вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2019 р. Справа№ 910/1651/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Андрєєв А.А.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019
у справі № 910/1651/19 (суддя - Ярмак О. М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська Залізниця"
про стягнення 576 032,72 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" 576 032,72 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки доставки вагонів до станції призначення, що є підставою для нарахування штрафу.
29.03.2019 позивачем до суду першої інстанції була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд зменшити позовні вимоги, у зв'язку з допущенням технічної помилки при здійснені розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку помилково штраф нараховано двічі за накладною №42733972 на суму 7 184,10 грн. та за накладною №42729632 на суму 14 474,70 грн. З врахуванням викладеного розмір позовних вимог по справі складає 561 558,02 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1651/19 позов задоволено частково.
Стягнуто Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 168 467,41 грн. штрафу, 8 423,37 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині в позові відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
В той же час, враховуючи, що частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" розташована в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з містом Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, внаслідок чого має місце затримка доставки вантажу; позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем; за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295676,00 тис. грн., що підтверджується звітами про фінансові результати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру штрафу до 30%, тобто до 168 467,40 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1651/19 від 16.04.2019 скасувати в частині зменшення розміру штрафу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було надано ніяких доказів на підтвердження причин несвоєчасної доставки вантажу, а тому підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України не було. Також апелянт акцентував увагу на тому, що перевезення вантажу, за яким виникли спірні правовідносини, здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території; позивач також поніс додаткові збитки у вигляді додаткових витрат залізничного тарифу, якій ним були сплачені своєчасно та в повному обсязі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/1651/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1651/19 та призначено справу до розгляду на 10.07.2019.
Позиції учасників справи
27.05.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказав, що судом першої інстанції було обґрунтовано зменшено штраф відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України. В той же час, відповідач звернув увагу на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при визначені суми штрафу за накладними № 42483727, 42483735, 42371542, 42371591, 42733972, 42729632.
Явка представників сторін
Представник відповідача у судове засідання 10.07.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.07.2019 за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 10.07.2019 позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" у період травень-червень 2018 року здійснювало до станції призначення "Сартана" Донецької залізниці перевезення вантажу, одержувачем якого є ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", що підтверджується копіями залізничних накладних (т. 1, а.с. 33-129)
Як зазначає позивач, вказаний вантаж було доставлено одержувачу з порушенням строків доставки, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
В той же час, враховуючи, що частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" розташована в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з містом Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, внаслідок чого має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізниці; позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем; за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295676,00 тис. грн., що підтверджується звітами про фінансові результати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру штрафу до 30%, тобто до 168 467,40 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем (ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України).
Положеннями ст. 41 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км, 200 км та 150 км відповідно.
Відповідно до п. 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1 Правил).
Приписами п. 2.4 Правил визначено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів.
Згідно з п. 2.6. Правил 2.6. терміни доставки негабаритних вантажів установлюються в кожному окремому випадку при наданні дозволу на такі перевезення відповідно до Інструкції з перевезення негабаритних і великовагових вантажів залізницями України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23 листопада 2004 року N 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2004 року за N 1640/10239, в межах однієї залізниці - начальником залізниці, а на перевезення за участю двох або більше залізниць України - Головним управлінням перевезень Укрзалізниці, виходячи з норм: 1 доба на кожні 100 км - для вантажів першого й другого ступенів негабаритності; 1 доба на кожні 80 км - для вантажів з більшими ступенями негабаритності.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Згідно п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Строки доставки вантажу, встановлені п. 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків доставки вантажу, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 561 558,02 грн.
Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Тобто, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
За накладними № 41998238, № 42031351, № 41935867 вантаж прибув 31.05.2018, № 41968660, № 41968298, № 41963901, № 41935578 вантаж прибув 01.06.2018, № 4197226, № 41968801, № 41971201 вантаж прибув 02.06.2018, № 42191809, № 42116335, № 42116830, № 42083295, № 42039941, № 42997784 вантаж прибув 04.06.2018, № 42163519, № 42183616 вантаж прибув 06.06.2018, № 42158378 вантаж прибув 07.06.2018, № 42323584, № 42323576, № 42320044, № 42313072, № 42304394, № 42397265 вантаж прибув 12.06.2018, № 42583732 вантаж прибув 18.06.2018, № 42430223, № 42384719, № 42483453, № 42048215, № 42324616, № 42320176, № 42312744, № 42303891 вантаж прибув 20.06.2018, № 42308114, № 42419572, № 42441279, № 42441220, № 42441246, № 42441238, № 42483727, № 42483735, № 42419630, № 42413070, № 42371542, № 42371591 вантаж прибув 22.06.2018, № 42556324, № 42577353, № 32127656, № 42342873, № 42457044, № 42453738, № 42465609, № 32186272, № 42457077, № 42557447, № 42316430, № 42451930 вантаж прибув 23.06.2018, № 42526699, № 42549857, № 42644245, № 42655266, № 40825150, № 42621573, № 42635987, № 42639914 вантаж прибув 25.06.2018 , № 42685487, № 42659649, № 42656926. № 42574780, № 42703264, № 42650069 вантаж прибув 26.06.2018, № 42657411, № 42673038 вантаж прибув 27.06.2018, № 42505008 вантаж прибув 28.06.2018, № 42732081, № 42745992, № 42720482, № 42733972. № 42729632, № 42721449, № 42753350, № 42732610, № 42677708, № 42732602, № 42686394 вантаж прибув 29.06.2018, № 42453720, № 42482885, № 42488890, № 42507608, № 42507657, № 42520122, № 42521310, № 42528505, № 42428128 вантаж прибув 30.06.2018.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагонів окремо по кожній накладній та з урахуванням кількості днів прострочення, залізничного тарифу, вказаного у накладних, правомірно встановив, що долучений позивачем розрахунок є арифметично вірним у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил, у звязку з чим судом було правомірно відхилено наданий відповідачем контррозрахунок штрафу щодо накладних № 42483727, 42483735, 42371542, 42371591, 42733972, 42729632.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 561 558,02 грн. штрафу правомірно визнані судом першої інстанції документально підтвердженими та обґрунтованими.
В той же час, відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій до 5 %.
В обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафу відповідач посилався на те, що безпосередньо позивача (як вантажоодержувача) обслуговує регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", майже вся залізнична мережа якої знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнює транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО.
Крім того, відповідачем було долучено до матеріалів справи копію фінансового звіту про фінансові результати за перше півріччя 2018 року, згідно якого збиток філії складає 295 676,0 тис. грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введено у дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Лиман, де проводить свою господарську діяльність Регіональна філія "Донецька залізниця", м. Лиман.
Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 № 953/5 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції" та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" визначено території проведення АТО, у т.ч. в Донецькій області - Амвросіївського, Марійського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макіївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, Ясинувата, Торез, Шахтарськ.
Як вірно враховано судом першої інстанції, частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу.
Одночасно з цим, матеріалами справи підтверджується, що за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295676,00 тис. грн., що підтверджується звітами про фінансові результати.
Крім того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Також суд першої інстанції правомірно враховано фінансовий стан позивача, підприємство якого знаходиться у м. Маріуполь, який віднесено до території, на якій здійснювалася антитерористична операція, а також збільшення відстані маршруту перевезення у зв'язку із перебуванням частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, що не залежить від волі сторін.
Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок проведення бойових дій на території Донецької області, а також враховуючи фінансовий стан сторін, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про зменшення нарахованого розміру штрафу до 30 %, а саме до 168 467,40 грн.
Наведена правова позиція щодо зменшення штрафу в аналогічних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.09.2018 у справі № 905/1243/17, від 13.02.2018 у справі № 905/725/17.
Крім того, відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема для претензій з приводу прострочення доставки вантажу - від дня видачі вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (ч. 2 ст. 315 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України).
У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке.
Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України).
Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Враховуючи те, що позивач не звертався до перевізника з претензією про сплату штрафу, строк на пред'явлення позову в даному випадку обчислюється з дня отримання вантажу (відповідно 01.06.2018, 02.06.2018,04.06.2018, 06.06.2018, 07.06.2018, 18.06.2018, 20.06.2018, 22.06.2018, 23.06.2018, 25.06.2018, 26.06.2018, 27.06.2018, 28.06.2018, 29.06.2018, 30.06.2018) + 45 днів (пред'явлення претензії) + 45 днів (відповідь на претензію) + 6 місяців, та відповідно спливає починаючи з 01.03.2019 по 29.03.2019.
Оскільки Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося з позовом до суду 06.02.2019, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення зв'язку на описі вкладення та конверті, в якому надійшла до суду позовна заява, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не пропущено визначений чинним законодавством строк позовної давності.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагонів окремо по кожній накладній та з урахуванням кількості днів прострочення, залізничного тарифу, вказаного у накладних, встановив, що долучений позивачем розрахунок є арифметично вірним у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 561 558,02 грн. штрафу правомірно визнані судом першої інстанції документально підтвердженими та обґрунтованими.
В той же час, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок проведення бойових дій на території Донецької області, а також враховуючи фінансовий стан сторін, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про зменшення нарахованого розміру штрафу до 30 %, а саме до 168 467,40 грн.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1651/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1651/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1651/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/1651/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 22.07.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко