов'язання з оплати отриманого газу, періоди прострочення нетривалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№ 1921 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2019 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2019 року у справі №922/1273/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2019 року.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя С.В. Барбашова
Суддя В.І. Пушай