Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1816/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Установи охорони здоров'я санаторій "Святі гори", м.Святогірськ Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", м. Харків
про стягнення коштів в сумі 34961,63 грн.
без виклику представників сторін
Установа охорони здоров'я санаторій "Святі гори" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", згідно якої просить стягнути з останнього 29365,32 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1282,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 4314,31 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 20.09.2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1816/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
02.07.2019 року відповідач подав відзив (вх.№ 15994), в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував посилаючись на те, що грошове зобов'язання виникло тільки з моменту укладення між позивачем та відповідачем додаткової угоди, тобто з 20.01.2019 року.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
20.09.2017 року між Установи охорони здоров'я санаторій "Святі Гори" (покупець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки (далі - Договір), за умовами якого відповідач на умовах 100% передплати зобов'язався поставити позивачу товар, а саме насосні агрегати в кількості 4 штук, на загальну суму 63248,00 грн., а позивач зобов'язався прийняти зазначений товар.
Відповідно до специфікації №1 до Договору, кінцева дата поставки є 30 березня 2019 року.
05.10.2017 року позивач сплатив рахунок відповідача на суму 26000,00 грн. та 24.10.2017 року сплатив 26000,00 грн., що підтверджується виписками банку.
23.10.2017 р. позивачем було отримано два насосних агрегати К80-50-200 з ел. дв. 7,5 кВт, загальною вартістю 29365,32 грн., один з яких після підключення прийшов в несправність.
Позивачем згідно акту рекламації від 09.11.2017 року не придатні до експлуатації насосні агрегати були повернуті відповідачу.
Після чого відповідач замінив непридатні до експлуатації насосні агрегати на насосний агрегат К80-50-200 з ел. дв. 15 кВт та насосний агрегат К80-65-160 з ел. дв. 7,5 кВт, загальною вартістю 33882,68 грн. Пересилка була здіснена 23.10.2017 року та 23.12.2017 року, що підтверджується експрес накладною та документом про оплату доставки.
22.11.2017 року позивачем на підставі рахунку відповідача №СФ-00884 від 22.11.2017 року здійснена доплата в сумі 11248,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №344.
Отже, загальна вартість сплачених позивачем на користь відповідача коштів складає 63248,00 грн.
Згідно з видатковою накладною №РН0190 від 16.05.2018 року, відповідач здійснив поставку насосних агрегатів К80-50-200 з ел. дв. 15 кВт, та К80-65-160 з ел. дв. 7,5 кВт, загальною вартістю 33882,68 грн.
Враховуючи обставини що склалися позивач звернувся до відповідача з листом №234а від 11.12.2017 року про поставку сплаченого товару або повернення отриманих коштів в сумі 29365,32 грн.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №179 від 08.08.2018 року про сплату боргу та виконання зобов'язань, яка відповідачем залишена без відповіді та виконання.
20.01.2019 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору, за умовами якої відповідач визнав, що він не має можливості виконати умови договору та поставити три насосні агрегати К80-50-200 ел. дв. 7,5 кВт. та зобов'язався повернути передплату в розмірі 29365,32 грн. на наступних умовах:
- до 10.03.2019 року - 5873.10 грн.;
- до 10.04.2019 року - 5873,10 грн.;
- до 10.05.2019 року - 5873.10 грн.;
- до 10.06.2019 року - 5873.02 грн.;
- до 10.07.2019 року - 5873,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на 30.05.2019 року, відповідачем не виконуються умови додаткової угоди та повернення коштів не здійснюється.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини та визнання відповідачем позову в частині основної заборгованості, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 29365,32 грн. заборгованості за Договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 1282,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 4314,31 грн., суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони, уклавши додаткову угоду № 1 до Договору від 20.01.2019 року, погодили строки повернення відповідачем попередньої оплати, а саме:
- до 10.03.2019 року - 5873,10 грн.;
- до 10.04.2019 року - 5873,10 грн.;
- до 10.05.2019 року - 5873,10 грн.;
- до 10.06.2019 року - 5873,02 грн.;
- до 10.07.2019 року - 5873,00 грн.
При цьому в п. 4 вказаної додаткової угоди зазначено, що на момент її підписання сторони не мають жодних претензій одна до одної.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем неправомірно визначено 15.12.2017 року, як початок прострочення відповідачем виконання зобов'язання.
Так, зобов'язання по сплаті першого платежу в сумі 5873,10 грн. відповідач мав виконати до 10.03.2019 року, отже прострочення виконання цього зобов'язання виникає з 10.03.2019 року. Прострочення сплати другого платежу виникає з 10.04.2019 року, третього - з 10.05.2019 року.
Враховуючи визначену позивачем кінцеву дату нарахування (30.05.2019 року), з відповідача на користь позивача має бути стягнуто:
- 3% річних за період з 10.03.2019 року по 30.05.2019 року на суму 39,58 грн.;
- 3% річних за період з 10.04.2019 року по 30.05.2019 року на суму 24,62 грн.;
- 3% річних за період з 10.05.2019 року по 30.05.2019 року на суму 10,14 грн.
Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 74,34 грн.
Вирішуючи питання стягнення інфляційних втрат, суд враховує наступне.
В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Отже, у зв'язку з прострочення сплати першого платежу, відповідачем має бути відшкодовано інфляційні втрати за період квітень - травень 2019 року в сумі 100,25 грн. За прострочення другого платежу - за травень 2019 року в сумі 41,11 грн.
Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню складає 141,36 грн.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат зазначено, що він поніс та планує понести у зв'язку з розглядом цієї справи:
- витрати на послуги спеціаліста в сумі 7000,00 грн.;
- витрати на транспорт в сумі від 1500 грн. до 6000 грн.;
- витрати на відрядження в сумі від 500 грн. до 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Проте, позивачем, в порушення вищезазначених норм ГПК України, на надано жодного доказу в підтвердження понесення зазначених ним витрат, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх стягненні.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 6, 11, 253, 256-258, 525, 530, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (61072, м. Харків, вул. 23-го серпня, буд. 20А, офіс 1, код ЄДРПОУ 40213705) на користь Установи охорони здоров'я - санаторій "Святі Гори" заснований на власності Донецької обласної ради профспілок (84130, Донецька область, м. Святогірськ , вул. Івана Мазепи, буд. 9, код ЄДРПОУ 30354113) основний боргу в сумі 29365,32 грн., 3% річних в сумі 74,34 грн., інфляційні втрати в сумі 141,36 грн. та судовий збір в сумі 1625,36 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.07.2019 року.
Суддя О.В. Смірнова