Єдиний унікальний номер: 448/1748/18
Провадження № 2/448/175/19
03.07.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Шегинській Л.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штендер М.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно - земельна ділянка (середня земельна частка (пай) площею 1,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_1 , виданого Маломокрянською сільською радою Мостиського району Львівської області, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 12.05.1997р. за №241
Зазначає, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , прийняла його дружина - ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець ОСОБА_3 . До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок її смерті, входить земельна ділянка площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2 , виданого Маломокрянською сільською радою Мостиського району Львівської області, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 12.05.1997р. за №242, а також земельна ділянка площею 1,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Вказує, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну їй спадщину у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України фактично прийняла позивач ОСОБА_1 , яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років перед відкриттям спадщини та вважається спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом.
Зазначає, що через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів про право власності на зазначені спірні земельні ділянки позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років та визнати за нею, позивачем ОСОБА_1 , право власності на земельні ділянки площею 1,19 та площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах, розташовані на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься ордер про надання правової допомоги, згідно якого її інтереси представлятиме представник - адвокат Штендер М.В. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Штендера М.В., в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.
Представник відповідача - Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує та просить розглядати дану справу у його відсутності.
Представник третьої особи - завідувач Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/995 та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521780 та №54521767, з яких вбачається, що спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нотаріальній конторі не заводилися, а також клопотання, в якому просить розглядати дану справу за їх відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат"; Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК УРСР від 18.07.1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно із ст.534 ЦК УРСР від 18.07.1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР від 18.07.1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. ст.548, 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
До складу спадщини ОСОБА_2 входить право на земельну ділянку (середню земельну частку (пай) площею 1,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_1 , виданого Маломокрянською сільською радою Мостиського району Львівської області, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 12.05.1997р. за №241. Факт належності ОСОБА_2 сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_1 підтверджується довідкою, виданою виконкомом Маломокрянської сільської ради Мостиського району 25.04.2018р. за №370.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Саме дружина спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги спадкування за законом у відповідності до ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті чоловіка.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої 25.04.2018 року виконавчим комітетом Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області за №373, після смерті ОСОБА_2 в управління його спадковим майном вступила саме ОСОБА_3 , яка доглядала житловий будинок, сплачувала комунальні платежі, обробляла земельну ділянку. Тобто в силу ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, ОСОБА_3 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, що належало спадкодавцеві.
Як вбачається із повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області №01-16/995 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521780 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась.
Згідно повідомлення Львівського державного нотаріального архіву від 04.04.2019р. №842/01-30 спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 не заводилася, заповіт від імені ОСОБА_2 не виявлений.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 право на спірну земельну ділянку (земельну частку) успадкувала саме ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .
До складу даної спадщини входить право на земельну ділянку (середню земельну частку (пай) площею 1,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , а також право на земельну ділянку (середню земельну частку (пай) площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2 , виданого Маломокрянською сільською радою Мостиського району Львівської області на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 12.05.1997р. за №242. Факт належності ОСОБА_3 сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2 підтверджується довідкою, виданою виконкомом Маломокрянської сільської ради Мостиського району 25.04.2018р. за №371.
Спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном, в тому числі зазначеною вище земельною ділянкою, не розпорядилася.
Згідно повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області №01-16/995, інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521767 відомо, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась.
Відповідно норм п.п.4-5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З огляду на те, що дана спадщина не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, право спадкування виникло також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п'ятої черг відповідно до статей 1263-1265 ЦК України.
У зв'язку з відсутністю заповіту спадкодавця ОСОБА_3 та відсутністю спадкоємців першої-третьої черг спадкування за законом спадщини, яка відкрилася внаслідок її смерті, право на спадкування такої в порядку ч.2 ст.1258 ЦК України отримали спадкоємці четвертої черги спадкування за законом, зокрема позивач ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджено, а тому суд вважає доведеним факт того, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно спільно проживала із ОСОБА_1 з 1998р. по день її ( ОСОБА_3 ) смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Даний факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області за №376 від 25.04.2018р.
Встановлення зазначеного факту має юридичне значення, так як дає позивачу підстави для реалізації свого права на оформлення спадщини, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити наступний факт, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1998 року до дня її ( ОСОБА_3 ) смерті за адресою: с АДРЕСА_1 ..
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_4. На час смерті разом з нею за вказаною адресою проживала позивач ОСОБА_1 .
Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .
Спадкоємців попередніх черг спадкування за законом та інших можливих спадкоємців, які б претендували на спадщину ОСОБА_3 , крім позивача ОСОБА_1 , судом не встановлено.
В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки (земельні частки) позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; повідомленням з Мостиського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області про наявність актового запису про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; довідками, виданими виконавчим комітетом Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області за №.№370-376 від 25.04.2018 року; листом-повідомленням з Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області від 21.12.2018р. за №01-16/995; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521780 та №54521767; повідомленням з Львівського державного нотаріального архіву від 04.04.2019р. №842/01-30; копією паспорта позивача ОСОБА_1 ; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімє'ю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельні ділянки (земельні частки) не може бути вирішено в позасудовому порядку (нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину), тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 ; вона у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняла дану спадщину; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить право на зазначені земельні ділянки (земельні частки), одну з яких така успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 ; право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки (земельні частки) було посвідчено Сертифікатами на право власності на землю (середню земельну частку), виданими і зареєстрованими у встановленому законом порядку, однак оригінали яких втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права на спірні земельні ділянки (земельні частки (пай)) в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1998 року до дня її ( ОСОБА_3 ) смерті за адресою: с АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку (пай) площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2 , виданого Маломокрянською сільською радою Мостиського району Львівської області на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 12.05.1997р. за №242.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку (пай) площею 1,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності ПА «Мокряни» на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_1 , виданого Маломокрянською сільською радою Мостиського району Львівської області на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 12.05.1997р. за №241.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , уродженка с.Великі Мокряни Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Маломокрянська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Малі Мокряни, вул.Погулянка, 3 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04372017.
Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак