проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" липня 2019 р. Справа № 922/3518/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
при секретарі судового засідання: Тимошенко А.А.
за участю представників:
від позивача:Коваль Г.Ю., довіреність №08-21/192/2-19 від 21.01.2019р.
від відповідача:Олесів Н.Я., ордер серія ХВ №1246 від 02.01.2019р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М", м.Харків (вх.№1462 Х/3 від 10.05.2019р.)
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р. у м.Харків)
у справі №922/3518/18 (суддя Ольшанченко В.І.)
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М", м.Харків
про стягнення 1551362,59грн.
Харківська міська рада, м.Харків, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М", м.Харків, про стягнення на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1551362,59грн. за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) у період з 01.09.2016р. по 30.11.2018р. земельної ділянки площею 0,2697га по АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), на якій розташоване нерухоме майно відповідача та яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р.) у справі №922/3518/18 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Рішення суду мотивоване доведеністю факту використання відповідачем спірної земельної ділянки (у визначеному позивачем розмірі) без оформлення прав на неї та обґрунтованістю здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медея-М" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р.) у справі №922/3518/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте на підставі недоведених доказів, з порушенням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права. Так, на переконання відповідача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:
- судом першої інстанції залишено поза увагою положення статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), які визначають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Дана стаття, за твердженнями відповідача, є імперативною нормою права і не передбачає виключень для органів місцевого самоврядування;
- позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування протягом визначеного у позові періоду спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні ст.79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав;
- акт обстеження від 07.12.2018р. не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір спірної земельної ділянки та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання;
- безпідставним є посилання позивача на те, що обов'язок внесення плати за землю встановлений Податковим кодексом України (далі - ПК України), оскільки встановлений названим кодексом обов'язок носить адміністративний характер, а позивач не є суб'єктом отримання плати за землю;
- всупереч твердженням позивача, обов'язок відповідача щодо внесення плати за землю на підставі ст.206 ЗК України виникає тільки щодо об'єктів права, тобто, виділених на місцевості земельних ділянок;
- позивачем не надано доказів належності спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, державної власності чи користування інших юридичних чи фізичних осіб;
- аналізуючи акт обстеження від 07.12.2018р., неможливо встановити, яким нормативно-правовим актом передбачено та на підставі яких повноважень складено цей акт;
- позивачем не надано витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та не надано жодного посилання на документ, який обґрунтовує розрахунок орендної плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2019р. у справі №922/3518/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М" на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р.) у справі №922/3518/18 та зобов'язано позивача у строк до 30.05.2019р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.
Через канцелярію суду апеляційної інстанції 23.05.2019р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку). За змістом відзиву позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі та наголошує, що заперечення, зазначені в ній, є недоведеними та безпідставними, не мають законодавчого підґрунтя, а тому не можуть бути задоволені. При цьому Харківська міська рада, спростовуючи твердження апелянта, звертає увагу суду на наступні моменти:
- оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у державній та приватній власності, в силу приписів п.б, п.3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо земель державної та комунальної власності» названа земельна ділянка знаходиться у комунальній власності;
- безпідставним є посилання скаржника на те, що надані позивачем розрахунки є неналежним доказом, оскільки останні складені Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, який наділений відповідними повноваженнями;
- у кондикційних зобов'язаннях не є обов'язковим брати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку;
- обстеження земельної ділянки є одним із етапів вжиття заходів самоврядного контролю, проходження якого необхідне для захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності в особі Харківської міської ради, з метою подальшого вжиття заходів правового реагування, і не відноситься до технічної документації із землеустрою;
- Харківська міська рада не має законом визначених повноважень самостійно формувати земельні ділянки як об'єкти цивільних прав всупереч процедури, передбаченої ст.123 ЗК України.
Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.05.2019р. призначив справу №922/3518/18 до розгляду на 10.07.2019р.
У зв'язку з перебуванням у відпустках суддів-членів колегії Попкова Д.О. та Стойки О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 09.07.2019р., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
У судовому засіданні 10.07.2019р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р.) у справі №922/3518/18 залишити без змін.
За результатами судового засідання, керуючись приписами ч.2 ст.216 ГПК України, з метою повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи в їх сукупності, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 24.07.2019р. об 11:00год., що відображено безпосередньо у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 24.07.2019р. представники підтримали позицію, висловлену в попередньому судовому засіданні. З огляду на явку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М" у судове засідання, отримане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, не вирішувалося.
Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.
У судовому засіданні 24.07.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 10.07.2019р. та 24.07.2019р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №148530286 від 07.12.2018р. право власності на нежитлову будівлю літ. "К-1" загальною площею 377,5кв.м. по АДРЕСА_1 з 16.08.2016р. зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Медея-М" на підставі договорів купівлі-продажу №930 від 16.08.2016р. і №933 від 16.08.2016р.
Відповідно до названої довідки право власності на нежитлові приміщення: 1-го поверху №№9, 9а, 10, 10а, 10б, 10в, 10г, 10д, 11; антресолі №№9б, 9в, 9г, 9д, 10е, в літ. "И-2" по АДРЕСА_1 м АДРЕСА_1 з 16.08.2016р. зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Медея-М" на підставі договору купівлі-продажу №927 від 16.08.2016р.
За змістом листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №2465/0/225-18 від 16.04.2018р., листа відділу у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №19-20-0.23,08-1162/116-18 від 13.04.2018р. речові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М" на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
За таких обставин, господарський суд Харківської області дійшов вірного висновку, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12, 80, 83 ЗК України спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яку використовує відповідач, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Зазначене спростовує твердження апелянта про недоведеність перебування спірної земельної ділянки у власності територіальної громади м.Харкова.
07.12.2018р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гусаром І.М., за участю інженера-геодезиста ОСОБА_1 та інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , в порядку та на підставі статей 12, 189 ЗК України здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.
За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки складено акт від 07.12.2018р. обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медея-М" використовує земельну ділянку площею 0,2697га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.
Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,2697га по АДРЕСА_1 використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Медея-М" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "К-1" та нежитлових приміщень в будівлі літ. "И-2".
Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,2697га.
Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель та огорожі.
Координати точок знімальної основи визначались супутником методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 Харків (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S66OP №S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт, зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S66OP №S6626C123188554).
Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м.Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
У листі №7922/9/20-40-12-03-19 від 11.04.2018р. Головне управління ДФС у Харківській області щодо здійсненого декларування податкового зобов'язання по платі за землю в розрізі окремих земельних ділянок повідомило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Медея-М" не значиться платником плати за землю по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на спірну земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством порядку та розмірі, позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду та на підставі статей 1212-1214 ЦК України просив стягнути з відповідача 1551362,59грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2016р. по 30.11.2018р.
Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Відтак, колегія суддів вважає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
При цьому, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медея-М", набувши право власності на нежитлову будівлю літ. "К-1" загальною площею 377,5кв.м. та на нежитлові приміщення: 1-го поверху №№9, 9а, 10, 10а, 10б, 10в, 10г, 10д, 11; антресолі №№9б, 9в, 9г, 9д, 10е, в літ. "И-2" по АДРЕСА_1 з 16.08.2016р., належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені будівлі, та не уклало з Харківською міською радою відповідного договору оренди.
Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17, від 21.01.2019р. у справі №902/794/17, від 29.01.2019р. у справі №922/536/18).
Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (у розмірі орендної плати), сформованим об'єктом цивільних прав. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №922/902/18.
Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об'єкт цивільних прав (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №916/2948/17, від 09.04.2019р. у справі №922/652/18).
За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель").
Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019р. у справі №922/3782/17, від 12.03.2019р. у справі №916/2948/17, від 16.04.2019р. у справі №922/744/18, від 09.04.2019р. у справі №922/652/18).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано позивачем, спірна земельна ділянка не має визначених меж і кадастрового номера, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру, у зв'язку з чим, як вірно зауважено скаржником, така ділянка не може вважатися сформованою як об'єкт цивільного права у розумінні положень статті 79-1 ЗК України. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано Харківською міською радою, технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена.
Твердження позивача про те, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради разом із фахівцями у галузі геодезії та землевпорядних робіт за допомогою сертифікованого обладнання самостійно встановлено межі, площу та конфігурацію земельної ділянки, якою користується Товариство з обмеженою відповідальністю "Медея-М", не спростовують встановленого Східним апеляційним господарським судом - цій земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, вона не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.
Таким чином, господарський суд Харківської області не врахував встановлений законом порядок визначення розміру орендної плати за земельну ділянку, а тому дійшов хибного висновку про доведеність позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За висновками Східного апеляційного господарського суду, позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не можуть бути задоволені з огляду на відсутність технічної документації та несформованість земельної ділянки як об'єкта цивільного права, що, у свою чергу, є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М", м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р.) у справі №922/3518/18 - задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2019р. (повний текст підписано 04.04.2019р.) у справі №922/3518/18 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради, м.Харків - відмовити.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м.Харків, майдан Конституції, буд.7; код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М" (61036, Харківська обл., м.Харків, вул.Морозова, буд.13; код ЄДРПОУ 39067345) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 34905,67грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 24.07.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2019р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова
Суддя Л.Ф. Чернота