вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1813/19
Суддя господарського суду Київської області Бабкіна В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК МІДАС» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 26) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКС-Л» (09833, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Голодьки, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 21) заборгованості за договором поставки № 16/08 від 16.08.2018 р. у розмірі 34038,32 грн., з яких - 10586,33 грн. пені, 18505,80 грн. штрафу, 882,19 грн. 3% річних, 4092,00 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК МІДАС» звернулось до господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу б/н від 18.07.2019 р. (вх. № 8/19 від 18.07.2019 р.) за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКС-Л» заборгованості за договором поставки № 16/08 від 16.08.2018 р. у розмірі 34038,32 грн., з яких - 10586,33 грн. пені, 18505,80 грн. штрафу, 882,19 грн. 3% річних, 4092,00 грн. інфляційних втрат.
Стосовно заявлених вимог про стягнення пені та штрафу за договором суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що пеня та штраф за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видами штрафних санкцій, що сплачуються стороною у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Враховуючи, що в заяві про видачу судового наказу міститься вимога про стягнення 10586,33 грн. пені та 18505,80 грн. штрафу, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині цих вимог.
Щодо заявлених ТОВ «ДК МІДАС» вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором поставки № 16/08 від 16.08.2018 р. суд також дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вказаних вимог з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З наведеного вбачається, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних надають право застосовувати їх лише за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Отже, вказаною нормою не передбачено право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, зокрема, за прострочення терміну поставки товару, оскільки обов'язок щодо поставки не є грошовим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 910/1972/18 та від 05.03.2019 р. у справі № 923/536/18.
У відповідності до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для видачі судового наказу про стягнення з боржника заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).
Керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК МІДАС» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 26) у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКС-Л» (09833, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Голодьки, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 21) заборгованості за договором поставки № 16/08 від 16.08.2018 р. у розмірі 34038,32 грн., з яких - 10586,33 грн. пені, 18505,80 грн. штрафу, 882,19 грн. 3% річних, 4092,00 грн. інфляційних втрат.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 24.07.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна