Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа №826/7876/17
адміністративне провадження №К/9901/53257/18, К/9901/56944/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Коваленко Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Парк» та Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018р. (судді - Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Парк» про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 09.06.2017р., складений за результатами розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк» від 31.05.2017р.;
- визнати протиправним та скасувати винесений на підставі зазначеного висновку наказ Міністерства юстиції України від 13.06.2017р. №1873/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35436956, 35437715, 35437824, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.06.2017р. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації після розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк» та складення висновку за результатами перевірки винесено наказ про скасування реєстраційної дії, проведеної приватним нотаріусом Малим О.С., щодо задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_1 .
Позивач не погоджується з вказаними висновком та наказом, вважає їх протиправними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам. Крім того, на думку позивача, порушена процедура розгляду скарги, визначена чинним законодавством, зокрема, щодо забезпечення участі його представників та направлення йому копій скарги, висновку та наказу, що порушує його права, та призводить до свавільного та безпідставного втручання у здійснення ним права власності.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2018р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2018р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Парк» про визнання протиправними та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.06.2017р. №1873/5, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.06.2017р. №1873/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідач та третя особа не погодились з постановою суду апеляційної інстанції, звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили її скасувати в частині задоволення позовних вимог, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обрунтування касаційної скарги Міністерство юстиції України, крім іншого, посилалось на те, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - Комісія) дотримано порядок розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк».
Зокрема на виконання пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128 відповідачем було запрошено заінтересованих осіб на засідання Комісії. В свою чергу, неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Крім того, присутність заінтересованих осіб та їх пояснення є необов'язковими та не впливає на рішення Комісії.
Також посилались на те, що на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання Комісії. Оголошення є відкритим, загальнодоступним та забезпечує обізнаність інших заінтересованих осіб про розгляд скарги Комісією.
ТОВ «Престиж Парк» в своїй касаційній скарзі посилалось на те, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що в порушення пункту 7 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» на момент подання скарги, приватний нотаріус Малий О.С. не виготовив електронні копії документів та не розмістив їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав, що не давало можливість Товариству та відповідачу ідентифікувати місцезнаходження позивача.
В свою чергу відповідачем дотримано порядок розгляду скарги, зокрема щодо повідомлення про її розгляд заінтересованих осіб, шляхом направлення листа від 07.06.2017р. та розміщення інформації на своєму офіційному сайті, та у зв'язку виявленням низки порушень під час проведення відповідних реєстраційних дій, прийнято правомірне рішення (у формі наказу) «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.05.2013р. у власності ТОВ «Престиж Парк» знаходилося нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 85% - житловий будинок загальною площею 1036,4 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 .
23.12.2013р. між ТОВ «Престиж Парк» та ПАТ «Діамантбанк» укладено іпотечний договір, предметом якого стало зазначене нерухоме майно. Відповідно до умов договору іпотеки, метою його укладення є забезпечення виконання зобов'язання за договором кредитної лінії від 23.12.2013р. №630, сторонами якого є ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «Стиль Нова».
24.03.2017р. між ПАТ «Діамантбанком» та ТОВ «Юргруп» укладено договір відступлення права вимоги, та у той же день укладено ще один договір відступлення права вимоги - між ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_1
30.05.2017р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 85% - житловий будинок загальною площею 1036,4 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
01.06.2017р. до Міністерства юстиції України надійшла скарга ТОВ «Престиж Парк» з вимогами здійснити заходи щодо припинення та скасування незаконного проведення реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2017р. за ОСОБА_1 , поновлення запису про право власності за ТОВ «Престиж Парк» та інше.
В обґрунтування скарги Товариство посилалось на те, що отримавши від ТОВ «Юргруп» вимогу-повідомлення від 24.03.2017р. №1453 щодо необхідності сплати заборгованості в межах відкритої лінії у розмірі 6 967 204, 62 грн., зазначені кошти були сплачені на розрахунковий рахунок ТОВ «Юргруп» у повному обсязі за наступним графіком:
- згідно квитанції № 0.0.738505367.1 від 03.04.2017р. у сумі 2 000 000 грн;
- згідно квитанції № 0.0.738321296.1 від 03.04.2017р. у сумі 2 000 000 грн;
- згідно квитанції № Р24А204625639А34012 від 03.04.2017р. у сумі 500 000 грн;
- згідно квитанції № 0.0.738378643.1 від 03.04.2017р. у сумі 500 000 грн;
- згідно квитанції № 0.0.738702423.1 від 04.04.2017р. у сумі 1 967 204, 62 грн.
Після останнього платежу товариство вважало, що зобов'язання за договором кредитної лінії виконано повністю, а про укладення договору відступлення права вимоги від 27.03.2017р., укладеного між «ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_1 , та про зміну нового кредитора, товариство ніхто не повідомляв, жодних вимог-повідомлень від нового кредитора ОСОБА_1 на їхню адресу не надходило.
За результатами розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк» Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 09.06.2017р., відповідно до якого встановлені порушення приватним нотаріусом Малим О.С. вимог законодавства при прийнятті рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме:
- не встановлено належним чином відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: наявності зареєстрованих обтяжень щодо спірного нерухомого майна, належного скаржнику, та не відмовлено у державній реєстрації прав щодо спірного нерухомого майна;
- не встановлено належним чином наявності факту виконання умов Договору іпотеки, не перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, а саме: зареєстровано право власності за ОСОБА_1 без наявності документів - копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя у разі оцінки спірного нерухомого майна та не відмовлено у державній реєстрації прав;
- не перевірено подані документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви та не зупинено розгляд заяви.
Крім того, у висновку зазначено, що приватним нотаріусом Малим О.С. не виготовлено електронні копії документів та не розміщено їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав.
На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.06.2017р. Міністерством юстиції України видано наказ №1873/5 від 13.06.2017р. «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Не погоджуючись з такими висновками та наказом, вважаючи їх протиправними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, та такими, що прийняті з порушенням визначеної законодавством процедури позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 27.03.2017р., обов'язок щодо повідомлення Боржника та Іпотекодавця про зміну кредитора та іпотекодержателя, було покладено на ТОВ «Юргруп», яке такого обов'язку не виконало. Так, повідомлення про зміну кредитора та іпотекодержателя, що були направлені ОСОБА_1 повернулися не врученими за закінченням терміну зберігання; реєстраційні матеріали не містили копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя у разі оцінки спірного нерухомого майна, як того вимагає закон.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що ТОВ «Юргруп» було належним чином повідомлено про укладення нового договору про відступлення права вимоги, про зміну кредитора та іпотекодержателя. В свою чергу державний реєстратор Малий О .С. , всупереч вимог чинного законодавства, під час державної реєстрації права власності зазначених обставин не перевірив, що в свою чергу й було встановлено Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та відображено у висновку.
Крім того суд виходи з того, що під час реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 , державний реєстратор Малий О.С. не встановив наявності заборони відчуження на об'єкт незавершеного будівництва, та вчинив реєстраційні дії щодо переходу права власності на об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 85% - житловий будинок загальною площею 1036,4 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 за умов не знятої заборони відчуження зазначеного об'єкту.
Також суд виходив з того, що листом від 07.06.2017р. повідомлення про розгляд скарги ТОВ «Престиж Парк» та копія скарги направлялись на адресу заінтересованих осіб, а на офіційному сайті Міністерства юстиції України розміщувалося оголошення про засідання Комісії з розгляду скарг, у якому в пункті 2 повідомляється про розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк».
Враховуючи викладене, суд не взяв до уваги посилання позивача на наявність формальних порушень процедурного характеру з боку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зокрема щодо не надіслання копії скарги та доданих до неї документів, повідомлень про час і місце розгляду скарги, рішення за результатами розгляду скарги заінтересованій особі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 09.06.2017р. за результатами розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк», суд виходив з того, що сам по собі висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, тому не може розглядатися як предмет спору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Департаменту державної реєстрації та нотаріату відновити запис про право власності на об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 85% - житловий будинок загальною площею 1036, 4 м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , суд виходив з того, що такі дії не відносяться до компетенції відповідачів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п. 11 Порядку №1128, копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Водночас, належних доказів надіслання та вручення скарги ТОВ «Престиж Парк» з додатками до неї на адресу саме ОСОБА_1 , відповідачем до суду не надано, відсутні такі і в матеріалах справи.
Крім того, суд виходив з того, що оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту про засідання Комісії 09.06.2017р. також було опубліковано не завчасно, оскільки зі змісту листа від 07.06.2017р. №16185-0-червня 33-17/19К вбачається, що оголошення про засідання Комісії 09.06.2017р. лише планується для опублікування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені процедурні порушення відповідачами розгляду скарги ТОВ «Престиж Парк» нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.06.2017р. №1873/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким затверджено висновок Комісії, складений за результатами її розгляду, що декларує відповідні обставини, однак не є рішенням суб'єкта влади.
Також суд дійшов висновку, що в даному випадку зазначений наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, оскільки її здійснення належить до дискреційних повноважень відповідача, що мають бути ними реалізовані у порядку та у спосіб, визначений Законом №1952-IV та Порядком №1128 з дотриманням прав, свобод і законних інтересів всіх осіб, передбачених пунктом 9 вказаного Порядку, за умови повного, всебічного, виваженого та об'єктивного встановлення всіх обставин виниклих правовідносин з дотриманням, зокрема вимог пункту 8 цього ж Порядку.
Крім того, не може бути скасований у судовому порядку й висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, оскільки він не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, яке створює правові наслідки, а являє собою відображення суб'єктивної думки членів Комісії при розгляді скарги ТОВ «Престиж Парк» та є підставою для прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.
Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019р. дійшла наступного правового висновку.
«Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін'юсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018р. у справі № 813/1362/16, 28.11.2018р. у справі №825/642/18, 29.01.2019р. у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
Так, у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на об'єкт нерухомого майна.
За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб'єктивного складу учасників справи може бути розглянутий в порядку господарського чи цивільного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2018р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018р. у справі №826/7876/17 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі
Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Парк» та Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018р. - скасувати.
Провадження у справі №826/7876/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Парк» про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко