вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2019 р. Справа№ 910/14900/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
без повідомлення учасників справи,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019
у справі №910/14900/18 (суддя - Грєхова О.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 62 324,14 грн
1. Зміст заяви та пояснення по суті
1.1. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення фінансових санкцій за час прострочення виконання рішення суду, а саме 3% річних від простроченої суми у розмірі 10 348,92 грн та інфляційних втрат у сумі 51 975,22 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі №910/1270/15-г стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» 151 483,83 грн, з яких: заборгованість з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №7/3016-Р-125М/13 від 19.12.2013 у розмірі 137 282,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 118,48 грн, 3% річних у розмірі 688,29 грн, пеня в розмірі 6 424,08 грн та судовий збір в розмірі 2 970,27 грн. Позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва № 910/1270/15-г від 03.03.2015 було фактично виконано на стадії виконавчого провадження лише 23.03.2018, а тому ним заявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 51 975,22 грн та 3% річних у розмірі 10 348,92 грн за період з 05.11.2015 по 22.03.2018.
1.3. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що оскільки погашення боргу відбулося під час здійснення виконавчого провадження, то позивач неправомірно включив до періоду обчислення інфляційних втрат період після списання виконавчою службою грошових коштів на виконання судового рішення з рахунку ПАТ «Укрнафта». Також, відповідач вказував на те, що позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму стягнення за судовим рішенням, в яку вже включені 3% річних та інфляційні втрати за попередній період прострочення виконання зобов'язання, що не передбачено законодавством України.
2. Обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі №910/1270/15-г стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» 151 483,83 грн, з яких: заборгованість з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №7/3016-Р-125М/13 від 19.12.2013 у розмірі 137 282,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 118,48 грн, 3% річних у розмірі 688,29 грн, пеня в розмірі 6 424,08 грн та судовий збір в розмірі 2 970,27 грн.
2.2. 07.04.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. було відкрито виконавче провадження №47125573 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/1270/15-г від 03.03.2015.
2.3. Грошові кошти в розмірі 151 483,83 грн, стягнуті відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №47125573 з примусового виконання рішення господарського суду, було зараховано на рахунок позивача 23.03.2018.
2.4. 05.04.2018, у зв'язку із фактичним виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/1270/15-г, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамовим Т.Р. винесено постанову ВП №47125573 про закінчення виконавчого провадження.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/14900/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» інфляційні втрати у розмірі 49 188,69 грн, 3% річних в розмірі 9 794,09 грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 667,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.
3.2. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочення виконання відповідачем судового рішення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, а не виконавчої служби. Однак, у зв'язку з тим, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати нараховані не тільки на суму заборгованості за договором, а й на стягнуті рішенням суду інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення вимог, нарахованих після 07.11.2017.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано ст. 599 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що виконавча служба є такою ж стороною переказу грошових коштів, як і ПАТ «Укрнафта», тобто застосування ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» повинно здійснюватись не до ПАТ «Укрнафта», а до виконавчої служби, як до боржника, перед стягувачем - позивачем. Скаржник посилається на положення Інструкції з організації виконання рішень №512/5, відповідно до якої не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов'язаний перерахувати кошти стягувачу, та вважає, що моментом фактичного виконання рішення є списання коштів з рахунку боржника на рахунок виконавчої служби.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, та вказує на те, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Позивач вважає вірним посилання суду на ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів України», та стверджує, що сума, стягнута судовим рішенням від 03.03.2015 у справі №910/1270/15-г, надійшла на його рахунок 23.03.2018.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. 08.05.2019 відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 18.04.2019 у справі №910/14900/18.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/14900/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
6.3. 19.06.2019 скаржником подано клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/3692/18, яка розглядається між тими сторонами з тих же питань про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань при невчасному виконанні рішення суду та стягнення відповідної суми за допомогою виконавчої служби, провадження у справі зупинено до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/600/18. На підставі зазначеного скаржник просив суд апеляційної інстанції зупинити провадження у справі до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/600/18.
6.4. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, як вбачається з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховним Судом 05.07.2019 винесено постанову у справі №905/600/18, якою касаційну скаргу задоволено, постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Відтак, на переконання колегії, розгляд справи №905/600/18 є закінченим, а отже підстав для задоволення клопотання немає.
6.5. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що підстави та предмет позову у справі №905/600/18 є іншими ніж предмет та підстави позову у даній справі. Так, як вбачається з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, предметом спору у справі №905/600/18 є спосіб нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що судом невірно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат. При цьому спосіб нарахування 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, вже був переглянутий судом першої інстанції, і в цій частині судове рішення апелянтом не оскаржується.
7. Застосоване законодавство
7.1. Цивільний кодекс України
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.3. Господарський процесуальний кодекс України
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
7.4. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
За змістом п. 30.1. ст. 30 Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
7.5. Інструкція з організації виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012
Згідно з абз. 5-6 п. 13 Інструкції кошти, що надійшли на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів. Приватний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов'язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Колегія суддів вважає, що твердження скаржника про те, що моментом фактичного виконання рішення є списання коштів з рахунку боржника на рахунок виконавчої служби, є помилковим, з огляду на наступне.
З аналізу ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» вбачається, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівки. При цьому визначальним в такому випадку є факт перерахування грошових коштів на рахунок кредитора. Посилання апелянта на положення Інструкції з організації виконання рішень №512/5, відповідно до якої не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов'язаний перерахувати кошти стягувачу, апеляційним судом не приймається, оскільки вказане положення регулює порядок виплати стягнутих з боржника грошових коштів, та не спростовує факту прострочення ним грошового зобов'язання.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зважаючи на відсутність у правових нормах чинного законодавства такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17.
При цьому, колегія суддів наголошує, що прострочення грошового зобов'язання виникло саме з вини відповідача, оскільки він не був позбавлений можливості виконати рішення суду у добровільному порядку.
Колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника про те, що застосування ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» повинно здійснюватись не до ПАТ «Укрнафта», а до виконавчої служби, як до боржника перед стягувачем, оскільки виконавець не набуває статусу боржника та не замінює його під час виконавчого провадження.
9. Висновки апеляційного суду
9.1. За вказаних обставин, оскільки скаржником не спростовано того, що грошові кошти в розмірі 151 483,83 грн на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/1270/15-г отримані позивачем в примусовому порядку 23.03.2018, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати мають бути нараховані тільки на суму заборгованості за договором, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.
9.2. На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно зі ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/14900/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/14900/18 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
4. Матеріали справи №910/14900/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко