Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа №159/2881/17
адміністративне провадження №К/9901/17249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (колегія у складі суддів Рибачука А.І., Багрія В.М., Старунського Д.М.)
у справі №159/2881/17
за позовом ОСОБА_1
до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, меншому ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі не нижчому ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 06 лютого 2017 року.
2. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.09.2017 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено у повному обсязі.
4. У касаційній скарзі Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та з 06 лютого 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як батько, який здійснював виховання п'ятьох або більше дітей до шестирічного віку.
6. Розмір його пенсії становить 1083,70 грн., з яких 898,89 грн. - основний розмір пенсії, 184,81 грн. - доплата до прожиткового мінімуму при неповному стажі.
7. У відповідь на звернення позивача щодо перерахунку його пенсії листом відповідача від 10 липня 2017 року № 99/С-01 ОСОБА_1 повідомлено, що розмір його пенсії обчислено відповідно до статей 27 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пропорційно до наявного у нього страхового стажу.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Пенсійний орган виплачує позивачу пенсію у розмірах, визначених чинним законодавством і жодних протиправних дій стосовно позивача не допускає.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач в силу положень ст. 46 Конституції України має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що Пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. Окремо зазначає, що відсутність у позивача необхідного страхового стажу позбавляє Пенсійний орган можливості виплачувати йому пенсію у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
12. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком як батько, який здійснював виховання п'ятьох або більше дітей до шестирічного віку відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) за яким за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей або дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, за наявності не менше 20 років страхового стажу.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», у редакції, чинній до 24 квітня 2014 року, передбачалася виплата щомісячної державної адресної допомоги, у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат не досягав прожиткового мінімуму. І така щомісячна адресна допомога виплачувалася у сумі, що не вистачає саме до прожиткового мінімуму.
16. Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265, та встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім інвалідів I та II груп (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
17. Такі зміни набрали чинності 24 квітня 2014 року.
18. Судами встановлено, що відповідачем позивачу призначена та виплачується пенсія за віком в порядку та у розмірі, що передбачений Законом №1058-IV, а також з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
19. Щодо посилання позивача та суду апеляційної інстанції на порушення відповідачем вимог ст.46 Конституції України колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до названої статті Основного закону України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
21. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
22. Відповідно до ст. 6 Закону №1058-IV, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
23. При цьому, види виплат, які виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначені ст. 9 Закону і такими виплатами є: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 9). За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата (ч. 2 ст. 9). У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера (ч. 3 ст. 9).
24. Отже, за рахунок коштів Пенсійного фонду виплачується пенсія, одноразова виплата (ст. 56 Закону) та допомога на поховання.
25. З огляду на вищенаведені норми Закону №1058-IV та постанови КМУ №265, у разі призначення пенсії відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду виплачується пенсія, розрахована пропорційно наявному віку та стажу, а щомісячна державна адресна допомога в розмірі, що не вистачає до 949 грн., виплачується за рахунок коштів державного бюджету.
26. Організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування (абз. 2 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (надалі - Закон № 1058- IV)), що базується на принципах, закріплених у ст. 7 Закону №1058- IV, серед яких заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.
27. Таким чином, сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.
28. Частина третя статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою «пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Вказане положення повторюється у ч. 2 ст. 7 Закону №1058-IV.
29. Їхнє застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат («пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування»), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов'язань перед особою.
30. Таким чином, законодавством розмежовано поняття «пенсійні виплати» від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.
31. Держава взяла на себе зобов'язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.
32. Саме на виконання своїх зобов'язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови КМУ №265, Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» тощо.
33. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать один одному та ч. 3 ст. 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя ОСОБА_1 не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законами про Держбюджет України на відповідний рік.
34. Відповідно, відсутні підстави для визнання протиправними дій Пенсійного органу та задоволення позову в межах розгляду даної справи.
35. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №148/625/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.
36. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
37. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
38. Відповідно до ст. 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 345, 352 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №159/2881/17 скасувати.
3. Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.09.2017 у справі №159/2881/17 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко