ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
23 липня 2019 року Справа № 913/256/19
Провадження №34/913/256/19
Господарський суд Луганської області у складі:
суддя Іванов А.В.
при секретареві судового засідання Рвачові О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація Північ”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності
У засіданні взяли участь:
від позивача: Кукушкіна Т.О., представник за довіреністю б/н від 05.02.2019;
від відповідача - представник не прибув;
від третьої особи - представник не прибув.
Суть спору: Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою б/н від 02.05.2019 до КП “Луганська обласна “Фармація”, в якій заявлено вимоги про:
- скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в;
- визнання за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (код ЄДРПОУ 24046449) права власності на нерухоме майно - будівлю кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.05.2019 позовну заяву Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації б/н від 02.05.2019 було залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме, позивачу необхідно було подати суду:
- докази дійсної вартості нерухомого майна - будівлі кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в, а саме: висновок (або інший встановлений законодавством документ) про експертну оцінку вказаної будівлі;
- у разі збільшення суми вартості майна згідно експертної оцінки, за необхідності - здійснити доплату судового збору в розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством.
20.05.2019 на адресу Господарського суду Луганської області від Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, на виконання ухвали суду від 07.05.2019, надійшла заява від 16.05.2019 про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.
Позивачем було подано суду копію висновку про ринкову вартість об'єкту нерухомого майна (витяг зі звіту № 2344), згідно якого ринкова вартість нерухомого майна, яке є предметом даного спору, станом на 11.05.2019 становить 138700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.05.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.06.2019 року.
28.05.2019 від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення №01-30/71 від 27.05.2019, за якими останній зазначає, що підтримує позовні вимоги позивача.
03.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшла заява №05/01-30 від 30.05.2019, за якою останній визнав позовні вимоги в повному обсязі. Суд вказану заяву оглянув та долучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.06.2019.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.06.2019 судове засідання відкладено на 09.07.2019.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.07.2019 судове засідання відкладено на 23.07.2019.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в підтвердження заявлених вимог, суд
Рішенням Луганської обласної ради №11/31 від 18.12.2003 делеговано керівникам підприємств, установ та організацій загальної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області повноваження щодо управління об'єктами загальної власності, пов'язаних з оформленням та реєстрацією права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1.2. Статуту Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація», останнє є комунальним унітарним підприємством та об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений орган.
Згідно з п. 2.1. Статуту підприємство є юридичною особою, та, зокрема, має право від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав.
Відповідно до п. 5.2. Статуту нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління якою здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
04.02.2011 між громадянкою ОСОБА_1 (продавець) та Комунальним підприємством «Луганська обласна «Фармація» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу будівлі кафетерію, ВРЕ №808659, ВРЕ №808658, який зареєстровано в реєстрі за №1187 (далі - договір).
Пунктом 1 договору визначено, що продавець передає майно (предмет договору) у власність покупця, в покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму. Предметом договору є будівля кафетерію , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 « АДРЕСА_2 , розташоване на земельній ділянці фонду Валуйської сільської ради Луганської області.
Відповідно до п. 2 договору зазначена будівля кафетерію належить продавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.01.2011 виконкомом Валуйської сільської ради, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації» за №218, в книзі 1л.
Як вбачається з Витягу про державну реєстрацію прав №29119588 від 24.02.2011 та з Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №164976825 від 25.04.2019 на будівлю кафетерію, реєстр №32718696, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 «в», 21.02.2011 зареєстровано право власності за Комунальним підприємством «Луганська обласна «Фармація» на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.2011, ВРЕ №808659, ВРЕ №808658, реєстр. №1187 (а.с. 31, 35).
Вважаючи дії щодо реєстрації права власності на спірне майно за КП «ЛО «Фармація» незаконними, оскільки відповідно ч. 3 ст. 78 Господарського кодексу України, власниками майна комунальних підприємств виступають територіальні громади, а не комунальне унітарне підприємство, позивач звернувся з даним позовом про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності за Луганською обласною радою на вказане нерухоме майно.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Частиною 1 ст.142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
У ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” дається визначення поняття права комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст.6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Частинами 1, 4, 5 ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 3 ст.78 Господарського кодексу України встановлено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
З огляду на викладені приписи законодавства, суд приходить до висновку про те, що нерухоме майно - будівля кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою і закріплюється за Комунальним підприємством “Луганська обласна “Фармація” на праві господарського відання.
Водночас суд бере до уваги, що ст.3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” передбачено, що військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. У день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області.
Згідно з абз.3 ст.1 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” у разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військово-цивільних адміністрацій їх статусу набувають відповідні районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу керівників відповідних військово-цивільних адміністрацій.
Указом Президента України №123/2015 від 05.03.2015 “Про утворення військово-цивільних адміністрацій” утворено Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію.
Отже, наразі повноваження Луганської обласної ради покладені на Луганську обласну державну адміністрацію.
На підставі розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації “Про внесення змін до структури та чисельності структурних підрозділів облдержадміністрації” від 11.11.2015 №551 було створено Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент).
Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 15.05.2018 №389 “Про внесення змін до Положення про Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, посадової інструкції директора цього Департаменту” внесено та затверджено зміни до Положення про Департамент (далі - Положення) і викладено його у новій редакції.
Відповідно до пп.2 п.4 Положення основними завданнями Департаменту є управління майном у межах повноважень, у тому числі делегованих обласною радою.
Згідно з пп.пп.1, 7, 11 п.5 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює облік та забезпечує проведення інвентаризації нерухомого майна, здійснює контроль за державною реєстрацією правочинів щодо нерухомого майна, здійснює претензійно-позовну роботу з питань захисту майнових прав щодо майна.
Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 318 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.
Рішенням Луганської обласної ради від 18.12.2003 №11/31 “Про делегування деяких повноважень з управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради” делеговано керівникам підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області наступні повноваження з управління об'єктами спільної власності, пов'язаними з оформленням і реєстрацією прав власності на нерухоме майно, зокрема подавати заяви і документи для реєстрації прав власності на нерухоме майно (п.1 рішення).
Як вже зазначено судом, 04.02.2011 між громадянкою ОСОБА_1 (продавець) та Комунальним підприємством «Луганська обласна «Фармація» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу будівлі кафетерію, ВРЕ №808659, ВРЕ №808658, який зареєстровано в реєстрі за №1187 (далі - договір).
На підставі вказаного договору Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» здійснило реєстрацію права власності на спірне майно.
З огляду на викладене, Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація”, зареєструвавши за собою право власності на будівлю кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в, не визнало право власності на вказаний об'єкт нерухомості територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області.
Оскільки судом встановлено, що нерухоме майно - будівля кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, то позовні вимоги в частині визнання за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради права власності на вказане нерухоме майно підлягають задоволенню.
Відносно вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Крім того, відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як вже зазначалось, відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нерухомого майна - будівлі кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер майна - 32718696, зазначене Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація”.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Частиною 2 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (ч.5 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).
Враховуючи наведені приписи законодавства, господарський суд вважає, що наявність запису про реєстрацію права власності у реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем обмежує правомочність власника - територіальні громади сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради - щодо розпорядження вказаним приміщенням кафетерію, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на цей об'єкт нерухомості відповідає передбаченим цивільним законодавствам способам захисту та забезпечує ефективний захист прав власника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Частинами 1, 2, 4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Надаючи оцінку заяві відповідача про визнання позову, господарський суд, враховуючи вищевикладені висновки про обґрунтованість позовних вимог, вважає, що таке визнання не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб.
Обмежень повноважень у представника Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація”, який підписав заяву про визнання позовних вимог - в.о. генерального директора Бохана О.С., на вчинення відповідної процесуальної дії судом не встановлено.
Відтак позов підлягає задоволенню повністю.
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з того, що при зверненні з позовом до суду позивачем за платіжним дорученням №46 від 18.04.2019 сплачений судовий збір у сумі 4 197 грн. 03 коп.
Згідно з ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічний припис міститься у ч. 3 ст.7 Закону України “Про судовий збір”.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 2098 грн. 51 коп.
Решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 2098 грн. 52 коп. підлягає стягненню на його користь з відповідача відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 130, 185, 191, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, ст.7 Закону України “Про судовий збір”, господарський суд
1. Позов Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації до Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та про визнання права власності задовольнити повністю.
2. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Комунальним підприємством “Луганська обласна “Фармація” (93406, проспект Гвардійський, б.33, офіс 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 01975442), реєстраційний номер майна: 32718696, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 24.02.2011, номер запису: 218 в книзі: 1л., дата внесення запису: 24.02.2011.
3. Визнати за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (ідентифікаційний код 24046449) право власності на нерухоме майно будівлю кафетерію, площею 59,5 кв.м., розташоване за адресою:
АДРЕСА_3 . Стягнути з Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” (93406, проспект Гвардійський, б.33, офіс 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 01975442) на користь Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (93405, проспект Центральний, б.59, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 40194452) судовий збір у 2098 грн. 52 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути з державного бюджету України Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (93405, проспект Центральний, б.59, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 40194452) судовий збір у сумі 2098 грн. 51 коп., сплачений за платіжним дорученням №46 від 18.04.2019.
Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 24.07.2019.
Суддя А.В. Іванов