"17" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/820/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Оборотової О.Ю.
при секретарі судового засідання Голоденко І.О.
за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва
до відповідача Приватного підприємства “Артек - Союз”
про стягнення
за участю представників:
від позивача: Максимцева Л.В., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
22.03.2019р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватне підприємство “АРТЕК - СОЮЗ” про стягнення .
В обґрунтування позовних вимог Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв посилається на неналежне викання відповідачем умов договору про відшкодування вартості води та водовідведення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2019 року відкрито позовне провадження у справі № 916/820/19 за правилами загального позовного провадження.
22.05.2019р. від Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва надійшла заява про збільшення позовних вимог. Заяву прийнято до розгляду.
Ухвалою від 24.06.2019року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду на 27.06.2019р.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи учасники повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції, за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Крім цього, суд звертає увагу, що поштову кореспонденцію відповідач не отримував, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 17.07.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
12.06.2017р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м, Миколаїв (далі КЕВ м. Миколаїв) та Приватним підприємством «Артек-Союз» був укладений договір про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 217 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, КЕВ м. Миколаїв забезпечує ПП «Артек-Союз» водою та водовідведенням, отриманими від МКП «Миколаївводоканал», КП Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал», КП «Водопостачання м. Возненсенська», МКП «Очаківводоканал» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних сил України.
У свою чергу, ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Миколаїв вартість води та водовідведення в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі Договору 286/2/17/13 від 31.03.2017 р. про закупівлю харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ ПП «Артек-Союз» та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Відповідно до пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору, КЕВ м. Миколаїв має право на своєчасну та в повному обсязі плату від ПП «Артек-Союз» плату за спожиту воду та водовідведення та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Згідно пп.2.4.3. п.2.4. Договору, після отримання від КЕВ м. Миколаїв рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів ПП «Артек-Союз» зобов'язується здійснювати оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Миколаїв. Відповідно до абз. 2 п. 3.9. Договору, датою фактичної оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок КЕВ м. Миколаїв.
Згідно до пп. 2.4.1-2.4.2 п. 2.4. Договору ПП «Артек-Союз» зобов'язується Виконувати умови Договору та своєчасно відшкодовувати КЕВ м. Миколаїв вартість спожитої води та водовідведення, згідно виставлених рахунків.
Згідно додаткової угоди № 1 від 22.01.2018 р. до Договору, останній діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивачем в установлені строки та на встановлених умовах було забезпечено відповідача водопостачанням з жовтня 2018р. по грудень 2018 р. на суму 54593,90 грн., вказана сума на момент подання позовної заяви відповідачем сплачена повністю. Однак, відповідач свої зобов'язання виконав не обумовлені договором строки, внаслідок чого позивачем нараховані штрафні санкції, три відсотки річних та збитки внаслідок Інфляційних процесів за неналежне виконання умов договору.
Згідно пп. 4.2.1. п. 4.2 Договору, за порушення термінів відшкодування вартості спожитої води та водовідведення ПП «Артек-Союз» сплачує КЕВ м. Миколаїв пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 4.3. Договору, сплата Сторонами визначених Договором штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, визначених умовами Договору.
Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 3. ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
На виконання умов договору позивачем в установлені строки та на встановлених умовах було забезпечено відповідача з жовтня 2018р. по грудень 2018 р. на суму 54593,90 грн. водопостачанням, що підтверджується наданими актами виконаних робіт (наданих послуг) та рахунками, які були отримані відповідачем.
При цьому, відсутність підпису відповідача на отриманих ним актах виконаних робіт не спростовує обставин забезпечення відповідача водопостачанням, оскільки після отримання відповідних актів виконаних робіт відповідачем не було надано жодних заперечень щодо кількості і вартості наданих послуг. Більш того, до суду відповідачем також не надано жодних заперечень щодо кількості і вартості наданих послуг.
Основна заборгованість повністю сплачена.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені за період з 03.12.2018р. по 20.05.2019р. становить 7762,50грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних за період з 03.12.2018р. по 20.05.2019р. становить 650,00грн. перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції за період 03.12.2018р. по 20.05.2019р. становить 2065,42грн. перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв - задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства “Артек-Союз” /65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, код ЄДРПОУ 30741489/ на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв /54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523/ пеню у розмірі 7762,50грн., 3 % річних у розмірі 650,00грн., інфляційні втрати у розмірі2065,42грн., та судові витрати у розмірі 1921 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 23 липня 2019р.
Суддя О.Ю. Оборотова