Справа № 404/4910/19
Номер провадження 3/404/1571/19
24 липня 2019 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло Володимир Васильович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.164 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 21.06.2019 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 м АДРЕСА_1 , провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
У судове засідання 24.07.2019 року ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся своєчасно належним чином про час та місце розгляду справи (а.с.7, 8), клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Положеннями ч.1 ст.277 КУпАП визначено п'ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.1 ст.164 КУпАП не є обов'язковою.
Враховуючи наведені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщався про час і місце розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП, розгляд справи в строки, передбачені ст.277 КУпАП.
На обґрунтування вини ОСОБА_1 до справи долучено такі докази: протокол у справі про адміністративне правопорушення від 21.06.2019 року (а.с.1), фотозображення транспортного засобу (а.с.2), копію посвідчення водія ОСОБА_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ-21093» (а.с.2 зворот).
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, виходячи із наступного.
Диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП, зокрема, передбачено відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За положеннями ч.1 ст.58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Разом з тим відповідно до п.14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з положеннями ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» судам роз'яснено, що під систематичною діяльністю, яка містить ознаки підприємницької, розуміється зайняття нею не менше ніж три рази протягом одного календарного року.
У протоколі про адміністративне правопорушення, в порушення вимог законодавства не зазначено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність три і більше рази (конкретні обставини цього), тобто здійснював свою діяльність з надання платних послуг з перевезення громадян на постійній основі, систематично, а також з метою отримання прибутку.
При цьому суд зобов'язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У самому протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність систематично, три і більше рази, тобто здійснював свою діяльність на постійній основі з метою отримання прибутку.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що об'єктивні обставини та твердження про вчинення конкретних фактичних дій (суть адміністративного правопорушення), які викладені в протоколі про адміністративні правопорушення, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а вчинення самого правопорушення не доведено належними, достатніми та достовірними доказами.
Таким чином суд розглядає справу в межах тих тверджень про порушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не вправі самостійно встановлювати обставини, які не ставляться в провину особі, а тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Також, під час провадження у справі не з'ясовано особи, якій ОСОБА_1 надавалися послуги з перевезення на автомобілі таксі за плату. У протоколі про адміністративне правопорушення також таких осіб не вказано.
Таким чином, в даному протоколі лише формально зазначено, що ОСОБА_1 займався господарською діяльністю з перевезення пасажирів, однак не вказано осіб, яким він надавав послуги таксі, за якою ціною здійснював послуги з перевезення пасажирів, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися, не зазначено кількість пасажирів, яких перевозив, та не вказано навіть яким транспортним засобом він здійснював протиправну діяльність. Крім того власником транспортного засобу «ВАЗ-21093» відповідно до долученого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2 (а.с.2 зворот), та яке відношення до вказаного транспортного засобу має ОСОБА_1 не зазначено. Тобто зміст правопорушення конкретно і належно не викладено.
Натомість протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Згідно з положеннями ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.164 ч.1, 247 п.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Кіровський районний суд м.Кіровограда.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровоград В.В. Поступайло