"12" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1302/18
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1302/18,
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (65026, м. Одеса, Митна площа 1),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський клуб ТЦФ” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6),
про стягнення 750 920,68 грн.,
Представники сторін:
Від позивача - Теплицький М ОСОБА_1 ,
Від відповідача - Єлін І.Ю.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№1403/18 від 27.06.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА» (на теперішній час найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ»), у якій просить суд стягнути суму заборгованості за договором №КД-7786 від 01.09.2005 у розмірі 679724,71 грн., пеню 63927,95 грн., 3% річних 7268,02 грн., що загалом становить 750920,68 грн.
Ухвалою від 02.07.2018 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог п.п.7,8 ч.3 ст.162 ГПК України. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою (вх. №14105/18) про усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі господарського суду Одеської області від 02.07.2018р. по справі № 916/1302/18.
Ухвалою від 01.08.2018 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.08.2019.
29.08.2018 від відповідача надійшла заява про перенесення слухання справи.
29.08.2018 оголошено перерву до 06.09.2018.
06.09.2018 оголошено ухвалу про продовження строку розгляду підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи та повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 05.10.2018.
04.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву.
16.10.2018 від відповідача надійшла відповідь на відзив.
04.10.2018 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Ухвалою від 09.10.2018 позовну заяву третьої особи повернуто. 22 жовтня 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу від 09.10.2018. Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2018 зупинено провадження у справі №916/1302/18 та направлено матеріали справи до Південно-західного апеляційного господарського суду для розгляду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 апеляційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський клуб ТЦФ” Бондаренка Андрія Володимировича залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 у справі №916/1302/18 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2018 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.12.2018.
17.12.2018 до суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" звернувся ОСОБА_2 . Ухвалою від 18.12.2018р. позовну заяву ОСОБА_2 (за вх.№3046/18 від 17.12.2018 р.) повернуто без розгляду.
17.12.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.
18.12.2018 надійшла заява про залучення третьої особи до участі у справі на стороні відповідача.
20.12.2018 оголошено перерву до 21.12.2018.
21.12.2018 від позивача надійшло заперечення на заяву про залучення третьої особи до участі у справі.
21.12.2018 відмовлено у заяві відповідача про залучення третьої особи, закрито підготовче провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.01.2019.
09.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу від 18.12.2018.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 ухвалу від 18.12.2018 у справі №916/1302/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою від 26.03.2019 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.04.2019.
15.04.2019 відкладено розгляд справи по суті на 24.04.2019.
19.04.2019 до господарського суду Одеської області надійшов запит від Верховного суду України на справу №916/1302/18 у зв'язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Андрія Володимировича. Ухвалою від 22.04.2019 провадження у справі зупинено до розгляду касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.19 та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 24.06.2019 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 10.07.2019.
10.07.2019 оголошено перерву до 12.07.2019.
12.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Договору оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005, предметом якого є майно, балансоутримувачем якого є ДП «АМПУ» в особі Одеської філії ДП «АМПУ», відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно. Плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786. Надалі до Договору вносились зміни, пов'язані, зокрема, з розміром орендної плати. Сума орендної плати, що підлягає оплаті відповідачем на користь позивача за період з вересня 2017 до квітня 2018 становить 679724,71 грн. Пеня за прострочення оплати платежів становить 74102,28 грн., 3% річних - 7475,09 грн.
У відзиві відповідач посилається на те, що позивач не набув жодного майна та майнових прав за Договором, Договір припинено з 31.12.2015 з підстав закінчення строку. Не визнає суму орендної плати, вказує, що ОСОБА_3 при підписанні Додаткової угоди не мав повноважень укладати договори, сума яких перевищує 100000,00 грн. Також, ОСОБА_4 також підписував Додаткові угоди без належних повноважень, що підтверджується відповідними рішеннями судів. Крім того, посилається на визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача, які зафіксовано у протоколі №12 від 04.06.2009. Не погоджується з тим, що позивачем для власного розрахунку розміру щомісячної орендної плати застосовано сукупний індекс інфляції при обрахуванні суми орендної плати, а також обрахування позивачем розміру щомісячної орендної плати наростаючим підсумком за період близько півтора року, протягом якого Договір був припинений, його умови жодною із сторін не виконувались, щомісячна орендна плата за Договором на індекс інфляції не коригувалась.
Зазначає, що майно, передане за переліком, згідно Додатку 1 до Договору, не може бути використане відповідно до мети для потреб орендаря, оскільки база для стоянки маломірних (малих) суден позивача, не зареєстрована в Управлінні Укртрансбезпеки в Одеській області, не внесена до переліку місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів; не відповідає Правилам безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних суден; не відповідає вимогам для баз, які встановлені Постановою КМУ №1147; не відкрита позивачем за погодженням з відповідними підрозділами Державної Прикордонної служби України; не експлуатується на підставі відповідного дозволу.
У відповіді на відзив позивач вказує, що рішеннями суду було встановлено певні преюдиційні обставини, зокрема, щодо правильності нарахування орендної плати, правонаступництва за Договором, розміру орендної ставки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.09.2005 між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (Орендар) було укладено Договір оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005 (далі - Договір) (заправна станція (понтон 11), понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель).
Згідно з п.2.1. Договору вступ Орендаря у користування майном настає після підписання сторонами Договору і Акту приймання-передачі вказаного майна, що є невід'ємною частиною Договору.
П. 3.1. Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. Встановлено орендну плату за базовий (травень 2005р.) місяць, складає 4581,66 грн. (виходячи з орендної ставки 5%).
П.3.2. Договору встановлено, що орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного місяця інфляції.
Згідно з п.3.4. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п.10.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2006.
Додатковою угодою №КД-7786/1 до Договору від 16.04.2007 внесено зміни до Договору і встановлено, що орендна плата за базовий місяць оренди (грудень 2006) складає 8974,96 грн. (виходячи з орендної ставки 10%). Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2007 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006) на індекси інфляції січня та лютого 2007р. включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Додатковою угодою №КД-7786/2 від 01.12.2008 змінено преамбулу Договору, встановлено назву Орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА».
Додатковою угодою №КД-7786/3 від 01.09.2009 внесено зміни до п.3.1. Договору, встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2009 р.): 20829,48 грн. (виходячи з орендної ставки 15%). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2008 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (липень 2009) на індекси інфляції серпня та вересня 2009р. включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. П.10.1. Договору змінено, зазначено, що Договір набуває чинності з дати підписання цього Договору та Акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2010. Розрахунок орендної плати до Додаткової угоди від 16.04.2007 вважати таким, що втратив чинність.
Додатковою угодою №КД-7786/4 від 01.01.2010 змінено преамбулу Договору у зв'язку зі зміною назви Орендаря. Орендодавцем визначено - Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” в особі начальника порту Павлюка М.П ОСОБА_5 , що діє на підставі статуту, з однієї сторони, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб “Одеса-2009” в особі директора Гайдукевича В.І., що діє на підставі статуту, з другої сторони.
Додатковою угодою №КД-7786/5 від 01.07.2010 змінено п.3.1. Договору, встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010р.): 31307,69 грн. (виходячи з орендної ставки 21%). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2010) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. П.10.1. Договору змінено, зазначено, що Договір набуває чинності з дати підписання цього Договору та Акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2015. Розрахунок орендної плати до Додаткової угоди від 01.09.2009 вважати таким, що втратив чинність.
В подальшому, як з'ясовано судом, Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”, яке виступало орендодавцем за спірним договором, було реорганізовано.
Так, відповідно до Закону України “Про морські порти України”, що набрав чинності 13.06.2013, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов'язань щодо них відповідно до розподільчих балансів. Так, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.
Як з'ясовано судом, в результаті реорганізації Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” стратегічні об'єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов'язків щодо них були передані до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013.
Згідно з наказом № 17 від 13.06.2013 на виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 “Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства “Адміністрація морських портів України” Адміністрація передала Одеській філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) відповідні майно, права та зобов'язання, що перешли до неї від ДП “ОМТП”, яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань №19 від 13.06.2013 р. згідно наведеному в акті переліку, зокрема, передано майнові права за договором №КД-7786 від 01.09.2005.
Також між ДП „Адміністрація морських портів України” та ДП „ Одеський морський торговельний порт” складено розподільчий баланс станом на 13.06.2013, а також підписано акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013р., відповідно до якого ДП „Одеський морський торговельний порт” було передано позивачу державне рухоме майно, яке є предметом спірного договору оренди.
Додатковою угодою №КД-7786/6 від 13.06.2013 у зв'язку із реорганізацією ДП „Одеський морський торговельний порт” згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №133-Р від 04.03.2013 р., наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163, а також переходом прав та обов'язків за цим договором до правонаступника - ДП „Адміністрація морських портів України” сторони внесли зміни до договору №КД-7786 від 01.09.2005р., а саме змінили Преамбулу договору, виклавши її в новій редакції, згідно з якою орендодавцем є Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі в.о. начальника Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) Соколова М.Ю., який діє на підставі довіреності від 13.06.2013 р. № 87, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб 2009” в особі директора ОСОБА_4 , що діє на підставі статуту. Інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов'язання щодо них.
Наразі суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач не є правонаступником прав і обов'язків ДП “Одеський морський торговельний порт”, а відтак і стороною спірного договору, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеними обставинами щодо вчинення з боку ДП “Одеський морський торговельний порт” правочинів з передачі Адміністрації майна Порту, у т.ч. за спірним договором оренди, що було обумовлено Законом України “Про морські порти України”, що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163. Більш того, слід зазначити, що відповідачем при укладенні та підписанні додаткової угоди від 13.06.2013 р. було погоджено факт правонаступництва прав і обов'язків від ДП “ОМТП” до ДП “АМПУ” в особі ОФ ДП “АМПУ”. Також за актом прийому-передачі рухомого майна від 28.03.2016 р., укладеного відповідачем саме з ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”, відповідач прийняв у користування рухоме майно за договором оренди № КД-7786 від 01.09.2005. Так, вказані обставини свідчать, що відповідач визнавав стороною договору саме ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”.
29.09.2014 Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” (орендодавець) в особі в.о. начальника Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) ОСОБА_6 . (який діяв на підставі довіреності від 23.09.2014 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А.І. та зареєстрованої в реєстрі за №2078) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб “Одеса-2009” (орендар) в особі Генерального директора ОСОБА_4 була укладена угода про розірвання договору №КД-7786 від 01.09.2005, яка набирає чинності з дати її підписання. Також 29.09.2014 р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі рухомого майна, що повертається з оренди „Яхт-Клуб “Одеса-2009”, з якого вбачається, що відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято наступне майно: несамохідний плавучий бункеровщик (понтон №11), понтон №2, понтоне №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 у справі №916/1878/15 визнано недійсною угоду від 29.09.2014 про розірвання Договору №КД-7786, рішення залишено в силі 27.10.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача відносно того, що для поновлення дії договору № КД-7786 після визнання недійсною угоди про його розірвання необхідно було або рішення суду або письмова угода сторін про поновлення дії договору. Визнання недійсною угоди про розірвання договору фактично усуває ті обставини, з якими сторони пов'язували припинення договору та дає підстави стверджувати про його дію без обов'язковості вчинення інших дій (укладання додаткових угод про поновлення дії договору, прийняття рішень судом з цього приводу та т.і.).
28.03.2016 між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб “Одеса-2009” підписано Акт прийому-передачі майна в оренду (Договір оренди №КД-7786 від 01.09.2005) (заправна станція (понтон №11), понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель).
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У матеріалах справи відсутні будь-які заяви про припинення або зміну умов Договору оренди, тому в силу закону він є продовженим.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача стосовно того, що договір від 26.12.2003 р. припинив свою дію ще 31.12.2015 р., оскільки у 2016 р. між сторонами існували договірні відносини, засновані на даному договорі, а підписавши акт прийому-передачі рухомого майна від 28.03.2016, відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату, оскільки отримав майно, визначене у вказаному акті від 28.03.2016, у користування саме на підставі договору оренди. Відтак, ствердження відповідача про те, що об'єкт оренди ним набуто та збережено без достатньої правової підстави також не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, Договір не визнаний недійсним, і з урахуванням положень ст. 204 ЦК України є правомірним. Презумпція правомірності правочину, яка встановлена цією статтею означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З огляду на вищевикладене, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди з наступними змінами, внесеними додатковими угодами до нього, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами з моменту його укладання і до його припинення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, з моменту прийняття відповідачем у користування (оренду) обумовленого договором оренди майна, що вказані в акті прийому-передачі рухомого майна від 28.03.2016, яке знаходиться на балансі позивача, відповідач мав сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Доводи відповідача про непогодження зазначеного позивачем розміру орендних платежів за період з вересня 2017 р. по квітень 2018 р. як таких, що розраховані позивачем на власний розсуд, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
В п. 3.1. договору (з урахуванням змін) сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010р.): 31307,69 грн. (виходячи з орендної ставки 21%). Сума вказана без врахування ПДВ. Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна є Додатком №1 до додаткової угоди №7786/5 від 01.07.2010.
Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2010) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Крім того, як встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2017 р. по справі № 916/3628/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р., встановлено відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод №КД-7786/3 від 01.09.2009 р., № КД-7786/5 від 01.07.2010 р., та додатків №1 до цих угод, якими змінювалася орендна ставка за вказаними договорами, у зв'язку з чим вказані додаткові угоди та додатки до них є чинними, а тому підлягали застосуванню сторонами під час проведення розрахунків орендних платежів за договором.
Умови щодо встановлення розміру орендної плати в остаточній редакції визначені сторонами у додатковій угоді № КД-7786/5 від 01.07.2010р. до договору оренди державного рухомого майна.
Відтак, судом встановлено, що відповідачем здійснено розрахунок орендної плати у відповідності до вимог Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. та умов укладеного між сторонами договору.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, судом з'ясовано, що відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 3.2. договору не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив орендну плату за період оренди з вересня 2017р. по квітень 2018 р., внаслідок чого у відповідача існує заборгованість за вказаний період в розмірі 679724,71 грн., у т.ч. за вересень 2017 - 81780,00 грн. з ПДВ, за жовтень 2017 - 82761,26 грн. з ПДВ, за листопад 2017 - 83761,36 грн. з ПДВ, за грудень 2017 - 84341,28 грн. з ПДВ, за січень 2018 - 85341,28 грн. з ПДВ, за лютий 2018 - 86376,85 грн. з ПДВ, за березень 2018 - 87327,00 грн. з ПДВ, за квітень 2018 - 88025,62 грн. з ПДВ. При цьому докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем орендної плати за вказаним договором оренди за вказаний спірний період, в матеріалах справи відсутні.
При здійсненні розрахунку було враховано також умови п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», якими зупинено на 2016 рік дію норми статті Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати».
Так, несплата відповідачем орендної плати за спірним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі.
Щодо посилання на рішення у справі №916/3233/15 як на преюдиційну обставину суд вказує, що підставою позовних вимог у даній справі є інший договір, а правова оцінка, надана судом щодо відсутності у матеріалах справи доказів правонаступництва у зв'язку з ненаданням відповідного розподільчого акту про приймання-передачу прав за Договором №КД-4761 не може бути належним доказом у даній справі.
Непроведення оцінки майна, відповідність майна вимогам безпеки мореплавства не є предметом розгляду даної справи, нанесення позивачем матеріальної шкоди та фінансових збитків відповідачу, передання рухомого майна, яке є предметом договору, іншим особам, підстави та обставини працевлаштування ОСОБА_4 , створення комплексу з обслуговування суден середнього та малого тоннажу (яхтових комплексів) адміністрації Одеського порту, виконання обов'язку щодо страхування та інші обставини, на які посилається відповідач, не стосуються предмету спору, яким є заборгованість за Договором оренди, а тому не можуть бути предметом доказування у справі.
При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та несвоєчасну її сплату позивачем здійснено нарахування пені за період з 13.10.2017 по 11.06.2018р. в розмірі 74102,28 грн., розрахунок якої здійснено в позовній заяві (а.с. 4-6, т. 1).
За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати у встановлений строк.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 3.4. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Отже, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати, суд вважає правомірним нарахування пені на суму боргу по кожному місяцю за вказані періоди прострочення. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 7268,02 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 11, 15, 16, 22, 202, 204, 509, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 217, 224, 225, 229, 230, 283, 285 ГК, ст.ст. 2, 17, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПРУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (65026, м.Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 38728457) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6, код ЄДРПОУ 30256779) про стягнення 750 920,68 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6, код ЄДРПОУ 30256779) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПРУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (65026, м.Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 38728457) 679724,71 грн. заборгованості, 63927,95 грн. пені, 7268,02 грн. - 3% річних, 11419,53 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 12.07.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 23 липня 2019 р.
Суддя Р.В. Волков