10 липня 2019 року Справа № 915/674/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв
(54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-А; ідент.код 08029523),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чалабієва Вусала Бахрама Огли
( АДРЕСА_1 ;
РНОКПП НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості у розмірі 6167,43 грн.
Згідно клопотання позивача №2315 від 05.06.2019 (вх.№9563/19 від 07.06.2019) про стягнення заборгованості у розмірі 1853,09 грн, з яких: 1315,37 грн - пеня, 114,00 грн - 3% річних та 423,72 грн - інфляційні втрати.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Чалабієва Вусала Бахрама Огли заборгованість у розмірі 6167,43 грн, з яких: 4722,24 грн основного боргу по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг за договором №254 від 03.05.2018 за червень - жовтень 2018 року, 1033,76 грн пені, 86,00 грн - 3% річних, 325,43 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №254 від 03.05.2018 відповідач своєчасно не відшкодував вартість спожитих у червні - жовтні 2018 року комунальних послуг внаслідок чого утворилась спірна сума заборгованості. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.
Ухвалою суду від 01.04.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.04.2019.
24.04.2019 підготовче засідання відкладалось на 31.05.2019 в зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 31.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та за клопотанням позивача, а також в зв'язку з неявкою сторін, підготовче засідання відкладено на 24.06.2019.
Ухвалою суду від 19.06.2019 підготовче засідання призначено на 26.06.2019.
07.06.2019 від позивача до суду надійшло клопотання №2315 від 05.06.2019 про закриття провадження в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором №254 від 03.05.2018 за червень - жовтень 2018 в розмірі 4722,24 грн.
На підтвердження погашення відповідачем суми основного боргу позивач надав виписку з розрахункового рахунку КЕВ м.Миколаїв за 29.05.2019, з якої вбачається, що відповідачем дійсно сплачено суму основного боргу.
Ухвалою суду від 26.06.2019 провадження у справі в частині стягнення 4722,24 грн. основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
До того ж, у вказаному клопотанні позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1853,09 грн, з яких: 1315,37 грн - пеня, 114,00 грн - 3% річних та 423,72 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач за первісним позовом скористався своїм збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, судом розглядаються первісні позовні вимоги викладені в клопотанні №2315 від 05.06.2019.
Ухвалою суду від 26.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.07.2019.
Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 10.07.2019 не забезпечив, відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, вимоги та доводи позивача не спростував, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Позивач явку повноважного представника у судове засідання 10.07.2019 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 10.07.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
03.05.2018 між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаєва (далі - позивач, виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Чалабієвим Вусалом Бахрамом Огли (далі- відповідач, замовник) було укладено договір №254 про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець забезпечує замовника електричною енергією, згідно тарифів ПАТ «Миколаївобленерго». Місце розташування об'єкта: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Одеська, 121. Електрична енергія обліковується згідно лічильника типу СО-И446 №1614255 (п.1.1 Договору).
Згідно п.5.1 Договору дія останнього закінчується 31.12.2018, при цьому п.5.2 Договору передбачена пролонгація договору, якщо за місяць до закінчення терміну його дії сторони не заявлять про припинення його дії або перегляд його умов.
Оскільки жодною зі сторін не було заявлено про припинення дії Договору чи перегляд його умов, останній був автоматично продовжений на 2019 рік.
Пунктом 2.2 Договору зокрема встановлено, що виконавець повинен своєчасно надавати замовнику рахунки та акти виконаних робіт.
Пунктом 2.3 Договору зокрема встановлено, що замовник проводить остаточний розрахунок відшкодування за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію протягом 5 (п'яти) операційних днів з моменту отримання рахунку за спожиті послуги, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в даному договорі. Оплата здійснюється, згідно актів виконаних робіт та рахунків, виставлених виконавцем по діючим тарифам та розцінкам, встановленим постачальною організацією - ПАТ «Миколаївобленерго» для КЕВ м.Миколаїв на момент виставлення рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було забезпечено відповідача електроенергією протягом червня - вересня 2018 року на загальну суму 4722,24 грн, що підтверджується підписаними сторонами без жодних зауважень актами виконаних робіт №358 від 20.06.2018 на суму 1532,11 грн, №406 від 20.07.2018 на суму 1102,28 грн, №526 від 20.09.2018 на суму 881,82 грн, №449 від 20.08.2018 на суму 1063,38 грн, №554 від 02.10.2018 на суму 142,65 грн, та виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату відшкодування послуг за електропостачання в спірний період (а.с.17-22).
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо відшкодував вартості спожитої електроенергії не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4722,24 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.
Станом на дату подання позову, суму заборгованості відповідачем не сплачено, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.
Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом, оскільки на дату подання позову, відповідач суму основного боргу не сплатив.
Судом взято до уваги, що 07.06.2019 від позивача до суду надійшло клопотання №2315 від 05.06.2019 про закриття провадження в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором №254 від 03.05.2018 за червень - жовтень 2018 в розмірі 4722,24 грн.
На підтвердження погашення відповідачем суми основного боргу позивач надав виписку з розрахункового рахунку КЕВ м.Миколаїв за 29.05.2019, з якої вбачається, що відповідачем дійсно сплачено суму основного боргу.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.2 ст.14 ГПК України).
Враховуючи документальне підтвердження сплати відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу після звернення позивача з позовом, ухвалою суду від 26.06.2019 було закрито провадження у справі в частині стягнення 4722,24 грн основного боргу в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 114,00 грн - 3 % річних від сум заборгованості по кожному акту за період з 28.06.2018 по 28.05.2019.
Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, виходячи з дат порушення відповідачем зобов'язань з оплати по кожному акту, судом встановлено, що 3 % річних становлять 113,77 грн, а саме:
- 3% річних за період з 28.06.2018 по 28.05.2019 (335 днів) на заборгованість в розмірі 1532,11 грн становлять 42,19 грн (1532,11 х 3 х 335 / 365 / 100);
- 3% річних за період з 28.07.2018 по 28.05.2019 (305 днів) на заборгованість в розмірі 1102,28 грн становлять 27,63 грн (1102,28 х 3 х 305 / 365 / 100);
- 3% річних за період з 28.08.2018 по 28.05.2019 (274 дні) на заборгованість в розмірі 1063,38 грн становлять 23,95 грн (1063,38 х 3 х 274 / 365 / 100);
- 3% річних за період з 29.09.2018 по 28.05.2019 (242 дні) на заборгованість в розмірі 881,82 грн становлять 17,54 грн (881,82 х 3 х 242 / 365 / 100);
- 3% річних за період з 31.10.2018 по 28.05.2019 (210 днів) на заборгованість в розмірі 142,65 грн становлять 2,46 грн. (142,65 х 3 х 210 / 365 / 100).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 113,77 грн - 3% річних (42,19 + 27,63+ 23,95 + 17,54 + 2,46), а тому в частині стягнення 3% річних у сумі 0,23 грн, слід відмовити.
Позивачем нараховано відповідачу 423,72 грн - інфляційних втрат від сум заборгованості по кожному акту за період з 28.06.2018 по 28.05.2019.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Судом перераховано розмір інфляційних втрат, оскільки нарахування позивачем індексу інфляції по дням не відповідає приписам ст.625 ЦК України.
Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, виходячи з дат порушення відповідачем зобов'язань з оплати по кожному акту, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 452,68 грн (146,55 + 113,95 + 109,93 + 73,02 + 9,23), а саме:
- інфляційні нарахування з липня 2018 по травень 2019 (28.06.2018 по 28.05.2019 за розрахунком позивача) на суму боргу 1532,11 грн складають 146,55 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0956512;
- інфляційні нарахування з серпня 2018 по травень 2019 (28.07.2018 по 28.05.2019 за розрахунком позивача) на суму боргу 1102,28 грн складають 113,95 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.1033748;
- інфляційні нарахування з вересня 2018 по травень 2019 (28.08.2018 по 28.05.2019 за розрахунком позивача) на суму боргу 1063,38 грн складають 109,93 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.1033748;
- інфляційні нарахування з жовтня 2018 по травень 2019 (29.09.2018 по 28.05.2019 за розрахунком позивача) на суму боргу 881,82 грн складають 73,02 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0828016;
- інфляційні нарахування з листопада 2018 по травень 2019 (31.10.2018 по 28.05.2019 за розрахунком позивача) на суму боргу 142,65 грн складають 9,23 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0647017.
Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі заявленій позивачем 423,72 грн.
Позивачем нараховано відповідачу 1315,37 грн пені на суму заборгованості по кожному акту за період з 28.06.2018 по 28.05.2019.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.2 ст.193 ГК України, ст.611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6. ст.231 ГК України).
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Укладеним сторонами договором передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.1.1 цього договору, з порушенням термінів, визначених п.2.3 та 3.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню за весь період прострочення у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п.4.3 Договору).
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано обмеження встановленні ч.6 ст.232 ГК України, а саме що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, іншого укладеним сторонами договором не встановлено.
Перевіривши розрахунок розміру пені, виходячи з дат порушення відповідачем зобов'язань з оплати по кожному акту, судом встановлено, що розмір пені становить 851,97 грн (274,44 + 199,89 + 193,74 + 158,29 + 25,61), а саме:
- на заборгованість в розмірі 1532,11 грн за період з 28.06.2018 по 28.12.2018 (з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України) нараховується пеня в розмірі 274,44 грн.
Розрахунок пені:
- з 28.06.2018 по 12.07.2018 (днів: 15, подвійна облікова ставка НБУ: 34), пеня: 21.41 грн.
- з 13.07.2018 по 06.09.2018 (днів: 56, подвійна облікова ставка НБУ: 35), пеня: 82.27 грн.
- з 07.09.2018 по 28.12.2018 (днів: 113, подвійна облікова ставка НБУ: 36), пеня: 170,75 грн.
- на заборгованість в розмірі 1102,28 грн за період з 28.07.2018 по 28.01.2019 (з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України) нараховується пеня в розмірі 199,89 грн.
Розрахунок пені:
- з 28.07.2018 по 06.09.2018 (днів: 41, подвійна облікова ставка НБУ: 35), пеня: 43,34 грн.
- з 07.09.2018 по 28.01.2019 (днів: 144, подвійна облікова ставка НБУ: 36), пеня: 156,55 грн.
- на заборгованість в розмірі 1063,38 грн за період з 28.08.2018 по 28.02.2019 (з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України) нараховується пеня в розмірі 193,74 грн.
Розрахунок пені:
- з 28.08.2018 по 06.09.2018 (днів: 10, подвійна облікова ставка НБУ: 35), пеня: 10,20 грн.
- з 07.09.2018 по 28.02.2019 (днів: 175, подвійна облікова ставка НБУ: 36), пеня: 183,54 грн.
- на заборгованість в розмірі 881,82 грн за період з 29.09.2018 по 29.03.2019 (з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України) нараховується пеня в розмірі 158,29 грн.
Розрахунок пені:
- з 29.09.2018 по 29.03.2019 (днів: 182, подвійна облікова ставка НБУ: 36), пеня: 158,29 грн.
- на заборгованість в розмірі 142,65 грн за період з 31.10.2018 по 01.05.2019 (з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України) нараховується пеня в розмірі 25,61 грн.
Розрахунок пені:
- з 31.10.2018 по 30.04.2019 (днів: 182, подвійна облікова ставка НБУ: 36), пеня: 25,61 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 851,97 грн пені (274,44 + 199,89 + 193,74 + 158,29 + 25,61), а тому в частині стягнення пені у сумі 463,40 грн, слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України). Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на нього судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чалабієва Вусала Бахрама Огли ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-А; ідент.код 08029523; р/НОМЕР_2 в ДКСУ в м.Київ, МФО 820172) 851,97 грн пені, 113,77 грн - 3% річних, 423,72 грн інфляційних втрат та 1921,00 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 22 липня 2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва