Справа № 145/50/18
Провадження № 22-ц/801/1166/2019
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мазурчак А. Г.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
23 липня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,
суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
учасники справи:
позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гринчук Інна Василівна, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Мазурчака А.Г. в смт Тиврів Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження, зі складенням його повного тексту 14 березня 2019 року,
у цивільній справі № 145/50/18 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.03.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення кредиту, відсотків, а також інших витрат відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 30.09.2017 виникла заборгованість - 48 395,61 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також судові витрати.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 березня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 48 395, 61 грн за кредитним договором №б/н від 07 березня 2014 року, а також судовий збір в сумі 1600 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гринчук І.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати за необґрунтованістю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що підставами для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового відповідно до статті 376 ЦПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Вважає, що позивачем не було надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження того, що відповідач порушила договірні зобов'язання, та в результаті такого порушення утворилася заборгованість саме в розмірі 48 395,61 грн.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що банк не довів, що з відповідачем укладався договір. В Анкеті-заяві від 07.03.2014 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання. Судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що відповідач не підписувала «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», отже вони не є складовою частиною договору. В оскаржуваному рішенні вказано, що відповідач отримувала в банку лише одну картку НОМЕР_2, тоді як в додатках вказана ще одна картка НОМЕР_3. Відповідно до статей 651, 1056-1 ЦК України положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки є нікчемними. Судом також не досліджено правильність нарахування відсотків та період їх нарахування. Задоволенням вимог позивача про стягнення штрафів суд фактично визнав законною подвійну відповідальність за одне й те саме порушення, що законом заборонено.
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» своїм правом на подання відзиву не скористався.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю зазначеним вимогам не відповідає.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.03.2014 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит.
Відповідно до повідомлень, відправлених на номер НОМЕР_1 (який було вказано відповідачем в анкеті-заяві від 07.03.2014), 14.08.2014 року ОСОБА_1 повідомлено, що з 01.09.2014 року відсоткова ставка за використання кредитних коштів становитиме 2,9% а 15.03.2015 року повідомлено, що з 01.04.2015 року становитиме 3,6% (а.с.120).
Дата останнього погашення заборгованості відбулась 24.03.2015 року в розмірі 596,33 грн, що підтверджується випискою по даній карті (а.с.108).
Відповідач ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в зв'язку з чим станом на 30.09.2017 утворилась заборгованість в розмірі 48 395,61 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5 913,28 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 39 701,59 грн, а також штрафів 500,00 грн (фіксована частина), 2280,74 грн (процентна складова).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача порушені, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений і складає 48 395,61 грн, що в добровільному порядку відповідачем не погашена, а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.
Апеляційний суд в повній мірі з таким висновком не погоджується, оскільки він ґрунтується на припущеннях щодо наявності правових підстав для стягнення на користь банку заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 39 701,59 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн (фіксована частина), 2280,74 грн (процентна складова), як таких, що передбачені договором. Суд погодився, що їх розмір та підстави стягнення визначені сторонами в самому договорі, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, фактично визнавши Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, складовою частиною спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування.
Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, про що свідчить анкета-заява від 07 березня 2014 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачем (а.с.5), розрахунок заборгованості за договором № б/н від 07 березня 2014 року (а.с.4), фото клієнта з картою (а.с.74), виписка по рахунку (а.с.75 - 82), з якої вбачається, що позичальник користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, частково сплачувала заборгованість.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, зроблено висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 07 березня 2014 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 березня 2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування вказаних кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07 березня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (січень 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З огляду на викладене, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07 березня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, позовні вимоги банку в частині стягнення процентів та штрафів є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 07 березня 2014 року, так як Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Разом з тим, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 03 липня 2019 року зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 07 березня 2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав та він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5 913, 28 грн.
Згідно із пунктами 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України, оскільки правових підстав для стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 39 701,59 грн, а також штрафів: 500,00 грн (фіксована частина), 2280,74 грн (процентна складова), як таких, що передбачені договором - немає.
У зв'язку з цим слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 30 вересня 2017 в сумі 5 913,28 грн. за тілом кредиту.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 195,52 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (12,22%), /розрахунок: 5 913,28 (задоволена частина позову) х 100 : 48 395,61 (ціна позову) = 12,22%; 1600 х 12,22% = 195,52 гривень/.
Крім того, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги пропорційної до задоволеної частини вимог 2 106,72 грн /розрахунок 2400 х 87,78 % (відмовлена частина позовних вимог) = 2 106,72 гривень/.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гринчук Інна Василівна, задовольнити частково .
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 березня 2014 року в сумі 5 913 (п'ять тисяч дев'ятсот тринадцять) гривень 28 копійок по тілу кредиту.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 195 гривень 52 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 106 гривень 72 копійки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді І. В. Міхасішин
І. М. Стадник