24 липня 2019 року
Київ
справа №640/19194/18
адміністративне провадження №К/9901/19821/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Шишлюка Максима Олексійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2019 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» задоволено частково.
Визнано бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо неналежного виконання виконавчого напису, вчиненого 09.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. на Договорі застави, зареєстрований в реєстрі за №2730, з метою погашення частини заборгованості ТОВ "Укркава" перед АТ "Ощадбанк", яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави, що належить ТОВ "Укркава" на праві власності та переданий останнім в заставу Банку у вигляді не здійснення опису майна, не здійснення передачі майна на примусову реалізацію майна по виконавчому провадженню №56479163 (зведене виконавче провадження №56093328) - протиправною.
Зобов'язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича вчинити дії у межах зведеного виконавчого провадження №56093328 щодо внесення змін до складу виконавчої групи, здійснити опис та арешт майна боржника на виконавчим написом №2730, та передати його на примусову реалізацію. В іншій частині відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Мотивуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції дотримався правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» стосовно того, що відповідачами у категорії справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби можуть бути лише визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» самостійні органи державної виконавчої служби, отже, можливість участі Відділу примусового виконання рішень, як структурного підрозділу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якості відповідача у цій справі є виключеною.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, 11 липня 2019 року вказана особа направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу бездіяльності державного виконавця органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката Шишлюка Максима Олексійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. В. Кашпур
Судді О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко