Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №2340/4069/18
адміністративне провадження №К/9901/16261/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Епель А.Г.) у справі №2340/4069/18 за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2018 року Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» (далі по тексту - позивач, Ватутінське КВП «Водоканал») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:
- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 26 червня 2018 року №0006371402 за платежем: «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного бюджету», яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 44 550 грн.;
- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 26 червня 2018 року №0006391402 за платежем: «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного бюджету», яким нараховано суму за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 870 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав на порушення процедури проведення податкової перевірки, зокрема в частині дослідження питання своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків) в рамках документальної, а не камеральної перевірки, що передбачено приписами статті 75 ПК України, а також в частині належного оформлення результатів документальної перевірки. Щодо встановлених порушень, позивач зазначив, що контролюючим органом не було враховано того, що у перевіряємий період (з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року) Ватутінським КВП «Водоканал» у строки, встановлені чинним законодавством, подавались звіти про фінансові результати за перший квартал, перше півріччя, дев'ять місяців, рік та річна податкова декларація з податку на прибуток підприємств. Більш того, підприємством позивача сума податку на прибуток за 2017 рік була сплачена, але остання була зарахована до обласного бюджету і лише після направлення відповідного листа перерахована до місцевого бюджету. Крім того, на думку позивача, питання сплати частини чистого прибутку врегульовано Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженим постановою КМУ від 23 лютого 2011 року №138 (далі - Порядок №138) та Розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженим наказом ДПА України від 16 травня 2011 року №285 (далі - Наказ №285), а тому дія останніх не поширюється на комунальні підприємства.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу Ватутінського КВП «Водоканал» задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги Ватутінського КВП «Водоканал» задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 26 червня 2018 року №0006371402 та №0006391402.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що у період з 27 квітня 2018 року по 29 травня 2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 16 квітня 2018 року №740 та направлень на перевірку від 26 квітня 2018 року №771/23-00-14-010 та №733/23-00-13-0409 відповідачем відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75, 77, 82 ПК України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка Ватутінського КВП «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України, за результати якої складено акт від 5 червня 2018 року№226/23-00-14-0107/24359125.
Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пункту 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 27 січня 2015 року №69-3/VI "Про міський бюджет на 2015 рік», пункту 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 30 грудня 2015 року №5-1/VІІ "Про міський бюджет на 2016 рік», пункту 15 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 29 грудня 2016 року №25-4/VІІ "Про міський бюджет на 2017 рік», в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради, за півріччя 2016 року на суму 9050 грн., 1 квартал 2017 року на суму 700 грн., півріччя 2017 року на суму 2900 грн., 3 квартали 2017 року 14 550 грн., 2017 рік на суму 44550 грн. та завищено за 3 квартали 2016 року на суму 90580 грн.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення - рішення:
- від 26 червня 2018 року № 0006371402, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради, у сумі 44 550 грн.;
- від 26 червня 2018 року № 0006391402, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 870 грн.
Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки контролюючим органом фактично було проведено перевірку, а позивач не скористався правом недопуску посадових осіб податкового органу до її проведення, посилання Ватутінського КВП «Водоканал» на протиправність дій відповідача при проведенні документальної планової виїзної перевірки є безпідставними. Щодо обов'язку позивача сплатити частину чистого прибутку до місцевої ради, суд дійшов висновку, що з огляду на визначення рішеннями Ватутінської міської ради Черкаської області від 27 січня 2015 року №69-3/VІ, від 30 грудня 2015 року №5-1/VІІ, від 29 грудня 2016 року №25-4/VІІ Порядку відрахування до загального фонду міського бюджету частини чистого прибутку (доходу), який підлягає сплаті, суб'єкти господарювання з комунальною формою власності також повинні надавати до податкового органу звітність, на підставі якої здійснюється нарахування та сплата такого платежу. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на невстановлення нормами ПК України визначення чистого прибутку з посиланням на наказ Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 «Про бюджетну класифікацію», відповідно до якого саме на податкові органи покладено контроль за кодом бюджетної класифікації - 21010300, що віднесено до платежу «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету».
Натомість, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, вказав, що обов'язок подання до податкового органу відповідного розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, передбачений Наказом №285, і не поширюється на державні та комунальні підприємства, які здійснюють сплату частини прибутку до бюджету у розмірах, встановлених місцевими радами. Позивачем не було допущено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, оскільки спірний платіж хоча і є обов'язковим, але не включений до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів, а тому не є податковим платежем. За таких обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених статтею 123 ПК України.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Черкаській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що відповідно до приписів пункту 35 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань вилучається до бюджету в порядку, визначеному відповідними місцевими радами, та наполягає на тому, що позивач протиправно не подавав до органів державної фіскальної служби розрахунки частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради, всупереч положенням Порядку №138. За таких обставин, застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за неподання звітності є правомірним. Скаржник також наголошує на тому, що враховуючи у сукупності приписи пункту 1 постанови КМУ від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 «Про бюджетну класифікацію» та норми ПК України, податкові органи мають повноваження щодо нарахування зобов'язань за спірним платежем. Більше того, Порядок №138 також покладає на відповідача контроль за поданням розрахунку частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та його сплати.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Наголошено на тому, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. При цьому покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплати його до відповідного бюджету, не змінює їх правової природи. Посилання ГУ ДФС у Черкаській області на Порядок №138 та Наказ №285, на думку позивача, є необґрунтованим, оскільки вказані нормативно-правові акти не поширюють свою дію на комунальні підприємства. При цьому додаток 1 «Доходи державного бюджету на 2016 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928-VІІ від 25 грудня 2015 року передбачає, що частина чистого прибутку (доходу) державних або комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету по коду класифікації доходу бюджету віднесено до коду 21010000 групи надходжень 20000000 «Неподаткові надходження».
Крім того, позивач зазначає, що підприємства комунальної власності сплачують частину чистого прибутку у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Згідно з поданою фінансовою звітністю річний дохід підприємства не перевищує 20 млн. грн., а тому враховуючи положення пункту 137.5 статті 137 ПК України податковим (звітним) періодом для позивача є рік, що не було враховано відповідачем при поквартальному нарахуванні штрафних санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За позицією позивача, з якою погодився апеляційний суд, Ватутінське КВП "Водоканал" є комунальним підприємством, а відтак на нього не поширюється дія положень Порядку №138 та Наказу №285. При цьому платіж: "частина чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств до місцевого бюджету" не є податковим, а тому застосування відповідальності, передбаченої нормами ПК України, не видається за можливе.
За позицією відповідача, яку підтримав суд першої інстанції, саме на податкові органи покладений контроль за своєчасним поданням звітності за спірним платежем та його сплатою, а тому застосування відповідних штрафних санкцій та зобов'язання сплатити відповідне грошове зобов'язання шляхом складення податкових повідомлень-рішень відноситься до його повноважень.
Таким чином, вирішенню в межах даного спору належить питання - чи повинні комунальні підприємства подавати звітність до податкового органу у формі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), передбаченого Наказом №285, і як наслідок нести відповідальність за несвоєчасне подання останньої, а також за несплату грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку шляхом застосування до них санкцій, встановлених ПК України.
Так, відповідно до статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється органом місцевого самоврядування на базі комунальної власності і входить до сфери його управління.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 35 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належить частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, в порядку, визначеному відповідними місцевими радами.
Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.
Таким чином, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями здійснюється відповідно до порядку та нормативів, визначених відповідними місцевими радами. За відсутності останніх відповідне відрахування комунальним підприємством не здійснюється.
Як встановили суди, відповідно до пункту 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 27 січня 2015 року №69-3/VI "Про міський бюджет на 2015 рік», пункту 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 30 грудня 2015 року №5-1/VІІ "Про міський бюджет на 2016 рік», пункту 15 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 29 грудня 2016 року №25-4/VІІ "Про міський бюджет на 2017 рік» встановлено норматив відрахування частини чистого прибутку за наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності підприємств комунальної власності, або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, у розмірі 5 відсотків чистого прибутку від розміру комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, розрахованого згідно з положенням (стандартами) бухгалтерського обліку.
Підприємства комунальної власності сплачують частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за рік та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.
Отже, відповідною міською радою у спірний період було встановлено норматив і порядок відрахування до місцевого бюджету частини чистого прибутку (доходу) комунальними підприємствами, а тому у позивача виник відповідний обов'язок щодо сплати вказаного платежу.
Стосовно повноважень відповідача на здійснення нарахування грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтями 9 та 10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, серед яких відсутній такий вид податку (збору) як частина чистого прибутку (доходу).
З оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що відповідач збільшив позивачу грошове зобов'язання згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та нарахував штрафні санкції на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
У відповідності до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Відповідно до підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами статтею 19-1 ПК України також відсутня функція, яка б визначала обов'язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).
Враховуючи також визначення понять "грошове зобов'язання" та "податкове зобов'язання", встановлені підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, статтею 36 ПК України, переліку податків і зборів, колегія суддів вважає, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов'язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.
Таким чином, застосування до позивача положень підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 ПК України не відповідає змісту вищевказаних норм.
При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі №826/19797/16, від 31 січня 2019 року у справі №819/25/18, від 24 травня 2019 року у справі № 806/1420/16.
Оцінюючи доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку № 138, колегія суддів виходить з наступного.
Так, Порядок №138 затверджений відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Абзацем першим частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацами четвертим-сьомим частини 5 цієї статті, господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Відповідно до пункту 3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Суди встановили і це підтверджено матеріалами справи, що Ватутінське КВП «Водоканал» є комунальним підприємством та засноване на комунальній власності територіальної громади міста Ватутіно.
Разом з тим, вимоги Порядку № 138 поширюються лише на державні унітарні підприємства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про помилковість посилань відповідача на Порядок № 138 в обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №2340/4069/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду