Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №805/3167/18-а
адміністративне провадження №К/9901/9908/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року (суддя - Кочанова П.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Блохін А.А., Шишов О.О.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Покровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 04 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
1.1 зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1) повернути позивачу оригінал трудової книжки НОМЕР_1 та внести відомості до дубліката трудової книжки позивача про попереднє місце роботи та про проходження служби у складі Збройних Сил України;
1.2 зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1) здійснити перерахунок та сплатити на його користь надбавку до грошового забезпечення за участь в антитерористичній операції (винагорода АТО) за 2017 рік;
1.3 зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1) сплатити на його користь грошові кошти виходячи із розрахунків, приведених в цій позовній заяві у якості надбавки до грошового забезпечення за несення служби у нічний час, у святкові та вихідні дні протягом 2017 року, неправомірно утримані кошти в січні 2018 року, компенсаційні виплати за всі невикористані дні оплачуваної відпустки;
1.4 зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1) сплатити на його користь суму середнього заробітку за весь період затримки у розрахунку - по день винесення рішення у справі;
1.5 зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1) сплатити на його користь 10 000 грн. в якості компенсації за спричинену моральну шкоду;
1.6 усі судові витрати по справі покласти на Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1);
1.7 зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Відповідача 1) подати звіт про виконання судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.05.2017 року його було незаконно звільнено зі служби в поліції відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 05.05.2017 року № 840. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року визнано протиправними та скасовано вищезазначені накази та поновлено позивача на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції Донецькій області, здійснено перерахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області по особовому складу від 29.12.2017 за № 620 о/с позивача звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Під час звільнення, відповідачем не було повернуто оригінал трудової книжки, а видано її дублікат. Окрім того, зазначає, що відповідачем не було оплачено роботу в нічний час протягом 2017 року та не компенсовано працю у вихідні та святкові дні протягом 2017 року. Також, зазначає, що безпідставно утримані з його компенсації за невикористану відпустку грошові кошти у сумі 1 787,84 грн., не виплачено за 3 дні невикористаної відпустки за 2015 рік, а також невірно нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки позивача у 2017 році. Крім того, відповідачем не нараховано належним чином грошову винагороду за участь в антитерористичній операції, свідченням чого є довідка відповідача за № 156 від 01.03.2018 року. Також, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму середньоденного заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а також грошову суму 10 000,00 грн. у якості відшкодування за завдану моральну шкоду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди було задоволено частково.
3.1 Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік;
3.2 Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т Нахімова, 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) надбавку до грошового забезпечення за несення служби у нічний час за березень 2017 року та грудень 2017 року у розмірі 122,81 грн.;
3.3 Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т Нахімова, 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку з 29 грудня 2017 року по 30 січня 2018 року з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
3.4 Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН- НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік (3 доби) та за службу в нічний час у розмірі 122,81 грн. - по день винесення рішення у справі, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
3.5 В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2015 рік підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, отже, відповідачем при звільненні в 2017 році, не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік; позивач має право на отримання виплати за службу в нічний час у розмірі 122,81 грн. відповідно до розрахунку, наданого до пояснень ГУНП в Донецькій області (з урахуванням згоди Відповідача-1 з цією частиною позовних вимог); за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, натомість відповідачем перераховано на рахунок позивача 26 грудня 2017 року грошове забезпечення у розмірі 10411,10 грн., компенсацію за невикористану відпустку перераховано лише 30 січня 2018 року, в той час як позивача звільнено 29 грудня 2017 року; враховуючи, що судом доведено неправомірність дій відповідача щодо не виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік (3 доби) та не нарахування та невиплату позивачу за службу в нічний час у розмірі 122,81 грн., місцевий суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік (3 доби) та за службу в нічний час у розмірі 122,81 грн. - по день винесення рішення у справі, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області були задоволені частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 805/3167/18-а було скасовано частково, а саме:
5.1 Абзац другий резолютивної частини Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 805/3167/18-а викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за 3 дні невикористаної у 2015 році відпустки в розмірі 1010 (однієї тисячі десяти) гривень, з якої відрахувати установлені законом податки та інші обов'язкові платежі.».
5.2 Абзац четвертий і п'ятий резолютивної частини Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 805/3167/18-а викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) неправомірно утриману з компенсації за дні невикористаної у 2017 року відпустки суму 1787 (одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн. 84 коп., з якої відрахувати установлені законом податки та інші обов'язкові платежі.
5.3 Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9 331 (дев'ять тисяч триста тридцять однієї) гривні 98 коп., з якого відрахувати установлені законом податки та інші обов'язкові платежі.».
5.4 В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 805/3167/18-а - залишити без змін.
6. Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
6.1 Щодо позовних вимог про зобов'язання Відповідача-1 повернути позивачу оригінал трудової книжки НОМЕР_1 та внести відомості до дубліката трудової книжки позивача про попереднє місце роботи та про проходження служби у складі Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду стосовно відмови в цій частині позовних вимог, оскільки пересилання трудової книжки поштою з доставкою на адресу допускається тільки з письмовою згодою працівника. Станом на час розгляду справи жодних листів з такою вимогою від позивача не надходило.
6.2 Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУНП в Донецькій області здійснити перерахунок та сплатити на його користь надбавку до грошового забезпечення за участь в антитерористичній операції (винагорода АТО) за 2017 рік, колегія суддів не надавала оцінку судовому рішенні місцевого суду в цій частині, оскільки апеляційна скарга позивача не містила незгоди з відмовою у задоволенні таких позовних вимог та жодних доводів (обґрунтувань допущених місцевим судом порушень норм права) з цього приводу.
6.3 Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУНП в Донецькій області сплатити на користь позивача грошові кошти виходячи із розрахунків, приведених в позовній заяві, у якості надбавки до грошового забезпечення за несення служби у нічний час, у святкові та вихідні дні протягом 2017 року, колегія суддів не надавала оцінки судовому рішенню місцевого суду в цій частині, оскільки Відповідач-1 і в апеляційній скарзі не заперечував проти стягнення цієї суми, а в апеляційній скарзі позивача також відсутні доводи щодо неправильного застосування місцевим судом норм права щодо цієї частини позовних вимог.
6.4 Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУНП в Донецькій області сплатити на користь позивача грошові кошти виходячи із розрахунків, приведених в позовній заяві, у якості неправомірно утриманих коштів в січні 2018 року, суд апеляційної інстанції вказав на те, що Відповідачем-1 неправомірно утримано 1787 грн. 84 коп. з суми компенсації, належної та нарахованої позивачу за дні невикористаної у 2017 року щорічної відпустки, враховуючи законодавчо встановлену заборону на здійснення утримання з компенсаційних виплат.
6.5 Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУНП в Донецькій області сплатити на користь позивача грошові кошти виходячи із розрахунків, приведених в позовній заяві, у якості компенсаційних виплат за всі невикористані дні оплачуваної відпустки, суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, щодо неправомірності дій відповідача стосовно не виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік (3 доби), проте, місцевий суд не вказав конкретний розмір такої компенсації, що належить до стягнення на користь позивача, що було виправлено апеляційним судом. Тому позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за невикористані 3 дні додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік в розмірі 1010 гривень були задоволені.
6.6 Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП в Донецькій області про сплату на користь позивача суми середнього заробітку за весь період затримки у розрахунку - по день винесення рішення у справі, зокрема, в зв'язку із затримкою виплати компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік - з 29 грудня 2017 року по 30 січня 2018 року, в зв'язку із не виплатою компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік (3 доби) та не нарахування та невиплату за службу в нічний час у розмірі 122,81грн. - по день винесення рішення у справі, колегія суддів погодилась з висновком місцевого суду щодо наявності вини роботодавця у не проведенні повного остаточного розрахунку з позивачем в день звільнення, що має наслідком застосування до спірних правовідносин приписів статей 116, 117 КЗпП України, тобто, стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час такої затримки. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевим судом не проведено відповідного розрахунку та зазначення конкретної суми стягнення, що є порушенням норм законодавства. Також, колегія суддів зазначила, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи. Відтак, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, складе: 3 552,96 грн. + 5 779,02 грн. = 9 331,98 грн.
6.7 Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача-1 компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про відсутність обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди з боку позивача та причинного зв'язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, тому не вбачала підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
7. ОСОБА_1 (далі - скаржник) 09 квітня 2019 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року.
8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та в частині задоволення апеляційної скарги відповідача, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
9. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправомірно прийняв до провадження та розглянув апеляційну скаргу ГУ НП в Донецькій області, оскільки представник який від імені відповідача її підписав не має адміністративної процесуальної дієздатності. Крім того, позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції стосовно застосування «принципу співмірності» під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, оскільки за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити чи обмежити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Крім того, скаржник вказав на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій стосовно правомірності дій відповідача щодо відмови у видачі оригіналу трудової книжки, оскільки таким чином, відповідач поклав на нього обов'язок по відновленню свого порушеного права, яке ним же й було порушено. Також, скаржник наполягав на наявності підстав для відшкодування на його користь моральної шкоди, таких як, встановлення факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин.
10. На адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Донецькій області за №627/23-2019 від 08.05.2019 року, в якому відповідач просив суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду другої інстанції - без змін.
11. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ з 01 квітня 2013 року.
13. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.11.2015 року № 1 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 року.
14. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.10.2016 року № 353 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого слідчого Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області з 24.10.2016 року.
15. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 30.12.2016 року № 438 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області з 30.12.2016 року.
16. Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06 грудня 2017 року № 582 о/с скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24 травня 2017 року № 243 о/с у частині звільнення з 24 травня 2017 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_5) - старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року № 820/2727/17 та поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_5) з 25 травня 2017 року на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року № 820/2727/17.
17. 29.12.2017 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 620 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_5)- старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції з 29 грудня 2017 року звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"(за власним бажанням). Вислуга років на 29 грудня 2017 року у календарному обчисленні складає 05 років 05 місяців 25 днів та невикористана відпустка у кількості 30 діб.
18. Листом від 05.03.2018 року № К-57/12/01-2018 відповідачем на запит позивача було надано відповідь, у якій вказано наступне.
18.1 Після звільнення зі служби в поліції наказом ГУНП в Донецькій області від 24.05.2017 №243о/с позивачу було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у 2017 році у кількості 10 діб у розмірі 1571,70 гривень (з розрахунку: посадовий оклад 2500,00 гривень + оклад за спеціальним званням 1600,00 гривень + надбавка за стаж служби в поліції (15%) 615,00 гривень = 4715,00 гривень / 30 к.дн. * 10 діб невикористаної відпустки = 1571,70 гривень).
18.2 Після звільнення зі служби в поліції наказом ГУНП в Донецькій області від 29.12.2017 № 620о/с була нарахована грошова компенсація за невикористану відпустку у 2017 році у кількості 20 діб у розмірі 6733,40 гривень (з розрахунку: посадовий оклад 2500,00 гривень + оклад за спеціальним званням 1600,00 гривень + надбавка за стаж служби в поліції (15%) 615,00 гривень + премія (114,21%) 5385,00 гривень = 10100,00 гривень/30 к.дн. * 20 діб невикористаної відпустки = 6733,40 гривень), а також здійснений перерахунок грошового забезпечення за грудень 2017 року, а саме утримано зайво нараховану премію у розмірі 1787,84 гривень. Також, у листі зазначено, що у позивача залишилася невикористаною відпустка за 2015 рік у кількості 3 доби, однак виплата поліцейським, які звільняються з поліції, грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі роки не передбачена чинним законодавством.
18.3 Під час зберігання особових справ в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ внаслідок аварії водогону та високої вологості сховища були зіпсовані 88 особових справ працівників поліції Донецької області, у тому числі і працівників Покровського відділу поліції, серед яких і особова справа позивача. У день звільнення у секторі кадрового забезпечення Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області позивачем отримано військовий квиток серії НОМЕР_3 , виданий на його ім'я Красноармійсько-Селидівським ОРВК 09.04.2012 року, і замість трудової книжки, наданої при прийомі на службу в органи внутрішніх справ, її дублікат серії НОМЕР_6. Крім того, зазначено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка була пошкоджена під час зберігання, залишилась в особовій справі та позивач може отримати її у будь-який зручний для нього час у секторі кадрового забезпечення Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області. Окрім іншого, у листі зазначено, що з матеріалів особової справи позивача та його трудової книжки вбачається, що до прийому на службу в органи внутрішніх справ позивач у період з 02.01.2008 року до 16.09.2009 року працював на посаді заступника директора приватного підприємства «Веста» та мав загальний трудовий стаж 01 (один) рік 08 (вісім) місяців (п'ятнадцять) днів. При цьому, якщо ця інформація не внесена до дублікату трудової книжки з цього питання позивач також може звернутися до сектору кадрового забезпечення Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
19. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
21. Пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110: <...> днем звільнення вважається останній день роботи.<...>
22. Відповідно до п. 5.5 Інструкції №58: у разі якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис «Замість видано дублікат», а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
23. Абзац 2 пункту 4.2 Інструкції №58: пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
24. Стаття 127 КЗпП України: відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу <>.
25. Стаття 129 КЗпП України: не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
26. Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260): при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
27. Пункт 6 розділу ІІІ Порядку №260: поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
28. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
29. Підпункт «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100): цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу.
30. Абзац третій пункту 2 Порядку №100: у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
31. Абзац перший пункту 8 Порядку №100: нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
32. Частина перша статті 47 КЗпП України: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
33. Стаття 116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
34. Стаття 117 КЗпП України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
35. Частина перша статті 94 КЗпП України: заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
36. Стаття 23 Цивільного кодексу України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
37. Стаття 56 Конституції України: кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
38. Стаття 1174 Цивільного кодексу України: шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
39. Частина 2 статті 351 КАС України: порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
40. Частина 2 статті 353 КАС України: підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
41. Частина 3 статті 353 КАС України: порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими; справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу; суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
45. Відмовляючи в позовних вимогах щодо зобов'язання відповідача повернути оригінал трудової книжки та внесення змін в дублікат трудової книжки, суди попередніх інстанцій правильно вказали на передчасність позовних вимог в цій частині, позаяк матеріали справи містять відомості стосовно отримання позивачем в останній робочий день дублікату трудової книжки, а також позивачем не заперечується той факт, що відповідач довів до його відома інформацію стосовно можливості отримання оригіналу трудової книжки та внесення змін в її дублікат шляхом звернення до сектору кадрового забезпечення Покровського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області. Натомість, інформації стосовно звернення позивача з проханням надіслати оригінал трудової книжки на його нову поштову адресу та/або внести зміни в її дублікат, матеріали справи не містять, що в свою чергу, позбавило відповідача можливості переслати оригінал трудової книжки поштою на адресу позивача, оскільки п.4.2 Інструкції №58 не надає роботодавцю права діяти на власний розсуд у спірних правовідносинах.
46. Стосовно доводів скаржника щодо відсутності у представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області Лапшенкова Я.В. адміністративної процесуальної дієздатності для підписання та спрямування до суду апеляційної скарги від імені Головного управління Національної поліції в Донецькій області, та як наслідок незаконності постанови суду в частині задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачено вичерпний перелік підстав для скасування судом касаційної інстанції судових рішень у разі порушення судами норм процесуального права, до яких не відноситься питання прийнятності апеляційної скарги за формою і змістом судом апеляційної інстанції.
47. Розглядаючи питання правомірності застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин «принципу співмірності» під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, Суд зазначає наступне.
48. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що частка невиплачених позивачу при звільненні сум складає 122,81 грн. надбавки за службу в нічний час, 1010 грн. компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік та 4945,56 грн. компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік, тобто загалом 6078,37 грн. Тобто, сума своєчасно виплаченого грошового забезпечення позивачу є значно більшою, ніж несвоєчасно виплачені суми.
49. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вірно вказала, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
50. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16 (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 75424715).
51. Виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що сплаті на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 9331,98 гривень, яка буде співмірною з урахуванням розміру спірної суми по компенсації та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.
52. Розглядаючи доводи скаржника стосовно наявності підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000грн., колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо не доведення позивачем наявності цієї шкоди та її причинного зв'язку з протиправною поведінкою із заподіяною шкодою.
53. Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
54. Разом з тим, колегія суддів не надає оцінку судовим рішенням місцевого суду та апеляційного суду в частині доводів, які не знайшли свого відображення в касаційній скарзі позивача.
55. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
56. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
57. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
58. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
59. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
60. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.
61. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року - залишити без змін.
62. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А.Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова