Справа № 438/841/18
Провадження № 1-кс/442/1058/2019
09 липня 2019 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадженнявід 13.05.2019, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 13.05.2019 про закриття кримінального провадження №12018140100000400 від 18.07.2018.
В обґрунтування скарги посилається, зокрема, на те, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим, в порушення вимог ч.2 ст.9 КПК України, не вчинено жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Зокрема, не було допитано свідків, які могли дати свідчення про вчинення злочину, в тому числі, його сусідів, які могли бачити подію. Слідчим не з'ясовано яким чином відбувся злочин та не встановлено осіб, які його вчинили. Окрім того, вилучений у нього ноутбук, не був направлений на експертизу і в матеріалах справи відсутні про те будь-які відомості. Вважає оскаржувану постанову передчасною та просить її скасувати.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав з підстав, викладених у ній та просить таку задоволити. Доповнив, що він не погоджується з правовою кваліфікацією злочину, оскільки вважає, що має місце незаконне проникнення у житло. Крім цього, слідчий не допитала свідка ОСОБА_5 та не відправила на експертизу одяг його дружини (туніку), вилучену під час огляду місця події, з метою виявлення на такій відбитків пальців. Вважає, що слідчий зацікавлений у закритті даного кримінального провадження, тому не проводила належним чином досудове розслідування. Однак, із заявою про відвід слідчого не звертався.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо викладеного у скарзі та пояснила, що нею були допитані усі потерпілі та ряд свідків, у допиті яких була необхідність. Усі клопотання ОСОБА_3 нею задоволені та проведено усі необхідні слідчі дії, в тому числі, проведені відповідні експертизи. ОСОБА_6 відмовилась від написання заяви про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, тому остання була допитана лише в якості свідка. Також було задоволено клопотання ОСОБА_3 про одночасний допит його та ОСОБА_7 , проте, скаржник під час проведення вказаної слідчої дії відмовився давати показання. Щодо перекваліфікації злочину, то у такій було відмовлено за відсутністю підстав для цього. Вважає, що оскаржувану постанову винесено правомірно та просить відмовити у задоволенні скарги про її скасування.
Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги та доповнив, що під час допиту в якості потерпілого ОСОБА_3 вказав на необхідність у проведенні певних слідчих дій і такі були слідчим виконані. Жодне клопотання ОСОБА_3 не залишилось поза увагою. ОСОБА_5 не допитано в якості свідка, оскільки було встановлено, що останній перебуває за межами країни. Однак, слідчим вжито усіх заходів для з'ясування обставин провадження, зокрема, про які клопотав заявник. Тому вважає постанову законною і просить таку залишити в силі.
Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час розгляду клопотання встановлено, що 18.07.2018 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140100000400 за заявою ОСОБА_3 за ознаками ч.1 ст.125 КК України.
Постановою слідчого СВ Бориславського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 від 13.07.2019 закрито вищевказане кримінальне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження №12018140100000400 вбачається, що 17.07.2018 в Бориславське ВП надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_9 разом зі своїм сином та невідомими особами, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив конфлікт зі ОСОБА_3 та членами його сім'ї, в ході якого спричинив їм тілесні ушкодження.
Під час здійснення досудового розслідування слідчим ОСОБА_10 допитано в якості потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та в якості свідка допитано ОСОБА_6 . Останні дали показання про те, що вони однією сім'єю проживають в АДРЕСА_2 . Потерпілі зазначили, що 17.07.2018 орієнтовно о 20.00 - 20.30 год вони почули вдома шум та крик, після чого направились у кімнату, де знаходилась ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та двоє невідомих чоловіків. Між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 , його син ОСОБА_13 та двоє невідомих нанесли тілесні ушкодження членам їхньої сім'ї. Свідок ОСОБА_6 дала аналогічні показання.
На вищевказані показання посилається і слідчий ОСОБА_4 у своїй постанові про закриття провадження. Водночас, слідчий зазначає, що згідно висновків судово-медичних експертиз у ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Крім цього, слідчий вказує на письмові відповіді КНП «Центральна міська лікарня м.Борислава» Бориславської міської ради та КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради, згідно з якими потерпілі, а також свідок ОСОБА_6 за медичною допомогою не звертались.
До матеріалів кримінального провадження долучено висновки судово-медичних експертиз за №376, №377 та №341, а також відповіді КНП «ЦМЛ м.Борислава БМР за №124/01, №122/01, №123/01, №125/01 від 10.08.2018 та відповіді КНП «ДМЛ №1» ДМР за №1074, №1072, №1073, №1075 від 20.08.2018, якими підтверджується викладене в оскаржуваній постанові слідчого.
Крім цього, у мотивувальній частині постанови слідчий також посилається на проведені під час досудового розслідування судову товарознавчу і дактилоскопічну експертизи та зазначає, що ринкова вартість ноутбука, вилученого під час проведення огляду місця події, становить 4530,00 грн, а на поверхнях такого придатних слідів папілярних ліній не виявлено.
Наведене також підтверджується висновками експертиз №9/161 та №4/144, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Отже, посилання скаржника у доводах скарги на бездіяльність слідчого, яка полягала у не скеруванні вилученого ноутбука на експертизу, не відповідає дійсності.
Поряд з тим, слідчим в оскаржуваній постанові надано оцінку вищенаведеним доказам у їх сукупності та зроблено висновок про відсутність у діях ОСОБА_9 та будь-яких інших осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку з чим закрито кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Пункт 2 ч.1ст. 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. У той же час КПК України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
У ч.1 ст.125 КК України передбачено відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.
З об'єктивної сторони злочин характеризується заподіянням легкого тілесного ушкодження. Тобто, за відповідним наслідком - у виді шкоди здоров'я. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди потерпілому.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.
Оскаржуване рішення слідчим прийнято на виконання вимог закону, з підстав, зазначених у ст.284 КПК України. Постанова про закриття кримінального провадження, на думку слідчого судді, відповідає вимогам ст.110 КПК України.
Твердження, на які посилається слідчий в оскаржуваній постанові, повністю узгоджуються із зібраними доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, під час проведення досудового розслідування було зібрано необхідний та достатній обсяг інформації, яка дала підстави для прийняття рішення про закриття провадження.
Посилання скаржника на те, що слідчим не вчинено дій для всебічного, повного і неупередженого дослідження кримінального провадження, є необґрунтованими.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, зокрема, що слідчим допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що у нього на праві користування перебуває квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира виставлена на продаж, однак сім'я ОСОБА_14 різними способами чинить перешкоди в цьому. Приїхавши туди з дружиною 17.07.2018 орієнтовно о 20.00 год, попередньо домовившись з потенційним покупцем про зустріч, вони побачили, що фасад квартири, яка розташована на першому поверсі, обмальований написами червоною фарбою «суд». Пошкодження фасаду сім'єю ОСОБА_14 трапляється не вперше. Тому він, зустрівши на подвір'ї ОСОБА_12 , спитав щодо мети такого пошкодження. Останній запропонував пройти до них додому, де знаходились його батьки, щоб поговорити. Піднявшись (як йому видалось) на третій поверх, побачив, як на сходову клітку вийшли ОСОБА_15 зі стільцем в руках, який почав його бити, та ОСОБА_16 , яка замахнулась на нього предметом, схожим на ноутбук. Далі їхній син ОСОБА_17 вийшов з газовим балончиком та почав розпилювати газ, від чого дуже пекли очі. У результаті, вони з дружиною втекли звідти і поїхали в м.Дрогобич. У квартиру АДРЕСА_1 даного будинку вони не заходили, все відбувалось на сходовій клітці, тілесних ушкоджень нікому не заподіювали.
Аналогічні показання надала ОСОБА_18 .
Скаржник ОСОБА_3 вказує на те, що ОСОБА_7 та інші особи вдерлися до їхнього житла, у зв'язку з чим наполягав, щоб слідчий перекваліфікував злочин.
Відповідно до ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Варто зазначити, що під час допиту в якості потерпілого скаржник (потерпілий) написав власноручно у протоколі допиту від 24.07.2018 «Клопотання про неправильне застосуванняч.1 ст.125 КК України, так як вбачаю статтю іншу, бо було проникнення в нашу квартиру АДРЕСА_1 . Згодом, 27.08.2019 ОСОБА_3 звернувся з письмовим клопотанням до слідчого, в якому просив переглянути кваліфікацію вчинених злочинів відносно нього та його сім'ї, заявивши про свою незгоду з кваліфікацією вчинених злочинів.
Проте, слідчим на час проведення досудового розслідування не здобуто жодних доказів, які б давали підстави для такої перекваліфікації. Вказане вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, з письмової відповіді слідчого від 28.08.2018, наданої за результатами розгляду клопотання.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Натомість, потерпілими не надано жодного доказу на підтвердження їх доводів та на спростування окремих обставин, встановлених слідчим.
Скаржник (в тому числі у скарзі) вказує на те, що не допитано свідків, зокрема, його сусідів, які могли бачити вчинення злочину. Проте, з матеріалів провадження вбачається, що слідчим було доручено працівникам Бориславського ВП встановити сусідів ОСОБА_3 , які проживають в будинку АДРЕСА_3 та опитати їх з приводу конфлікту, який мав місце 17.07.2018; встановити можливих свідків та очевидців даного кримінального правопорушення та опитати їх про відомі їм обставини вчинення злочину. Однак, такі відмовились надати будь-які пояснення.
Скаржник також вважає, що оскаржувана постанова винесена передчасно, оскільки не допитано ОСОБА_13 . Зважаючи на те, що відсутня об'єктивна сторона злочину, а разом з тим і склад злочину, очевидної необхідності у проведенні такого допиту не було.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім цього, скаржник вказує на те, що слідчим не проведено одночасного допиту його та ОСОБА_7 . Проте, в матеріалах справи міститься протокол одночасного допиту осіб від 06.03.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_3 від дачі показань відмовився.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що клопотання ОСОБА_3 , пов'язані зі збиранням доказів, не залишені поза увагою слідчого. У той же час, будь-яких інших клопотань в межах даного провадження, які б заявляв скаржник і які б залишились невирішеними, немає.
Таким чином, приходжу до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, винесеною з урахуванням вимог ст.284 КПК України, зі всебічним урахуванням усіх доказів та обставин справи, твердження скаржника про незаконність оскаржуваної постанови є безпідставними, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 13.05.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного 18.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140100000400.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2019.
Слідчий суддя ОСОБА_1