Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №826/26710/15
адміністративне провадження №К/9901/12477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін в порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/26710/15
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання незаконним та скасування наказу, визнання неправомірним запису в трудовій книжці, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.), -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, в якому просила:
Визнати незаконним та скасувати наказ від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск в частині щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Визнати невірним і таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 р. № 58, запису у трудовій книжці позивача про її звільнення з органів внутрішніх справ.
Перевести позивача на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на час прийняття оскарженого наказу позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що на думку позивача, свідчить про протиправність такого наказу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норми Закону України «Про Національну поліцію» є спеціальними і положення ст.ст. 179, 184 КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також з того, що відповідач не наділений повноваженнями щодо допуску осіб до конкурсу на посади в структурі Національної поліції та щодо їх призначення на відповідні посади.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 19 серпня 2016 року ОСОБА_1 (касатор) подав касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі позивач просить:
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 826/26710/15, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю позивача.
9. 07 листопада 2016 року Міністерство внутрішніх справ України подало заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 - відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 826/26710/15 - залишити без змін.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 року для розгляду справи № 826/26710/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шарапа В.М., суддів: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 року для розгляду справи № 826/26710/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема позивач вказує, що судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме на дату звільнення позивача був чинним Закон України «Про міліцію», а також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, оскільки Закон України «Про Національну поліцію» набрав чинності з 07.11.2015 року, відтак на момент винесення оскаржуваного наказу підлягали застосуванню саме положення Закону України «Про міліцію», а також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що капітан міліції ОСОБА_1 проходила службу на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу 2-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України.
13. З 30 червня 2015 р. по 02.11.2015 р. позивач перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
14. З 03 листопада 2015 р. позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
15. Наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 р. № 114.
16. До трудової книжки позивача було внесено запис «Звільнена з органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС України від 06.11.2015 р. № 2365 о/с».
Вважаючи зазначений наказ незаконним, а запис у трудовій книжці невірним, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
17. Конституція України від 28 червня 1996 року
17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII (далі - КЗпП України)
18.1. Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
18.2. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
18.3. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
18.4. За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
19. Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIІI "Про Національну поліцію"
19.1. Статтею 1 цього Закону визначено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
19.2. Відповідно п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
19.3. Приписами пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
19.4. Згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
19.5. Відповідно пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
20. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету міністрів України УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
20.1. Пунктом 17 Положення № 114 визначено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
20.2. Відповідно до пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
22. Наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 р. № 114.
23. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що звільнення позивача відбулось у зв'язку зі скороченням штатів.
24. У той же час за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
25. Слід зазначити, що приписи норм Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення № 114, на підставі яких було прийнято спірний наказ, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
26. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
27. Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
28. Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, Верховний Суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
29. З матеріалів справи вбачається, що з 03 листопада 2015 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
30. З цього приводу Верховний Суд звертає увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС Україниу разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
31. Аналіз частини третьої статті 184 КЗпП України дає підстави для висновку, що зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.
32. Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
33. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу МВС України від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 р. № 114.
34. Щодо визнання недійсним запису в трудовій книжці позивача про її звільнення з органів внутрішніх справ, Верховний Суд вважає, що у задоволенні позовної заяви в цій частині необхідно відмовити, оскільки з аналізу Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, на підставі рішення суду щодо скасування, у даному випадку оскаржуваного наказу, відповідні записи до трудової книжки вносить роботодавець.
35. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку, що в цій справі адміністративний позов слід задовольнити частково.
36. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
37. З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
4. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2365 о/с дск в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
5. Зобов'язати МВС України вжити заходи щодо переведення ОСОБА_1 на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною.
6. В задоволенні решти вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Жук А.В.
судді Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.