Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №805/3456/15-а
касаційне провадження №К/9901/19365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 (суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В.) у справі № 805/3456/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 06.08.2015 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100322308 з дати його прийняття, зобов'язання поновити реєстрацію платника податку на додану вартість шляхом внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про реєстрацію платника податку на додану вартість датою реєстрації - 07.07.1997.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 08.09.2015 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним рішення від 06.08.2015 № 2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, посилається на те, що наявність сертифіката Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин не звільняє суб'єкта господарювання від наслідків порушення податкового обов'язку щодо своєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 07.07.1997 видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №100322308. Позивач з 16.10.1995 перебував на обліку в Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження позивача є: Донецька область, місто Горлівка, Калінінський район, вулиця Горлівської дивізії, будинок 10 .
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби прийнято рішення від 06.08.2015 № 2 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол».
Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковим органом визначено підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України - особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.
Фактичною ж підставою слугували встановлені податковим органом обставини про те, що Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» протягом періоду з серпня 2014 року по липень 2015 року не подає податкову звітність з податку на додану вартість. Так, останню податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року позивачем подано 21.07.2014.
Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним рішення від 06.08.2015 № 2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», суди попередніх інстанцій керувалися тим, що наявні у позивача сертифікати Торгово-промислової палати України засвідчують факт наявності обставин непереборної сили на території, де здійснює господарську діяльність та обліковується позивач, що виключає підстави для застосування до нього негативних наслідків за несвоєчасне виконання зобов'язань із подання податкової звітності.
Пунктом 49.1 статті 49 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пункту 203.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Враховуючи викладене, на платника податку на додану вартість покладено обов'язок подавати податкову звітність за кожен календарний місяць протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Невиконання такого обов'язку протягом 12 послідовних податкових місяців є підставою для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість у розумінні підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до частини першої статті Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Місто Горлівка Донецької області, на території якого зареєстрований позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) та від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
У справі, що розглядається, позивач не виконував свого обов'язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди: липень 2014 року - червень 2015 року, що зумовило прийняття податковим органом оскаржуваного рішення від 06.08.2015 №2 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач щомісячно у період з липня 2014 року по липень 2015 року звертався до Торгово-промислової палати України із заявою про засвідчення форм-мажорних обставин для продовження граничних строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість та отримував відповідні сертифікати про настання обставин непереборної сили (від 04.08.2014 №2155/05-4, від 07.10.2014 №3626/05-4, від 05.11.2014 №4501/05-4, від 10.12.2014 №5873/05-4, від 26.12.2014 №6512/05-4, від 05.02.2015 №532/05-4, від 13.03.2015 №1167/05-4, від 25.03.2015 № 1353/05.0-4, від 25.05.2015 №2362/05.0-4, від 03.06.2015 №2192/05.0-4, від 01.07.2015 № 2362/05.4-4, від 27.07.2015 №2606/05.0-4).
Враховуючи те, що неподання Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» податкової звітності з податку на додану вартість за період липень 2014 року - червень 2015 року зумовлене настанням обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, то застосування до позивача передбачених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України негативних наслідків у вигляді анулювання реєстрації платником податку на додану вартість у даному випадку є необґрунтованим.
За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
У частині відмови в задоволенні позову судові рішення судів попередніх інстанцій учасниками справи не оскаржуються, а тому підстави для надання правової оцінки висновкам судів в цій частині вирішення спору відсутні.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі № 805/3456/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк