Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №826/11590/15
адміністративне провадження №К/9901/1465/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року (головуючий суддя - Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-плюс"
до Відділу державної виконавчої служби Шевченківсського районного управління юстиції у місті Києві, Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрієнко Є.Л.
про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 15 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Андрійко Є.Л. (далі - відповідач-1) та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-1), в якій просило суд:
1.1. визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Андрійко Є.Л. при винесенні постанови про арешт коштів позивача ВП №45127861 від 03.03.2015;
1.2. визнати неправомірною постанову про арешт коштів позивача ВП №45127861 від 03.03.2015;
1.3. скасувати постанову про арешт коштів позивача ВП №45127861 від 03.03.2015.
2. Позивачем в оскаржуваній постанові вказано, що вона винесена на підставі рішення суду, однак жодного рішення суду про стягнення з ТОВ «Селена-Плюс» коштів на користь держави немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 липня 2015 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» відмовлено повністю.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що у резолютивній частині постанови від 03.03.2015 ВП №45127861 про арешт коштів боржника вказано, що арешт накладено на підставі рішення суду. Відповідач-1, у письмових запереченнях зазначив, що посилання у вказаній постанові про те, що вона винесена на підставі рішення суду є технічною помилкою. Також відповідач посилався на те, що вказана помилка не вплинула на хід виконання виконавчого документу, адже в тексті постанови від 03.03.2015 ВП №45127861 про арешт коштів боржника чітко зазначено на підставі якого виконавчого документа вона винесена, а саме: постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №285/13/1 від 15.07.2013. Суд дійшов висновку, що допущення в даній постанові технічної помилки, а саме внесення до її тексту слів «на підставі рішення суду» не може бути самостійною підставою для її скасування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року - без змін.
6. Суд апеляційної інстанції, підтримуючи висновки суду першої інстанції, додав, що при вирішенні питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень необхідно встановити, чи можуть бути усунені допущені ним помилки у інший спосіб, ніж шляхом скасування такого рішення. Так, відповідно до ч. 3 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Таким чином, обставина, на яку посилається позивач, може бути підставою для звернення до відповідної посадової особи із заявою про виправлення помилки, проте не може бути підставою для скасування постанови про арешт коштів. Інших підстав для скасування постанови державного виконавця позивач не зазначав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
7. 12 листопада 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року, в якій позивач просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові того, що вона винесена на підставі рішення суду, не є ані граматичною, ані арифметичною помилкою. Також вважає таким, що не відповідає дійсності, висновок суду про допущення відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови технічної помилки, оскільки рішення державного виконавця у формі постанов формуються автоматизовано у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Також вказує на допущення судом апеляційної інстанції ряду помилок, як то здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача, невірне трактування ч. 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження».
9. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №285/13/1 від 15.07.2013р. старшим державним виконавцем Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Андрієнко Є.Л. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2014р. №45127861 щодо примусового стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» у сумі 1032300,00 грн.
11. У вказаній постанові боржнику надано строк для добровільної сплати суми боргу протягом семи днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
12. У зв'язку з тим, що позивач в наданий для добровільного виконання строк не виконав постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №285/13/1 від 15.07.2013р.,старший державний виконавець Шевченківського районного управління юстиції у м. \
13. Києві Андрійко Є.Л. 03.03.2015р. виніс постанову ВП №45127861 про арешт коштів боржника, яка була направлена до банківських установ для виконання.
14. Позивач наполягає на протиправності вказаної постанови, оскільки в її резолютивній частині державний виконавець посилається на рішення суду, якого не існує.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
15. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV): виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
17. Пункт 6 частини 3 статті 11 Закону №606-XIV: державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
18. Частина 1 статті 57 Закону №606-XIV: арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
19. Частина 2 статті 57 Закону №606-XIV: арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту <…>.
20. Частина 3 статті 83 Закону №606-XIV: начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
24. Суд зазначає, що єдиним доводом в обґрунтування позовної заяви, апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій є твердження ТОВ «Селена-Плюс» щодо винесення оскаржуваної постанови державного виконавця на підставі неіснуючого рішення суду, що є порушенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та прав позивача.
25. Натомість, такі доводи не відповідають дійсним обставинам справи.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні у виконавчому провадженні №45127861 перебувала постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №285/13/1 від 15.07.2013р. про стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» у сумі 1032300,00 грн.
27. Також судами враховано пояснення відповідача, в яких останній наголошував на тому, що посилання на судове рішення в оскаржуваній постанові є технічною помилкою, яка не вплинула на хід виконання виконавчого документу, а саме постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.
28. Таким чином, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що допущення в постанові ВП №45127861 від 03.03.2015р. про арешт коштів боржника технічної помилки, а саме внесення до її тексту слів «на підставі рішення суду», не може бути самостійною підставою для її скасування.
29. Більш того, колегія суддів вважає, що з оскаржуваного рішення вбачається назва виконавчого документу, що перебуває на примусовому виконанні в рамках виконавчого провадження ВП№45127861, та зміст прийнятого державним виконавцем рішення щодо накладення арешту на кошти боржника з детальним наведенням розрахункових рахунків останнього і суми, в межах якої накладено такий арешт. Таким чином, спірна в цій справі постанова від 03.03.2015р. про арешт коштів боржника є зрозумілою та містить конкретний виклад її вимог, а наведені скаржником підстави для її скасування є необґрунтованими.
30. Твердження скаржника про допущення судом апеляційної інстанції ряду помилок при ухваленні судового рішення, як то здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача, невірне трактування ч. 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», незастосування вимог постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України щодо судового рішення в адміністративній справі, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.
31. З оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 28 серпня 2015 року вбачається, що сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
32. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого представник позивача 02 вересня 2015 року був повідомлений про здійснення розгляду поданої ним апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції 28 вересня 2015 року о 12-00год.
33. 28 вересня 2015 року о 12-08 год. директором ТОВ «Селена-Плюс» до суду апеляційної інстанції подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою уповноваженого представника та знаходженням у неї певних матеріалів.
34. Таким чином, оскільки позивач в розумінні приписів КАС України був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що заяву про відкладення розгляду справи останнім подано вже після призначеного часу розгляду цієї адміністративної справи, Суд не вбачає допущення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
35. Також необґрунтованими є твердження скаржника про невірне тлумачення судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 83 Закону №606-XIV, оскільки апеляційний суд, застосовуючи зазначену правову норму, безпосередньо вказав на відсутність правових підстав для вирішення спірних правовідносин в судовому порядку, а також вказав на можливість звернення позивача до відповідної посадової особи відповідача із заявою про виправлення помилки.
36. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
37. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
39. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
40. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , -
41. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-плюс" - залишити без задоволення.
42. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року - залишити без змін.
43. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова