Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа №161/15297/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 у справі №161/15297/16 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату її пенсії з врахуванням підвищення місячного заробітку в розмірі 84% від заробітної плати, відповідно до довідки Головного УПФ України у Волинській області від 14.09.2016 № 4940/04-40-41.
2. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені судові рішення у справі №161/15297/16.
4. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
5. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали заяви ОСОБА_1 передано до Верховного Суду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 відкрито провадження за вказаною заявою ОСОБА_1 у справі №161/15297/16.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з липня 2011 року перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 84% від суми місячної заробітної плати.
8. У жовтні 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення їй перерахунку пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України № 1013 «Про упорядкування структури заробітної, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у зв'язку з підвищення заробітної плати працівникам державних установ, що мають статус державного службовця, та додала довідку про заробітну плату, видану Головним управління пенсійного фонду України у Волинській області № 4940/04-40-41 від 14 вересня 2016 року.
9. Відповідач рішенням від 10.10.2016 № 151 повідомив позивача, що підстави для перерахунку пенсії згідно з поданої заяви та довідки про заробітну плату відсутні.
10. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що з травня 2016 року чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД
12. ОСОБА_1 , посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
13. На обґрунтування заяви надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.01.2017 (№К/800/27323/16), у якій вказано на безпідставність відмови Пенсійного органу перерахувати особам пенсію державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати діючих працюючих державних службовців.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та норм Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ при вирішенні спорів, пов'язаних із перерахунком пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
15. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.
16. У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
17. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
18. Натомість у ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.
19. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.
20. До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
21. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
22. Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
23. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
24. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16 та в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №646/10879/16.
25. Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017) відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 241, 242, 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017), Суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.11.2017 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 у справі №161/15297/16 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб