Справа № 580/867/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
23 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах ДФС;
- зобов'язати відповідача прийняти заяву (рапорт) з додатками та скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та законом України «Про міліцію», із визначенням розміру одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію», в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, виходячи із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити цей висновок разом із іншими матеріалами в 15-ти денний строк з дня реєстрації до ДФС України для прийняття відповідного рішення у строки, встановлені законодавством України.
На обгрунтування вказаних позовних вимог, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах податкової міліції через відсутність на момент звернення позивача із рапортом про її виплату нормативно-правового акту, який би регулював про її виплату саме працівникам податкової міліції.
Однак на думку позивача, таке право в нього передбачене ст. 23 Закону України «Про міліцію».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління ДФС у Черкаській області у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах ДФС.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Черкаській області повторно прийняти документи від ОСОБА_1 та скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та законом України «Про міліцію», із визначенням розміру одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію», в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, виходячи із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити цей висновок разом із іншими матеріалами в 15-ти денний строк з дня реєстрації до ДФС України для прийняття відповідного рішення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, вказує про те, що працівники податкової міліції проходять службу в складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ.
Правові підстави проводити колишнім працівникам податкової міліції, інвалідність яких встановлено після втрати чинності Закону України «Про міліцію», розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності та втрати працездатності після 07.11.2015 - відсутні.
Звертає увагу, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативно-правового акту.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відповідач не заперечує факту гарантування позивачу правового та соціального захисту, у той же час не виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення II групи інвалідності свідчить про ухилення від виконання прямих норм закону.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом від 30.11.2018 №70-о/пм ОСОБА_1 звільнено з 30.11.2018 з податкової міліції у запас Збройних Сил України з постановленням на військовий облік за підп. «б» п.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
07.12.2018 позивачу встановлено 2 групу інвалідності та 70% втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідками МСЕК серії 12 ААБ №129817 та серії 12 ААБ №129817 та серії ААА №033056.
06.02.2019 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності та втратою працездатності.
Листом від 12.02.2019 №5316/23-00-05-018 Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області повідомило позивача про відмову у виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності, оскільки Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015, тому підстави для надіслання до ДФС України висновку про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати відсутні. Розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативно-правового акту.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.
При цьому, у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07 березня 2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 21 червня 2018 року у справі № 822/31/18 від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17, від 06 березня 2019 року у справі 822/163/18.
На виконання вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника (далі - Порядок № 850).
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У відповідності до пункту 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктами 7-9 Порядку №850 закріплено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Колегія суддів враховує, що згідно п. 2 Преамбули до Порядку №850 особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.
У той же час, II групу інвалідності позивачу встановлено 07.12.2018, тобто право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло у 2018 році, відтак у даному випадку підлягають до застосування положення Порядку №850.
Таким чином, за колишніми працівниками міліції, в тому числі і податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом України «Про міліцію» та Порядку № 850.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 405/704/17.
Відповідно, відповідач, отримавши заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги, був зобов'язаний, керуючись Порядком №850, скласти висновок про виплату йому цієї допомоги та направити висновок до ДФС для прийняття відповідного рішення. Не вчинивши зазначені дії, відповідач фактично вирішив віднесене до іншого органу питання про наявність чи відсутність підстав для проведення позивачу виплати одноразової грошової допомоги, тим самим порушив права позивача та вимоги чинного законодавства.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу стала неузгодженість законодавства, а саме: відсутність після 07.11.2015 порядку проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції.
Однак, колегія суддів звертає увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»).
У рішенні по справі «Будченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Посилання апелянта на те, що Закон України «Про міліцію» втратив чинність внаслідок прийняття Закону України «Про Національну поліцію» також є безпідставними і висновки суду першої інстанції не спростовує, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції не передбачено, а за правилами пункту 15 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» зберігається право та порядок її виплати, які діяли до набрання чинності цим законом.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку