ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2344/17
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Принцевської Н.М.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Селиверстова М.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Каланжова А.О., за довіреністю;
від третьої особи: Токар А.С., за довіреністю;
від ДВС: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 11 червня 2019 року (повний текст складено 18.06.2019р.)
по справі № 916/2344/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АНКОР”
до відповідача Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про внесення змін до договору оренди
суб'єкт оскарження: державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєв Віталій Олександрович, -
суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.
час та місце винесення ухвали: 11.06.2019р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 24.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018, позов задоволено повністю, внесено зміни до договору від 27.06.2007р.; викладено пункт 2.3 цього договору у такій редакції: "2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 14 961 м2 становить 11457537,72 грн згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 06.02.2017 № 1525/86-17, складеним Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі"; викладено пункт 4.1 зазначеного договору у такій редакції: "4.1. Орендна плата за земельну ділянку площею 14961 м2 розрахована в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 572 876,89 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі".
На виконання вказаного рішення Господарським судом Одеської області видано наказ від 06.02.2018 р. у справі № 916/2344/14 щодо стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ «Анкор» 1600 гривень судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 задоволено заяву ТОВ "Анкор" про виправлення описки у рішенні суду від 11.12.2017; виправлено описку, допущену у пункті 4 резолютивної частини рішення суду, зокрема зазначено: "Ці зміни діють з 01.01.2017"; пункт 4 резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: "Викласти пункт 4.1. договору від 27.06.2007 у такій редакції: "4.1. Орендна плата за земельну ділянку площею 14 961 м2 розрахована в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 572 876,89 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. Ці зміни діють з 01.01.2017".
Постановою Верховного Суду від 17.05.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "Анкор" про виправлення описки відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.01.2019, задоволено заяву ТОВ «Анкор» про прийняття додаткового рішення у справі № 916/2344/17, доповнено пункт 4.1 договору від 27.06.2007 реченням "Ці зміни діють з 01.01.2017".
Постановою Верховного Суду від 23.04.2019р. додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі № 916/2344/17 залишено без змін.
01.04.2019р. від Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії державного виконавця в порядку ст. 340 ГПК України.
В обґрунтування скарги Одеська міська рада посилається на те, що 25.03.2019 року на адресу Одеської міської ради надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2019 року ВП № 58670005 з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області на підставі наказу від 06.02.2018 року у справі №916/2344/17.
Скаржник посилається на ст. 1, п. 9 ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3, п. 24, п. 25, п. 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845
Крім того, Одеська міська рада стверджує, що за безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області підлягає скасуванню, а наказ Господарського суду Одеської області від 06.02.2018 року №916/2344/17 поверненню стягувану без прийняття до виконання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/2344/17 (суддя Літвінов С.В.) відмовлено у задоволенні скарги Одеської міської ради на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції встановив, що Одеська міська рада за організаційно-правовою формою відноситься до системи органів місцевого самоврядування, відтак, дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, боржником за якими є органи місцевого самоврядування.
Суд зазначив, що нормами чинного законодавства передбачено порядок стягнення коштів органами Казначейства з державних органів та органів місцевого самоврядуванні за рішенням суду в Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від № 845, лише у випадках, коли такий орган обслуговується в органах державного казначейства та має там свої рахунки.
Разом з тим, місцевий господарський суд вказав, що з доданого до письмових пояснень суб'єкту оскарження листа ГУ ДКС України в Одеській області за аналогічною справою вбачається, що Одеська міська рада - в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів в 2019 році не значиться та рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання в Головному управлінні або в будь- якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв'язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами Казначейства України та відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень підлягає виконанню відділом, державний виконавець правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з Одеської міської ради та зазначив про стягнення виконавчого збору, відтак, у задоволенні скарги слід відмовити.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/2344/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є негрунтованною, незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Так, апелянт стверджує, що державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення на підставі наказу Господарського суду Одеської області від 06.02.2018р. №916/2344/17 стосовно стягнення з одеської міської ради 1600 грн., оскільки відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
При цьому, апелянт зазначає, що безспірне списанная коштів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019р. поновлено Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/2344/17, відкрито апеляційне провадження у справі №916/2344/17, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 23.07.2019р.
Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019р. справу призначено до розгляду на 24 липня 2019 року об 10:30 год.
Представники позивача та органу ДВС в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 11.07.2019р.
У судовому засіданні 24.07.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Одеської міської ради, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
За положеннями ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Судова колегія зазначає, що Одеська міська рада за організаційно-правовою формою відноситься до системи органів місцевого самоврядування, відтак, дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, боржником за якими є органи місцевого самоврядування.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів передбачено Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Згідно з пунктом 3 частини 9 Порядку, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відтак, нормами чинного законодавства передбачено порядок стягнення коштів органами Казначейства з державних органів та органів місцевого самоврядуванні за рішенням суду відповідно до Порядку лише у випадках, коли такий орган обслуговується в органах державного казначейства та має свої рахунки.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявний лист Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за аналогічною справою, з якого вбачається, що Одеська міська рада - в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів в 2019 році не значиться та рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання в Головному управлінні або в будь- якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність посилань, викладених у скарзі Одеської міської ради на дії ДВС.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006).
З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
Приймаючи до уваги викладене вище, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/2344/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/2344/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови підписаний 25.07.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Ярош А.І.