Справа № 453/868/19
№ провадження 6/453/28/19
22.07.2019 року року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Брони А.Л.;
при секретарі судового засідання Павкевич Н.Я.
розглянувши подання головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізими Ю.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Головний державний виконавець Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізима Ю.М. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 Подання мотивує наступним, на виконанні Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває зведене ВП №57976179, яке включає в себе ВП №55674524 від 3.01.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №554/4665/17 виданого 17.01.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави, ВП №54076758 від 07.06.2017 року з примусового виконання вимоги №Ф-321-17У від 14.09.2015 року виданої Сколівським відділенням Стрийської ОДПІ, ВП №57015465 від 15.08.2018 року з примусового виконання вимоги №Ф-321-17У від 16.04.2018 року, виданої ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) боргу на загальну суму 20442, 57 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця.
Разом з тим, головний державний виконавець Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Кізима Ю.М. у судове засідання не з'явилася, хоча була належно повідомленою про дату, час та місце судового розгляду подання. Одночасно, всупереч положенням ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подала клопотання у якому просила проводити судовий розгляд подання без її участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу під час розгляду даної справи не здійснювався.
Сторони та заінтересовані особи в судове засідання не викликались.
Суд, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги державного виконавця, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, встановив наступне.
З матеріалів подання вбачається, що на виконанні Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває зведене ВП №57976179, яке включає в себе ВП №55674524 від 3.01.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №554/4665/17 виданого 17.01.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави, ВП №54076758 від 07.06.2017 року з примусового виконання вимоги №Ф-321-17У від 14.09.2015 року виданої Сколівським відділенням Стрийської ОДПІ, ВП №57015465 від 15.08.2018 року з примусового виконання вимоги №Ф-321-17У від 16.04.2018 року, виданої ГУ ДФС у Львівській області про стягнення боргу на загальну суму 20442, 57 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)до виконання зобов'язань.
Згідно п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначенні обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» тощо.
Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
За змістом ч. 4 ст. 441 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Суду не надано доказів щодо наявності у боржника закордонного паспорту, або наявності у компетентних органів заяви боржника про отримання такого, не надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржник має намір виїхати за кордон тимчасово або на постійне місце проживання, перетину кордону, а також те що не застосування таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, до подання не долучено жодних доказів, з яких можливо було б зробити висновок чи дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення суду, яке полягає в тому, що він вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Відсутні такі відомості й у змісті подання.
Як уже зазначалося вище, частиною 4 ст. 441 ЦПК України передбачена можливість розгляду судом подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Відтак, заявлене одночасно із поданням головним державним виконавцем Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівські області Кізимою Ю.М. клопотання про розгляд подання у цілому без її участі, є безпідставним та не може бути задоволене судом, у зв'язку з чим явка головного державного виконавця Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівські області Кізими Ю.М. під час вирішення питання про призначення невідкладного судового розгляду подання була визнана судом обов'язковою.
Незважаючи на вказане, головним державним виконавцем Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівські області Кізимою Ю.М. проігноровано свою обов'язкову участь у судовому засіданні щодо розгляду подання. Крім того, суду не надані матеріали виконавчого провадження, для їх дослідження, що унеможливлює постановлення законної та обґрунтованої ухвали по суті.
Як роз'яснено Верховним Судом України при проведенні 01.02.2013 року узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у випадку неявки до суду державного виконавця, якщо його явка визнана судом обов'язковою та неподання до суду документів виконавчого провадження, суд відмовляє у задоволенні подання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст.441, 258-261 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізима Ю.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя