Справа № 2018/493/2012
н/п 4-с/640/66/19
"24" липня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Якуші Н.В.
при секретарі Коваль А.О.,
представника заявника ОСОБА_1
державного виконавця Мазуріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові питання щодо дотримання строків на звернення із скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазуріної О.М. від 14.12.2017 року по виконавчому провадженню №55382272 про відкриття провадження, -
11 липня 2019 року заявник в особі представника звернувся до суду з скаргою, відповідно до якої просить суд визнати постанову від 14.12.2017 року, винесену старшим державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ Мазуріною О.М. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №2/2018/1141/2012/15, виданого Київським районним судом м. Харкова від 21.03.2013 р. такою, що суперечить Закону України «Про виконавче провадження» та ущемляє конституційні права ОСОБА_2 .
В обґрунтування скарги представник заявника зазначила, що в межах виконавчого провадження №37662443 не були проведені дії по стягненню суми боргу, борг не відшкодовано, і 20.07.2015 року на підставі постанови про повернення виконавчого документу Стягувачеві - старший державний виконавець Київського ВДВС ХМУЮ Марченко О.М. повернув Стягувачу виконавчий лист №2/2018/1141/2012/15, виданий Київським районним судом м. Харкова від 21.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 258017,59 грн.
Вказала, що в подальшому зазначений виконавчий лист було повторно подано Стягувачем до Київського ДВС, внаслідок чого було відкрито нове ВП №48923926. 20.10.2015 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , 17.03.2016 року було оголошено розшук майна боржника ОСОБА_2 13.12.2017 року по ВП №48923926 старшим державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ Мазуріною О.М. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до письмової заяви представника стягувача ТОВ «АНСУ». Одночасно в постанові від 13.12.2017 року по ВП №48923926 було зазначено про зняття арешту, припинення розшуку майна боржника ОСОБА_2 .
Також наголосила на тому, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 року стягувача ТОВ «АНСУ» замінено на його правонаступника - ОСОБА_2 у ВП №37662443 та №48923926, тобто саме ОСОБА_2 є новим кредитором після ТОВ «АНСУ».
Разом з тим, відповідно до оскаржуваної постанови від 14.12.2017 року по ВП №55382272 про відкриття виконавчого провадження - воно відкрите з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП №48923926. Наголосила на тому, що на час відкриття цього провадження боржником міг виступати тільки ОСОБА_3 , який по виконавчому листу є відповідачем і відносно якого виділено в окреме провадження стягнення виконавчого збору.
Ухвалою суду від 15 липня 2019 року скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазуріної О.М. від 14.12.2017 року по виконавчому провадженню №55382272 про відкриття провадження, було прийнято до розгляду. Цією ж ухвалою суду призначено розгляд скарги у судовому засіданні із викликом сторін, роз'яснено сторонам, що питання щодо дотримання процесуального строку на звернення зі скаргою буде вирішуватися судом на підставі доказів, наданих кожною стороною.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 погодилась з тим, що про оскаржувану постанову державного виконавця її довіритель дізнався 16.01.2018 року, коли отримав її по пошті, щодо неї, то приблизно у січні 2019 року вона, ознайомившись зі виконавчим провадженням, зробила собі її копію. Вважає, що строк звернення до суду пропущений нею та ОСОБА_2 з поважних причин та підлягає поновленню, оскільки вона та її довіритель з грудня 2018 року займаються оскарженням постанов про арешт майна боржника, розшук майна шляхом звернення до керівництва Київського відділу ДВС ХМУЮ, ГТУ юстиції в Харківській області, Міністерства юстиції України (лютий 2018, березень 2018, травень 2018, червень 2018). Зазначила, що вже з початку 2019 року вони вирішили оскаржувати безпосередньо постанову по виконавчому провадженню №55382272 про відкриття провадження (січень-лютий 2019 року). Визнала ті обставини, що дійсно у січні 2019 року ОСОБА_2 звертався до Київського районного суду м. Харкова із скаргою на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №55382272, в якій просив суд, в тому числі скасувати постанову по виконавчому провадженню №55382272 про відкриття провадження. На питання суду підтвердила, що підставою та предметом скарги були ті ж обставини, що зараз оскаржуються у суді, проте резолютивна частина скарги була іншою. Не заперечувала, що за результати розгляду скарги, суд залишив скаргу без розгляду з підстав пропущення строків із зверненням (ухвала суду від 22.04.2019 року). У період з квітня 2019 року до липня 2019 року зі скаргою до суду чи з письмовими скаргами безпосередньо до ВДВС чи їх вищестоящого органу не звертались, а вели перемовини на прийомах у керівництва виконавчої служби.
Державним виконавцем Мазуріною О.М. в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення скарги без розгляду, оскільки остання подана до суду з пропуском строку на оскарження, посилаючись на те, що оскаржувані заявником постанова надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією та отримана ним 16.01.2018 р.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, докази надані в обґрунтування доводів сторін, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Так, судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14.12.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 55382272 на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 48923926 від 09.10.2015 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вказані норми повністю кореспондуються з ч. 1 ст. 127 ЦПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до копії листа Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ за № 42294 від 08.11.2018 р., наданого до суду представником заявника, вбачається, що ОСОБА_1 надано відповідь про те, що 14.12.2017 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку було направлено боржнику до виконання рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно вимог ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження".
З наданого до суду державним виконавцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що ОСОБА_2 16.01.2018 року отримано постанову від 14.12.2017 р.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд, розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 про поновлення строку, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки скаржником та його представником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду протягом 2018-липня 2019 року з відповідною скаргою. Як вбачається зі змісту матеріалів справи 16.01.2018 року ОСОБА_2 отримав по пошті постанову старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14.12.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 55382272 на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 48923926 від 09.10.2015. Посилання представника ОСОБА_2 на те, що протягом 2018-2019 років вона та її довіритель акцентували свою увагу на оскарженні інших постанов виконавчого провадження, не свідчать про поважність пропуску ними строку для оскарження постанови від 14.12.2017 року. Так, оскаржувані ними постанови стосуються інших обставин, в них інший предмет розгляду, інший стягувач. Крім того, сторонами було визнано той факт, що ОСОБА_2 вже звертався із скаргою до Київського районного суду щодо оскарження постанови старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14.12.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 55382272, за результатами розгляду якої 22.04.2019 року скарга була залишена без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду. З цього періоду часу та до 11.07.2019 року, ОСОБА_2 та його представник до суду не звертались.
Таким чином, скаржником та його представником не надано і судом не встановлено та не визнано поважних причин пропуску строку для подання даної скарги, внаслідок чого не вбачається підстав для його поновлення.
Згідно з ч. 7 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв, скарг.
У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою до суду слід відмовити, а скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазуріної О.М. від 14.12.2017 року по виконавчому провадженню №55382272 про відкриття провадження - залишити без розгляду.
Приймаючи таке рішення, суд нагадує, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, скаргою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 126, 447-453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазуріної О.М. від 14.12.2017 року по виконавчому провадженню №55382272 про відкриття провадження - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання, з подачею її до або через Київський районний суд м. Харкова.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб - адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/ на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Ухвала складена та підписана судом в нарадчій кімнаті 24.07.2019 року.
Суддя